Три історії про війну та природу

Війна Росії в Україні нищить усе, що зустрічається на її шляху – людей, школи, лікарні, мости, церкви… Від бойових дій страждає і довкілля – цінні природні об’єкти або горять від обстрілів, або ж грабуються під час окупації.

За підрахунками Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів, третина заповідних площ України зараз перебуває у небезпеці через війну. А це - 900 об’єктів природно-заповідного фонду або ж 1,2 мільйони гектарів цінних територій, які зазнають артилерійських обстрілів, пожеж чи «прильотів» ракет.

Не меншої шкоди завдавали і завдають заповідному фонду російські загарбники на окупованих територіях.

На жаль, ніхто точно не скаже, що зараз відбувається у парках та заповідниках у південних та східних регіонах, де йдуть активні бойові дії і де частина територій тимчасово захоплена росіянами. Та спілкуючись із працівниками парків, які пережили окупацію і зараз оговтуються від пережитого, розуміємо, що відновлення природи стане для нас не менш важливим завданням, ніж відбудова інфраструктури. 

Обстріляний «Гетьманський»

  Торік працівники національного природного парку «Гетьманський», що у Сумській області, започаткували гарну традицію – сплавлятися на річці Ворскла. Передусім для дослідницької роботи у водно-польових умовах. Перший сплав тривав п’ять днів, до нього приєднались науковці із сусіднього НПП «Слобожанський» та вчені-зоологи з Києва. «Річка Ворскла – це наша особливість, її протяжність у межах парку сягає близько 120 кілометрів. Ми почали обстежувати її частинами, бо за один раз все не осягнути, - розповідає начальник наукового відділу НПП «Гетьманський» Сергій ПАНЧЕНКО. – Торік отримали надзвичайно цікаві дані, зокрема, про іхтіофауну, але через війну не вдалося належним чином їх опрацювати, бо узагальнення ми проводимо взимку, до травня все мало бути зверстано. На цей час якраз припала війна».

Зараз річка у межах парку недоступна ні для сплаву, ні для риболовлі, ні для інших видів дозвілля. Охтирський район зараз знову став зоною бойових дій. Науковці працюють здебільшого в офісі, а не безпосередньо у парку. Через замінування та близькість бойових дій свої плани та дії науковцям треба узгоджувати з військово-цивільною адміністрацією Сум. На жаль, дозволяють не все задля безпеки людей.

У «Гетьманському» певні, що сплав на Ворсклі рано чи пізно буде. Так само відновляться усі проєкти, які поставлені через війну на паузу. А це велопоходи, спостереженнями за птахами, комахами, дослідження на наукових полігонах… Зараз найважливіше завдання – зберегти парк та колектив, який допоможе йому стати на ноги після перемоги.

Війна застала працівників парку по-різному. Площа заповідного об’єкта – понад 23 тисячі гектарів, до нього входять території трьох колишніх районів – Тростянецького, Великописарівського та Охтирського (зараз це все Охтирський район). Частина з них знаходиться майже на кордоні із Росією.

«Тростянець з перших днів був окупований, а наш основний офіс знаходиться саме тут. Велика частина офісних працівників мешкає теж тут. Їх усіх зненацька застала окупація, - ділиться спогадами заступник директора НПП «Гетьманський» Олександр КВАРТА. – Охтирка отримала бій, місто зазнало великих руйнувань – були авіанальоти, ракетні обстріли, працювали артилерійські системи, велися танкові бої під містом. Частина колективу з Тростянця лишалася у місті, частина виїхала. Найскладніше, мабуть, було саме людям у Тростянці. Близько двох місяців під окупацією, без світла, води, тепла у багатоповерхівках… У Великій Писарівці, що найближче до кордону з РФ, присутність російських військ наші колеги побачили найперші. Спочатку російські війська просто пройшли через їхній населений пункт, але згодом, коли наткнулися на спротив, Велику Писарівку не пощадили. До сьогодні у них бувають «гарячі» дні».

Від бойових дій та обстрілів російськими військами майже половина парку пошкоджена та понівечена. Це мішані та хвойні насадження. Пан Олександр каже, що на більшість ділянок не можна заходити через наявність там вибухових предметів. Тож виміряти у конкретних цифрах, як постраждали унікальні лісостепові ландшафти парку, наразі немає можливості. Приміром, цінна для парку територія — урочище «Литовський бір», єдине все Лівобережжя із природними насадженнями. Науковці знають, що на цю територію були неодноразові «прильоти», та обстежувати територію зараз не дозволяє військово-цивільна адміністрація.

«Ми могли зробити лише якусь загальну оцінку про завдану шкоду, коли отримували доступ на ту чи іншу територію, і на якій вже попрацювали рятувальники та перевірили її на наявність вибухівки. Здебільшого це візуальний огляд. Ми бачимо, що ділянка обстріляна, пошкоджена, але конкретних цифр не можемо зібрати», - каже Олександр Кварта.

Зараз парк працює так, наскільки дозволяє ситуація. Колектив майже весь повернувся до роботи. Природоохоронні та протипожежні заходи проводяться. А от еколого-освітня та рекреаційна діяльність зупинена повністю.

«Відвідувати ліси не можна за рішенням голови військово-цивільної адміністрації. Школи не працюють, з якими ми проводили якісь гуртки, зараз це можливо тільки в режимі онлайн, - додає Олександр Сергійович. – Також ускладнена логістика, бо не всі науковці проживають поруч із установою. До багатьох територій ми не маємо доступу, не можемо збирати наукові факти, продовжувати дослідження, а це велика втрата для наших науковців». 

Замінований «Чорнобильський»

  Про перебування окупантів на території зони відчуження вже ходять легенди. Чи справді вони рили окопи у Рудому лісі, чи дійсно отримали небезпечні для життя дози опромінення, чи могли своїми діями спричинити ядерну катастрофу? На щастя, російських військ на території ЧАЕС та в заповіднику більше нема, але наслідки їхніх діянь ми будемо розбирати ще довго.

Український прапор над Чорнобильським радіаційно-екологічним біосферним заповідником замайорів 2 квітня. Тоді ж з’явилась можливість побачити матеріальні збитки, завдані заповіднику. Завідувач наукового відділу Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника Денис ВИШНЕВСЬКИЙ розповів, що з офісу винесли усе, що бачили. Холодильник, морозилка, мікрохвильова піч, чайник, інструменти, бензопила та мотокоса – усе це виїхало до Білорусі, а потім до Росії разом із загарбниками. Не погребували вони й польовим обладнанням, забрали дрон, рулетку, далекомір, сумки та рюкзаки, ліхтарики, гумовий човен, навіть одяг та гумові черевики. За словами Дениса Вишневського, із лабораторії забрали мікроскоп, ваги електронні та дистилятор, а частину лабораторного посуду побили.

Наразі вся інфраструктура, обладнання, офісна техніка, будівлі – зруйновані та пограбовані. «З комп’ютерів вийняті всі жорсткі диски, інформація з 1986 року втрачена, лише дещо вдається відновити. Але більшість наукових робіт треба писати знову», - додає молодший науковий співробітник Інституту проблем безпеки АЕС НАН України Сергій КУПРІЯНЧУК. Інститут роками досліджував, в якому стані паливовмісні матеріали об’єкту «Укриття», як безпечно поводитись із відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами, наскільки безпечно використовувати ядерні технології у мирних цілях.

Використання ЧАЕС як майданчика для накопичення військ та боєприпасів науковець розцінює як ядерний тероризм: «Окупаційні війська своїми діями призводили до радіаційної аварії – це втрата контролю над радіаційними або ядерними джерелами, що може призвести до негативного впливу на навколишнє середовище та на людей. Так і сталося, адже на певний час контроль над ядерною установкою був втрачений».

Нещодавно у заповіднику підготували та передали до Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів документи з описом збитків, заподіяних природі через агресію РФ. Денис Вишневський каже, що це загалом 110 сторінок з картами та схемами. Це описи пожеж, які відбувалися в період окупації на території зони відчуження. За попередніми даними, згоріло 12 тисяч гектарів лісів. Частина екосистеми після вогню втрачена назавжди. За попередніми підрахунками Міндовкілля, збитки, завдані росіянами у Чорнобилі, сягають понад 2,5 млрд грн. Оглянути та оцінити всю заподіяну шкоду наразі неможливо, бо триває розмінування території.

Незважаючи на заподіяну шкоду, заповідник живе! Науковці нещодавно видали друком п’ятий том Літопису природи. Це основний документ про підсумки спостережень, проведених за останній рік. У ньому відображені усі важливі зміни, що сталися з екосистемами заповідника. Також оновлені списки рідкісних видів і тих, які можуть зникнути.

А ще науковці знову зустріли коней Пржевальського. Після окупації це перша зустріч.

Знесилений «Древлянський»

  Прикордонні села Житомирщини першими відчули на собі російське вторгнення 24 лютого. О третій годині ночі російські війська перетнули з боку Білорусі межі Народицької громади. Вона вважається найбільш постраждалою від дій окупантів. Паралельно розпочалися ракетні обстріли. Спалахнули пожежі. Не оминув вогонь територію природного заповідника «Древлянський», що розташований у межах громади. Через обстріли виникло сім пожеж, вогонь охопив понад три тисячі гектарів заповідника. А це не лише листяні насадження, а й луки, пасовища, сіножаті, які не можна обробляти через забруднення радіонуклідами. Заповідник розташований у зоні радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Власне, об’єкт природно-заповідного фонду і створювався для того, щоб люди не могли господарювати на небезпечних для здоров’я територіях. Та хіба це цікавило окупантів?

«Територіально заповідник розподілений на чотири природоохоронні науково-дослідні відділення: Народицьке, Мотійківське, Розсохівське, Базарське. Видовий та ценотичний склад представлений багатим різноманіттям флори та фауни. ПЗ «Древлянський» є без перебільшень унікальним природоохоронним комплексом, завдяки утворенню якого вдалося зберегти чи не останні зразки не лише поліської, але й центральноєвропейської реліктової флори та фауни», - розповідає наукова співробітниця науково-дослідного відділу ПЗ «Древлянський» Світлана ШЕВЧЕНКО.

Після російського вторгнення значна частина площі заповідника опинилася в зоні інтенсивних бойових дій. За словами пані Світлани, зараз працівники заповідника спільно з саперами Збройних сил України проводять розчищення та розмінування лісових доріг і мінералізованих смуг. Адже після боїв древлянська земля у багатьох місцях замінована й насичена великою кількістю боєприпасів. Там, де можна, науковці проводять обстеження території. Минулого тижня працівники заповідника виїхали в експедицію в Народицьке та Росохівське відділення. Під час моніторингу побачили, що природа зможе поступово відновитися. Пожежі часто стають стимулом для росту рослин. А родзинкою експедиції стала рідкісна поліська орхідея. Ці квіти зустрічаються в одиничних екземплярах, а зафіксований науковцями вид не бачили останні років сто.

На жаль, у заповідника є втрати, які вже ніщо не відновить. Величний 500-річний дуб висотою понад 25 метрів був окрасою «Древлянського». Про нього знали місцеві, сюди водили туристів як до візитівки заповідника. Але ні це, ні охоронна табличка не вберегли дерево від обстрілів. Коли окупанти обстрілювали території «Древлянського» у селі Звіздаль, підпалили й пам’ятку природи. Працівники заповідника вважають, що вороги зробили це навмисно.

Та незважаючи на втрати і ризики для роботи, колектив продовжує дбати про заповідник. Більшість людей працювало в умовах окупації, а зараз тим паче.

***

Пережиті події, обстріли, руйнування вибили зі звичного ритму роботу заповідних об’єктів. Та на щастя, війна не відібрала в них найголовнішого – людей, які готові дбати про природу за будь-яких умов.

Інна ЛИХОВИД

Фото з відкритих джерел та надані співрозмовниками

Матеріал підготовлено у межах конкурсу «Екологічні хроніки: як вторгнення РФ впливає на довкілля України», який реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за фінансової підтримки Journalismfund.eu.