Невидима зброя

Чи застосовувала росія у війні з нашою державою хімічну зброю? Інформація про таку загрозу виникає постійно, та без доказів і перевірок неможливо зробити точні висновки. Так, увечері 11 квітня бійці полку «Азов» повідомляли, що російські окупанти застосували в Маріуполі отруйну речовину невідомого походження. Місцеві мешканці описували бійцям, що бачили на вулиці білий дим, одразу відчули слабкість та ледь змогли дістатися до укриття. Єдина установа, яка може підтвердити за швидко взятими пробами та аналізами, що за речовина подіяла на людей, чи можна це вважати застосуванням хімічної зброї, – це Інститут екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя. Звісно, потрапити в заблокований Маріуполь фахівці Інституту не можуть.

Інша небезпека, з якою ми вже мали справу й точно знали, від якої хімічної речовини можемо потерпати, це атаки росіян на наші об’єкти промисловості. 21 березня на Сумщині через російський обстріл стався виток аміаку на заводі «Сумихімпром». Зона ураження становила близько 2,5 кілометра, під загрозою опинилося село Новоселиця. Голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький тоді ж нагадував мешканцям області про порядок дій під час витоку аміаку.

Вочевидь, ці правила варто взяти на озброєння кожному з нас. Бо ми не знаємо, яка небезпека на нас чатує під час війни з росією й у чому вона може проявитись. Нещодавно за ініціативи Комісії з журналістської етики відбулася онлайн-зустріч з Василем ЛОЇКОМ – експертом у проєктах ОБСЄ з питань протидії хімічним, біологічним і радіаційним загрозам, фахівцем у сфері цивільного захисту, інструктором з курсу «Методологія управління в надзвичайних ситуаціях з великою кількістю постраждалих з використанням системи моделювання MacSim». Деякими корисними порадами та фактами ділимось з читачами «Дня».

За словами Василя Лоїка, джерелами ризику в мирні часи та під час війни теж можуть бути об’єкти промисловості (Сумщина тому доказ), де зберігається багато промислових небезпечних хімічних речовин. Типові речовини, які тут використовуються, це аміак, хлор, сірчаний газ, сірководень. Інші джерела небезпеки – транспортне сполучення (маються на увазі аварії під час перевезення небезпечних речовин), тероризм та військові дії (а це якраз застосування хімічних речовин, приміром, фосгену, дифосгену, зарину, зоману).

Коли відбувається випаровування небезпечних речовин, пересічні громадяни можуть і не зрозуміти, що хімічна атака вже відбулася. Бо побачимо якусь хмару, та й по тому. У зв’язку з цим експерт нагадує тим, хто продовжує палити траву та листя, що клуби диму від таких вогнищ у час війни особливо недоречні.

Якщо трапилась аварія чи обстріл на промисловому підприємстві, де використовується хлор чи аміак, Василь Лоїк радить дотримуватися такого порядку дій: одягти пов’язку, змочену водою чи розчином харчової соди (якщо йдеться про хлор) або ж лимонною чи оцтовою кислотою (при ураженні аміаком). Аміак – це газ, хмари якого піднімаються вгору, їх можна ідентифікувати за кольором. Хлор – газ легший, його можемо визначити рецепторами, також має різкий запах, осідає на низинах. Якщо йдеться про хімічну атаку, ватно-марлеві пов’язки – теж перший крок для нашої безпеки.

«Мабуть, багатьох цікавить, чи треба додому купувати якийсь протигаз? Ми маємо пам’ятати, що використовувати засоби індивідуального захисту в приміщенні, де рівень кисню є нижчим за допустимий, заборонено, бо це може призвести до поганих наслідків, – застерігає експерт. – Спеціальні захисні костюми можна використовувати, коли працюємо безпосередньо з біологічними чи хімічними речовинами. Але в таких ситуаціях ми не знаємо, з чим саме маємо справу. Якщо говорити про випромінення чи те, чим нас лякають від 24 лютого, це використання тактичної зброї радіаційного характеру, яка буде сфокусована на певну територію залежно від джерела її використання, то якщо раптом це буде, ми розуміємо, що жоден костюм не буде найкращим захистом. Якщо така ситуація стається раптово, є кілька коротких правил: передусім слід заспокоїтися та не панікувати. Якщо маємо змогу одягти засоби захисту чи респіратори – одягаємо, якщо їх нема – одягаємо звичайну ватно-марлеву пов’язку, щоб захистити органи дихання. Якщо нема засобів захисту й вийти з району аварії ми не можемо, слід убезпечити приміщення, в якому перебуваємо – щільно закриваємо його, вікна, двері, димоходи, вентиляційні люки. Вимикаємо всі прилади, щоб не допустити контакту з небезпечною речовиною. Збираємо документи, ліки, запас води та продуктів, готуємося до можливої евакуації з небезпечної зони. Попереджаємо про це сусідів, якщо є така можливість. Надаємо першочергову допомогу дітям, інвалідам, людям похилого віку, яким треба допомогти з евакуацією. Виходимо з зони інциденту перпендикулярно до напрямку вітру. Не заходимо в тунелі. При підозрі на ураження небезпечною хімічною речовиною за зовнішніми ознаками – уникаємо фізичних навантажень. Головне – треба пити велику кількість води, якщо є можливість, звертатися до медиків чи медзакладу. Вийшовши з зони зараження – треба зняти верхній одяг та при нагоді ретельно вимитись, щоб не заражати тих, хто поруч».

Ці поради актуальні для цивільних та військових. Єдине, що в разі аварії на підприємстві, ми точно знатимемо, з чим маємо справу та від чого захищатись, чого не вдасться зробити в разі застосування хімічної зброї. Василь Лоїк пояснює, що є певні зовнішні ознаки, за якими можна ідентифікувати, що хімічна атака таки відбулась: «Щодо хімічної зброї, то це менш різкий розрив бомби, снаряду чи мін, ніж у звичайних боєприпасів. Тобто це вибух без значних пошкоджень, після чого відбувається розсіювання рідини чи пилу, а підозрілі особи можуть швидко оглядати ту чи іншу територію Це поява хмари, яка рухається, звичайно, зі сторони супротивника. Щодо медичних ознак – це зниження зору або його повна втрата, це сторонній запах і відповідні прояви зовні – вигоріла трава, приміром. Потерпілих може були одразу багато, в них може бути раптова непритомність, слабкість, спазми судин, діарея, сльозотеча, почервоніння та свербіння. В усіх випадках треба винести потерпілих у безпечну зону, симптоми самі по собі почнуть зникати».

Наша допитливість та цікавість у цьому разі недоречна. Експерт радить триматися як далі від небезпечної території, не пробувати щось перевірити самотужки або ж брати до рук невідомі міскості чи сипучі речовини. Краще ізолювати місце події та вивести себе й інших з зони ураження.