Антидот ІДІЛ

Терористичні атаки «Ісламської держави» (ІДІЛ), її філій і прихильників за минулий рік підвищили рівень тривог у Європі, але, згідно з даними Всесвітньої бази даних з тероризму, ці атаки ще не досягли тих розмірів, яких Європа зазнала в 1970 роках. Попередні хвилі тероризму в Європі були породжені внутрішніми конфліктами, сьогоднішній смертельний сплеск тероризму пов'язаний із нестабільністю за межами континенту.

Останні напади відбулися через політичний вакуум, що виник через падіння диктатур на Близькому Сході і в Північній Африці. Так само як не видно жодного кінця кровопролиттю в Сирії, Іраку та Лівії або надзвичайній поляризації Єгипту і крихкій ситуації з безпекою в Тунісі і Алжирі, мало підстав вважати, що напади в Європі закінчаться найближчим часом.

На додачу до всього кривавий путч у липні в Туреччині - де було вбито 270 осіб і ще 1500 людей поранено всього за кілька годин - робить країну ще більш привабливою мішенню для ІДІЛ. ІДІЛ використовує в своїх цілях неблагополучні країни, зокрема вона може залучити новачків і здійснити напади - або створюючи «офіційну область ІДІЛу», як це було зроблено в Сирії, Іраку, Лівії та Єгипті, або створюючи підпільні осередки і невеликі бойові підрозділи, як це було зроблено в Тунісі і Туреччині.

Ці два методи дій - заколот і тероризм - ідуть рука об руку. Коли повстанська організація втрачає контроль над територією або ініціативу на полі бою, вона звертається до тероризму, вважаючи, що напади на незахищені цивільні об'єкти набагато легші й дешевші і настільки ж політично ефективні. Саме тому ІДІЛ хоче вдарити безпосередньо по Європі, хоча вона втрачає територію в Іраку, Сирії та Лівії.

У ІДІЛ є численні цілі при виборі такого способу дій. Вона вважає, що терористичні атаки в Європі утримають Захід від ударів по територіях, які перебувають під контролем ІДІЛ, і хоче помститися за загибель більш ніж 20 тис. своїх прихильників, які загинули через авіаудари коаліції Заходу. Крім того, ІДІЛ хоче нагнітати вороже ставлення до мусульман, відчужуючи європейських мусульман від іншої частини європейського суспільства і збільшуючи таким чином приплив нових прихильників ІДІЛ із Європи. Так само вона хоче посіяти розбіжності серед релігійних і національних меншин Європи (хорошим прикладом таких розбіжностей є суніти-шиїти і суніти-алевіти).

Цілі ІДІЛ у використанні тероризму не нові; але її здатність постійно здійснювати напади є новинкою. ІДІЛ зуміла підтримувати високий рівень терористичних операцій у Європі попри сильні бомбардування території ІДІЛ з 2014 року. Сталося це тому, що ІДІЛ була в стані рекрутувати більше 5000 нових прихильників з відносно невеликих меншин у Європі, які приєдналися до боротьби в Сирії.

Точне число європейських бойовиків, які пройшли навчання в ІДІЛ і повернулися додому, все ще невідомо. Абдельхамід Абаауд, який здійснив теракти в Парижі в листопаді 2015 року, стверджував, що він був одним із 90 навчених ІДІЛ терористів у Європі. ІДІЛ, імовірно, навчила 400-600 бойовиків «зарубіжним операціям», що включає міську партизанську війну, виготовлення саморобних вибухових пристрої (СВП), методам спостереження, боротьбі зі службами безпеки і виготовленню підроблених документів.

До теперішнього часу ІДІЛ найсильніше вдарила по Франції і Туреччині. У Франції загинули понад 230 осіб і приблизно 700 осіб були поранені, а в Туреччині загинуло понад 220 осіб і приблизно 900 людей поранено. Як з'ясувалося, Франція і Туреччина є основними джерелами вербування досить великої кількості іноземних бойовиків, які воюють в Іраку і Сирії (приблизна оцінка 700 громадян Франції і 500 турецьких громадян воюють під прапорами ІДІЛ).

Так чому ж ІДІЛ зосередила напади саме на Франції і Туреччині? Попередні результати дослідження двох вчених показують негативну реакцію на французький laïcité - традицію атеїзму в суспільному і політичному житті серед позбавлених цивільних прав молодих мусульман-сунітів у франкомовних країнах. Цей аргумент полегшує їхню радикалізацію і вербування екстремістами.

Але мають бути досліджені й багато інших чинників. Наприклад, французька зовнішня політика в ХХІ столітті визнавала багато вимог і образ близькосхідних держав. Франція виступила проти війни в Іраку в 2003 році; втрутилась у військовому відношенні проти диктатора Лівії, зупинивши потенційний злочин проти людства в березні 2011 року; врятувала крихку демократію в Малі (більшість населення - мусульмани) в 2013 році. У той час, як ця політика була прихильно сприйнята в більшості країн Близького Сходу, ІДІЛ і її прихильники і співчуваючі бачили цю ситуацію по-іншому.

Туреччина, зі свого боку, довго була привабливою альтернативною моделлю розвитку для інших країн з більшістю мусульманського населення. До її останніх проблем демократія, здавалося, мала успіх (спорадично), і річний економічний ріст в останні роки становив цілих 9%. З огляду на схильність Туреччини до вивчення західних цінностей не дивно, що ІДІЛ присвятила кілька випусків свого офіційного журналу Dabiq нападам на турецьку модель розвитку і особисто на президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. За наявними даними, більш ранній варіант ІДІЛ - Ісламська держава Іраку замовила напади на Туреччину з використанням саморобних вибухових пристроїв (СВП) на автомобілях ще в квітні 2012 року.

Європі треба об'єднати свої демократії навколо спільної стратегії захисту від різноманітних викликів щодо її безпеки. Ознаки відсутності єдності і фрагментації - не кажучи вже про спроби кривавих переворотів - служать публічно оголошеній меті ІДІЛ «послабити європейську єдність».

Хоча Франція і Туреччина виділяються як основні цілі ІДІЛ, вони не самотні. Але, з огляду на їхнє схоже становище, особливо важливі їхні двосторонні відносини, і дипломати з кожної країни повинні працювати на зміцнення цих відносин. Будь-яка подальша напруженість у взаєминах тільки підірве потенціал для стратегічного співробітництва. Тепер настав час об'єднатися.

Проект Синдикат