Трибунал та екологічні питання

Підрив Каховської ГЕС 6 червня цього року доповнив перелік злочинів Росії, які вона заподіяла Україні. Екологи роблять обережні прогнози, як це вплине на клімат південних регіонів, на агарний та промисловий сектор, який залежав від роботи ГЕС, і якими будуть наслідки для населення. Росіяни поводяться як варвари, і наше завдання – дати їм гідну відсіч та змусити відповісти за всі злочини, скоєні на території України.

Служба безпеки України вже розслідує факт підриву Каховської ГЕС росіянами. А в Офісі генпрокурора повідомили про досудове розслідування кримінальних проваджень за фактами екоциду та порушення законів і звичаїв війни через ситуацію на ГЕС У Каховці.

Ця історія доповнює ланцюжок злочинів Росії разом з пожежами на нафтобазах через обстріли російськими окупантами, загибель птахів на птахофабриці у Чорнобаївці, випалені соснові ліси на заповідній Кінбурнській косі. Україна намагається оцінити завдані збитки нашому довкіллю. За різними даними від Міндовкілля та Держекоінспекції, наразі йдеться про мільярди чи навіть трильйони гривень, які в ідеалі Росія мала б відшкодувати Україні за стільки наробленого лиха.

Щоб отримати компенсацію, треба провести чимало підготовчої роботи, зокрема, якісно збирати доказову базу та обраховувати збитки. На жаль, поки що цей механізм працює недосконало. Як його поліпшити і чому важливо фіксувати кожен злочин Росії проти природи – далі у нашому матеріалі.

«БЕЗ ДОПОМОГИ МІЖНАРОДНИХ ЕКСПЕРТІВ МИ НЕ ЗМОЖЕМО ЯКІСНО ЗБИРАТИ ДОКАЗИ»

Якщо на початку війни ніхто не розумів, як саме будемо вимагати від Росії відшкодування збитків, через які міжнародні механізми та на досвід яких країн спиратися, то зараз виглядає так, що наше питання розглядатиме міжнародний кримінальний трибунал та компенсаційна комісія.

Створення міжнародного кримінального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України ініціювала ПАРЄ, прийнявши відповідну резолюцію. У ній ішлося, що появу трибуналу має підтримати більшість державних та міжнародних організацій, зокрема, Генеральна Асамблея ООН. На держави також покладається обовʼязок із забезпечення конкретною експертною та технічною підтримкою Ради Європи процесу створення такого трибуналу в тісній координації з іншими зацікавленими міжнародними організаціями та державами.

Як пояснила Ольга Мелень-Забрамна, керівниця юридичного відділу МБО «Екологія-Право-Людина», основна мета створення трибуналу – це вивчення питань агресії, геноциду, тобто він розглядатиме міжнародні злочини, які передбачені Римським статутом. Питання екології цей документ майже не враховує.

«Трибунал визнає винних, присуджує покарання. А якщо говорити про довкілля, то для нас важливо визнати винних та отримати компенсацію за шкоду довкіллю, - додала пані Ольга. – Тому для отримання компенсації під егідою Ради Європи буде створена компенсаційна комісія. Є вже відповідний проєкт і підтримка від 35 країн щодо формування цієї комісії. Також створюється реєстр завданої Україні шкоди, далі треба створити  фінансовий механізм отримання компенсації та визначити гарантії роботи цієї комісії».

В Україні створенням компенсаційної комісії опікується робоча група при Офісі президента. Раніше в ОП повідомляли, що здійснення виплат за результатами розгляду заяв може бути забезпечене активами, за рахунок яких буде відбуватися потенційне відшкодування (тобто усіх активів РФ та афілійованих з нею осіб, на які фізично можна накласти арешт передусім за межами Росії). Крім цього, в ОП вивчали питання, як використовувати арештовані у світі активи РФ для виплати компенсацій.

Отримання грошей за завдану нашому довкіллю шкоду – це так би мовити остання ланка процесу. А перед цим треба ретельно зібрати докази, що саме знищила Росія в Україні та якими сумами оцінюються завдані збитки.

«На жаль, ми дуже слабко все фіксуємо. Багато чого лишається незафіксованим, на що є різні причини – брак коштів, неможливість доступу до території тощо, - розповідає Ольга Мелень-Забрамна. –  Основну базу доказів збирає прокуратура, яка відкриває також кримінальні справи. Але прокуратура часом не має коштів, щоби провести необхідні аналізи, наприклад, взяти проби ґрунту на місці вибуху ракети чи міни. Тобто насправді серйозну доказову базу ми не збираємо. Мої колеги їздили в установи ПЗФ, які були під окупацією чи обстрілами, то багато де навіть працівники заповідника не можуть обстежити території, прикордонники їх не впускають, тобто тут ніяка шкода не фіксується взагалі. А якщо така шкода зафіксується через рік-два, то буде питання, чи ця шкода пов’язана з воєнними діями? Мені здається, що без допомоги міжнародних експертів та організацій ми не зможемо самі це зробити якісно. Міжнародна спільнота може мати до нас питання щодо компенсації за завдану довкіллю шкоду. Бо от Міндовкілля чи ДЕІ каже про суми на 10 мільярдів чи 8 трильйонів завданої школи, але ж треба показати дані, звідки ці цифри взялися».

МЕТОДИКИ ДЛЯ ОБРАХУНКУ ЗБИТКІВ ЗАТВЕРДЖЕНІ, АЛЕ ВОНИ НЕДОСКОНАЛІ

Цифри про мільярдні збитки державні інституції розраховують на основі спеціальних методик, які  розробили фахівці Державної екологічної інспекції та Державної служби геології та надр. Методики дають змогу вирахувати, скільки збитків завдали воєнні дії землі, ґрунтам, атмосферному повітрю, водним ресурсам, природно-заповідному фонду, лісовому фонду, акваторії морів і надр. Суть розроблених методик полягає в тому, що збитки, розраховані для мирних умов, множаться на коефіцієнт 10. Саме стільки коштів начебто знадобиться нам, аби відновити атмосферне повітря та водні ресурси до їхнього природного стану.

Однак на думку Андрія Демиденка, члена робочої групи при Оперативному штабі ДЕІ, наразі українські методики не мають шансів на отримання відшкодування і через неузгодженість нашого законодавств із європейським, і через саму систему обрахунку завданих війною збитків. Він навів приклад, що у методиці щодо обрахунків шкоди атмосферному повітрю береться до уваги неотриманий екоподаток.

«Коли Україна говорила про це з міжнародними колегами на робочих зустрічах, наших представників запитували, на яких підставах в Україні вирішили, що саме неотриманий екоподаток – це компенсація за завдану довкіллю шкоду, - вів далі Демиденко. – До того ж реально в нас збирається 4 млрд грн на рік екоподатку, а по факту сплачується лише 2,5%, водночас від міжнародної спільноти ми просимо про відшкодування трильйонних сум?».

Експерт радить змінити свої підходи до обрахунків, які будуть аргументовані реаліями та зрозумілі міжнародним судам.

«Затвердження методик – це перемога Міндовкілля, але вони справді недосконалі, - підтримала думку колеги Ольга Мелень-Забрамна. – Ми просили проаналізувати ці методики наших американських колег. Їх здивувало, що збитки обраховують за якимось стандартним набором, характерним для звичайної господарської діяльності. У методиках не беруть до увагу речовини, які треба відстежувати під час воєнних дій і які можуть бути пов’язані з вибухами або потрапляння у воду чи ґрунти ракетного палива. Тобто розроблені методики не дуже адаптовані для воєнного стану».

Також експерти нарікають на неузгодженість нашого та міжнародного законодавства у визначеннях терміну екоциду та екологічної шкоди. Так, у світі екологічною шкодою вважається шкода довкіллю, завдана людьми, а наше законодавство тлумачить це як шкоду людям від довкілля.

«Тобто зараз ми говоримо зі світом різними юридичними мовами, - додав Андрій Демиденко. – У Конституції України компенсація за шкоду довкіллю взагалі не передбачена. Тому перш ніж звертатися до міжнародних партнерів за допомогою  у зборі доказів та підготовці позову, треба зробити домашню роботу. Адже у нашому законодавстві досі немає визначень, що таке екосистеми, а ми хочемо відшкодування збитків за її порушення».

На думку Ольги Мелень-Забрамної, зібрані докази будуть лише сотою частиною, яку ми змогли оцінити від завданої шкоди. А якщо ми неправильно рахуємо, то й суми будуть некоректними.

«Як ми можемо правильно порахувати, якщо не проводимо всі необхідні заміри. Одного заміру недостатньо, і їх треба проводити оперативно, а не через рік–два, - зазначає правозахисниця. – Забруднення повітря теж ніхто не фіксує. Ми допомогли Луганській ДЕІ придбати дрони, які роблять заміри повітря. Але їх мають мати всі екоінспекції в регіонах».

У цілому ж зараз здається, що чимало інституцій займаються збором доказів, підрахунком збитків, але залишається ризик, що коли дійде справа до  міжнародного розгляду, то серйозних аргументів та пояснень ми не зможе надати.

Наразі над цими питаннями працює окремо Генпрокуратура, Міндовкілля, ДЕІ. На думку пані Ольги, варто було б їм усім зібратися та підготувати дорожню карту, як якісно рухатися зі збором доказів, що для цього потрібно й де можна взяти необхідні ресурси.

В ЕПЛ раніше пояснювали, що у зборі даних та доказів, фіксуванні фактів шкоди, убезпечення надійних даних про базовий стан довкілля могли б допомогти міжнародні партнери. Їх можна просити про експертну, технічну, фінансову, організаційну допомогу, адже наслідки російських злочинів проти наших людей та природи ми будемо фіксувати навіть після завершення бойових дій та перемоги України.

Інна Лиховид