Ситуацію треба змінювати зараз і на всіх рівнях

За даними ВООЗ, щороку понад 8 мільйонів людей по всьому світі помирають від раку. Україна вирізняється високим рівнем захворюваності на цю недугу. Рак посідає друге місце в структурі смертності населення України і разом із серцево-судинними захворюваннями визначає рівень здоров’я нації. Ризик захворіти на рак в Україні має кожен третій чоловік та кожна п’ята жінка. Про загальну ситуацію в Україні говорити не доводиться, бо від початку війни дані з анексованого Криму та окупованого Донбасу не надходять, відтак немає повної картини. Однак навіть без повної та офіційної статистики розумієш, що хорошого мало, бо вже зараз помітна загроза епідемії онкологічних захворювань, каже головний лікар Подільського регіонального центру онкології, заслужений лікар України, голова правління Асоціації онкологів Поділля, доктор медичних наук Володимир ШАМРАЙ. Спочатку війна, а тепер пандемія коронавірусу спричинили затримки як у діагностиці, так і лікуванні онкохворих. Як наслідок — сотні тисяч пацієнтів втрачають шанс вилікуватися, орієнтовно чверть із них не проживають і року з моменту виявлення хвороби.

«ЧЕРЕЗ ПОБОЮВАННЯ «ПІДХОПИТИ ВІРУС» ЛЮДИ НЕ ЙДУТЬ НА ОГЛЯД ДО ЛІКАРІВ»

«За даними Національного канцер-реєстру, щорічно в країні реєструється орієнтовно 140 тисяч нових випадків захворювання на рак. Станом на кінець 2020 року база даних НКРУ містить відомості про понад 4 мільйони онкологічних хворих, з яких на онкологічному обліку перебуває понад 1 мільйон осіб, — відзначає Володимир Шамрай. — На Вінниччині ще кілька років тому офіційно було 40 тисяч пацієнтів, у яких діагностовано пухлини, а на сьогодні в обласному канцер-реєстрі вже майже 47 тисяч вінничан із діагнозом «рак». А скільки ж ще не виявлено, бо через побоювання «підхопити вірус» люди досі не йдуть на огляд до лікарів. Тим самим вони дають хворобі розвиватися, і ми вже спостерігаємо «хвилю» виявлення пізніх раків», яка може спричинити епідемію онкологічних захворювань. Онкологи прогнозували таку ситуацію ще на початку пандемії. До прикладу, минулого року рак діагностували у 4600 жителів Вінниччини. Із моменту виявлення хвороби 25% хворих померли протягом року. І це лише офіційна статистика.

Чоловіки частіше хворіють на рак, ніж жінки. Перша п’ятірка онкозахворювань серед чоловіків практично не змінюється вже кілька років. Перше місце займає рак легень, друге — новоутворення передміхурової залози. До речі, захворюваність на цю онкопатологію щороку збільшується. На третьому місці — захворювання шкіри, на четвертому — ободової та прямої кишки і на п’ятому — шлунка. Серед жінок «лідирує» рак молочної залози, на другому місці злоякісні новоутворення шкіри, на третьому — рак тіла матки, на четвертому місці — ободової кишки, а на п’ятому — рак шийки матки. На сьогодні ВООЗ визначає, що рак — це одна з провідних причин смерті у світі. Лише за один рік, 2020-й, від цієї неінфекційної хвороби померло приблизно 10 млн осіб. Це останні оприлюдненні дані. Водночас Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно нарахувала понад 5,5 мільйона померлих від COVID-19 з моменту спостереження за поширенням вірусу. А звідси виходить, що рак у «червоній зоні» вже не один рік. До того ж постійно, без усяких перерв і хвиль.

Від регулярних карантинних обмежень насамперед «постраждала» діагностика та своєчасне отримання лікування. Так, на початкових етапах — через обмеження транспорту, економічну невпевненість, бо люди не знали й не знають, що буде завтра, заощаджували кошти і не йшли лікуватися. Плюс епідемія призвела до того, що люди з онкологічними захворюваннями почали рідше звертатися за медичною допомогою — вони бояться заразитися коронавірусом. І мова йде не лише про перший етап карантину. Цей страх існує і зараз. Як результат — спостерігаємо зменшення кількості пацієнтів, у яких діагностують рак. І на перший погляд це здається хорошою новиною, бо наче намітилася позитивна динаміка. Однак це оманлива ситуація. Адже, на жаль, люди не почали менше хворіти, знизилася саме кількість виявлених випадків пухлин у «коронавірусний період».

Як результат — зростає кількість пацієнтів із злоякісними новоутвореннями на пізніх стадіях. І понад 68% із «пізніми раками» у нас в області — це хворі працездатного віку. Відсоток занедбаних випадків онкопроцесів усіх локалізацій за два роки в області зріс з 18% до 26%. Але мене як онколога найбільше пригнічує те, що збільшується кількість раків візуальних, зовнішніх локалізацій — тих, які лікарі первинної ланки можуть (і повинні) виявляти на ранніх етапах, адже це не потребує якогось високовартісного обладнання. Це рак щитовидної залози, шийки матки, шкіри, ротової порожнини, прямої кишки, молочної залози. Так, у 2011 році ми діагностували ці захворювання на ІІІ-ІV стадіях у 5% хворих, а минулого року у 20% пацієнтів Подільського регіонального центру онкології. Катастрофічною є ситуація із занедбаними випадками раку шийки матки, за цей період кількість занедбаних випадків цієї локалізації збільшилася з 6% до 36%. І змін, які виправлять ситуацію, на горизонті не спостерігається. Натомість залишається величезне навантаження на систему охорони здоров’я, пов’язане із боротьбою проти COVID-19 (небезпеку якого я в жодному разі не применшую), а загроза, яку несуть неінфекційні хвороби, такі як серцево-судинні, рак, не те що ігнорується, але точно недооцінюється. Це при тому, що смертність від непролікованого раку — 100%...».

«ЗАДУМ «ГРОШІ ІДУТЬ ЗА ПАЦІЄНТОМ» ЧУДОВИЙ, АЛЕ В РАМКАХ КОНКРЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ ЦЕ ПОЛОВИНЧАСТІ ЗАХОДИ»

«Маємо і ряд інших причин, таких як дефіцит лікарів, особливо онкологів, у районах, низька онконастороженість сімейних лікарів, дороговартісне лікування, реформаторські дії, які інколи наче спрямовані більше на закриття державних центрів, ніж покращення надання медичної допомоги. Заради справедливості дійсно треба сказати, що в бюджеті Програми медичних гарантій-2022 понад 8,3 млрд заплановано на лікування онкологічних захворювань. А це на 4,8 млрд більше, ніж було у бюджеті Програми минулого року. Чи можна за ці кошти надавати дійсно якісні медичні послуги в повній мірі, чи забезпечать вони потреби онкохворих? Однозначно ні! Так, тарифи на лікування онкологічних захворювань зросли. Навіть якщо дивитися лише ставки, запропоновані НСЗУ, і не заглиблюватися в деталі та умови нарахування. Зокрема, на 10 тисяч гривень збільшився тариф на хіміотерапевтичне лікування — до 36 тисяч. Сума за радіологічне лікування становитиме 51 тис. грн у той час, як у 2021 році було 36,5 тисячі. Стосовно хірургічного пакета: базова ставка за операцію цього року — 7506 грн з різними коефіцієнтами, залежно від складності оперативного втручання. Ставки і тарифи занижені однозначно, враховуючи, що є медикаментозний супровід операції, а є технічний. Наприклад, Національна служба здоров’я України порахувала, що ендоскопічна онкогінекологічна операція коштує 9525 тисяч гривень. Це з урахуванням усіх коефіцієнтів. Ця вартість навіть не наближена до реальної, враховуючи витратні матеріали.

І тепер питання: як можна розвивати ендоскопічні, лапароскопічні операції в українських державних лікарнях? Медицина постійно розвивається, і ми не можемо і не маємо права залишатися на рівні надання меддопомоги часів нашого земляка Миколи Пирогова. З одного боку, а з іншого — витратні матеріали та одноразове інструментальне забезпечення цього виду оперативних втручань коштує іноді десятки тисяч гривень. Чи компенсує цей технологічний супровід держава? Ні. Чи чесно це перед лікарнею і лікарями? Ні. Зате людям пояснюють, що НСЗУ оплачує операції в повному обсязі. Задум «гроші ідуть за пацієнтом» чудовий, але в рамках конкретного фінансування це половинчасті заходи.

Щоб не бути голослівним, скажу мовою цифр. У нас в Подільському регіональному центрі онкології 220 хірургічних ліжок. В рік в умовах стаціонару лікарі виконують 7 тисяч операцій і ще 3 тисячі амбулаторно на базі поліклінічного відділення. Тобто бюджетоутворюючий пакет для лікарні — хірургічний. А він у нас збитковий. Так, за дев’ять місяців 2021 року в «хірургію» вкладено 42 мільйони гривень, після наданих послуг НСЗУ заплатила центру за роботу 28 млн грн. Мінус 14 мільйонів гривень, тобто про які не занижені тарифи можна говорити. Потрібно бути чесними перед усіма і не створювати ілюзії безплатної медицини для пацієнтів. Держава має визнати, що в бюджеті недостатньо коштів, і НСЗУ не може оплачувати дійсну вартість ендоскопічних операцій. Потрібно терміново внести зміни в постанову уряду № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» і дозволити онкологічним центрам зробити ендоскопічні операції платними послугами. Тоді пацієнту буде запропонована відкрита операція за кошти держави чи лапароскопічна, яку має оплатити пацієнт. Все одно в державних онкоцентрах такі оперативні втручання були б дешевші, ніж у приватних. І цю пропозицію я не раз виносив на обговорення під час зустрічей лікарів онкоцентрів із керівництвом НСЗУ. Однак її не почули...»

«КОШТІВ НА ЗАРПЛАТИ ПРИ ЗБІЛЬШЕНІЙ ПРОГРАМІ МЕДИЧНИХ ГАРАНТІЙ НА 2022 РІК ЯВНО НЕ ВИСТАЧИТЬ»

«Цього року одним із ключових питань стане не лише, як розвиватися державним та комунальним лікувальним закладам, купувати нове обладнання, а й як вижити після підвищення заробітної плати медичним працівникам. Нагадаю, за ініціативи глави держави з 1 січня українські лікарі мають отримувати мінімум 20 тисяч гривень, медсестри — по 13,5 тисячі гривень. Ініціатива чудова, більше того, вважаю, що українські медпрацівники мають і заслуговують отримувати ще більшу заробітну плату. Однак нововведення схоже на медаль з доброю і поганою сторонами. Добра — працю медиків почали поважати і нарешті виконувати обіцянку про підвищення зарплати. Погана — коштів при збільшеній Програмі медичних гарантій на 2022 рік явно не вистачить.

У консолідованому бюджеті відсоток заробітної плати медичних працівників із диференціацією становитиме 80/ 85 %. Ще до підвищення зарплати у ПРЦО на оплату роботи працівникам витрачали 64,4 % із загальної суми надходжень від НСЗУ, 24,63 % складали витрати на медикаменти та харчування. І лише 10 % ми використовували на обслуговування й утримання обладнання, медичного устаткування, точкові ремонти. Як у нових умовах за відсутності необхідного бюджету виплачувати підвищену зарплату, при цьому хоча б на торішньому рівні зберегти купівлю ліків, харчування й обслуговування техніки? За нинішньої ситуації всю відповідальність перекладають на керівників медичних закладів та органів місцевого самоврядування (балансоутримувачів). А про купівлю нового обладнання я взагалі мовчу... Якщо не підвищувати зарплату чи переводити працівників на менші ставки, то вони йтимуть із державних лікарень. А не буде спеціалістів, НСЗУ не підписуватиме контракти з такими лікарнями. Медзаклади не витримуватимуть і закриватимуться. І перші приклади уже є. Виходить замкнуте коло проблем».

«СЬОГОДНІ ПОТРІБНО «БУДУВАТИ З НУЛЯ» ПРОФІЛАКТИКУ ЗЛОЯКІСНИХ НОВОУТВОРЕНЬ»

«Наші лікарі-онкологи, які поважають себе і не зупиняються на досягнутому в розвитку, знаннях і навичках, нічим не поступаються своїм закордонним колегам. Наші лікарі постійно навчаються і опановують нові методики лікування. Ми так само працюємо за світовими — європейськими і американськими — протоколами лікування. На жаль, українська медицина відстає технічно, нам важко змагатися з фахівцями, які живуть і працюють в клініках із сучаснішим передовим обладнанням, мають кращий доступом до інноваційних технологій лікування, як, приміром, у центрах Німеччини, Ізраїлю, Іспанії, Америки. Але і в нас медицина розвивається, технології полегшують і покращують діагностику і лікування онокохворого, однак ми маємо користуватися вчасно тим, що є зараз. І ключовим тут є слово ВЧАСНО, бо головною проблемою великої смертності від раку в нашій країні є пізня первинна діагностика. На етапі першого діагнозу ми дуже часто маємо четверту стадію пухлинного процесу. Треба, щоб хворі раніше зверталися до лікаря.

Відтак ситуацію потрібно змінювати зараз і на всіх рівнях, бо завтра кризу, породжену злоякісними пухлинами, ми не зможемо подолати. По-перше, уже зараз необхідно посилити раннє виявлення онкопроцесів. Розвивати, а точніше «будувати з нуля», профілактику злоякісних новоутворень (впевнений, це має бути політичним рішенням), зробити доступнішими діагностику та лікування і паліативну допомогу. По-друге, як на мене, потрібно виправити помилку ексміністра охорони здоров’я Уляни Супрун, яка скасувала диспансеризацію фонової та передпухлинної патології. Знаю, багато колег скептично до неї ставилися і вважали недієвою та пережитком минулого, та я говорю про повернення якісної диспансеризації, а не для «галочки», аби люди із групи ризику і великою ймовірністю захворіти дійсно були під наглядом фахівців, щоб не пропустити розвитку пухлини. Таким чином кількість занедбаних випадків буде меншати, а відтак і смертність від онкологічних захворювань знизиться».

«КОЖЕН МАЄ ЗРОЗУМІТИ, ЩО НІХТО, КРІМ НАС САМИХ, НЕ ПОДБАЄ КРАЩЕ ЗА ВЛАСНЕ ЗДОРОВ’Я»

«Не варто забувати і про особисту відповідальність пацієнтів. Попри те, що сьогодні кожен із нас особисто знайомий із людьми, які зіткнулися з раком, більшість досі намагається уникати цієї теми. Навіть, побачивши допис у соцмережах, статтю у ЗМІ про злоякісні новоутворення, профілактику чи принципи ранньої діагностики, її перегортають або ж читають без усвідомлення, наскільки це важливо саме для мене. Адже живемо за принципами «А які шанси, що я можу захворіти на рак? — Ніяких!», або «У мене нічого не болить, яке обстеження, яка онкологія?» На жаль, захворіти може будь-хто і будь-коли. І хоч скільки б ми, лікарі, розповідали про хворобу, наскільки доступно доносили її до людей, скільки б наказів і постанов про інформаційні кампанії було, допоки кожен із нас не змінить ставлення до свого здоров’я, рання діагностика і виявлення фонової й передракової патологій буде шкутильгати, а кількість пізніх стадій буде збільшуватися.

Наведу приклад: у нас є чудовий наказ щодо організації онкологічної допомоги населенню Вінницької області. Згідно з яким організація профілактичних онкологічних оглядів покладена на первинну ланку — сімейну медицину. Зокрема, мазок шийки матки для цитологічного аналізу повинна брати сімейна медсестра. Цим оглядом має бути охоплено не менше 75% жінок у кожного сімейного лікаря. Торік маємо лише 12,5%. Загалом, у 2021 році злоякісні новоутворення раку шийки матки при профогляді виявлено тільки у 24-27% хворих. У занедбаному стані (3-4 стадії) виявлено 15% хворих, або кожна сьома жінка від загальної кількості хворих. Це при тому, що рак шийки матки в середньому розвивається від нормального епітелію до появи злоякісного новоутворення 3-4 роки. І якщо хоча б раз на три роки проводити аналізи, є високі шанси «впіймати» хворобу на ранніх стадіях, вилікувати і забути. Думаю, що й кожна жінка знає про необхідність раз на рік відвідувати гінеколога. І що?

За сьогоднішніх умов кожен має зрозуміти, що ніхто, крім нас самих, не подбає краще за власне здоров’я — ні держава, ні лікарі. Це ваша особиста відповідальність. Тож уведіть у своє життя профілактичні чек-апи організму (комплексні обстеження). Не для того, щоб почути страшний діагноз, а перш за все переконатися, що ви здорові, й бути спокійними. А якщо ви не йдете до лікаря, бо страшно взнати, що є хвороба?! Із досвіду лікаря скажу: страшно не узнати, що є захворювання, страшно його ігнорувати. Своєчасно виявлений рак може бути повністю вилікуваний».