Близький Схід на порозі війни?
Черговий різкий сплеск напруженості на Близькому Сході викликала реакція Сирії на проникнення ізраїльських літаків на сирійську територію. На низькій висоті винищувачі подолали звуковий бар'єр і продовжили політ над сирійською територією. По ним був відкритий вогонь сирійських ППО.
Якщо це дійсно було так, то як відомо, Ізраїль ніколи нічого просто так не робить. І якщо у 2003 році ізраїльські ВПС порушили повітряний простір Сирії, то зробили вони це для того, щоб завдати удару по табору терористів, розташованому на території Сирії. Примітно, проте, й інше. Декількома днями раніше відразу декілька впливових ізраїльських видань прямо звинуватили Москву в провокації напруженості між Сирією й Ізраїлем. Так газета The Jerusalem Post написала, що саме на Росії лежить частина відповідальності за посилення суперечностей між Ізраїлем і Сирією, котре мало місце на початку літа 2007 року.
А за повідомленням ізраїльської щоденної газети Maariv, ізраїльське керівництво має серйозні підстави підозрювати, що російські державні й військові чиновники передавали до Сирії інформацію про те, що Ізраїль, нібито, має намір почати війну влітку 2007 роки. Згідно однієї з версій, кремлівські уповноважені з питань дипломатії і безпеки навмисно вводили сирійців у оману, щоб додатково збільшити прибуток від продажу російських озброєнь. Адже на даний момент Росія є одним з основних постачальників військової техніки до Сирії.
А можливо справа в іншому. Так як пише американська газета The Washington Post, Сирія і Північна Корея здійснюють спільний ядерний проект. За інформацією видання, про це свідчать розвіддані, зібрані за останні півроку спецслужбами США та Ізраїлю. Вивчивши знімки, зроблені ізраїльським супутником минулого місяця, експерти дійшли висновку, що на території Сирії будується ядерний реактор, матеріали для якого поставила КНДР. Реактор розрахований на виробництво ядерної зброї. Варто нагадати, що напередодні інша впливова американська газета The New York Times, посилаючись на джерело в адміністрації Білого дому, написала про те, що літаки ізраїльських ВПС сфотографували в Сирії ядерні реактори, які поставлялися з Північної Кореї. Крім того, джерело підтвердило повідомлення, згідно з яким літаки завдали удару по зброї, яка потрапила на сирійську територію з Ірану і ймовірно мала бути переправлена до Лівану для бойовиків радикальної шиїтської організації «Хізбалла».
Втім слід зазначити, що американці й раніше отримували з різних джерел інформацію, що сирійський режим прагне отримати технології для створення своєї власної ядерної зброї. Ще влітку 1991 року впливовий американський сенатор-республіканець Джессі Хелмс доповів комітету сенату, що існують «вірогідні повідомлення», що «Китай займається сприянням амбіціям ядерної зброї Сирії та Ірану». Правда сенатор Хелмс не уточнював якими були джерела цих повідомлень чи їхнє походження. У той же час, фактично про зворотне свідчив перед американським сенатом тодішній директор ЦРУ Джон Дейч. Він засвідчив, що «програма ядерних досліджень Сирії знаходиться на елементарному рівні й здається на даний час націлена на використання у мирних цілях». Джерела також підкреслювали, що всі сирійські дії у цьому напрямку були підпорядковані Міжнародному агентству з атомної енергії (МАГАТЕ).
Але причини для неспокою у союзників збільшилися, коли повідомлення ЦРУ показували, що російсько-сирійська угода про співпрацю є спірною. Мова йшла про угоду про ядерну співпрацю, котру підписали у січні 2000 року Сирія та Росія. На думку американських експертів, у рамках цього договору може відбуватися передача Сирії технологій «подвійного призначення», що має на увазі як мирне, так і військове їхнє використання. У Сирії також працює дослідницький ядерний реактор Дайр Аль Жаяр потужністю 25 МВт, побудований російськими фахівцями. Технічно такий реактор може бути використаний для виробництва плутонію. Експерти тоді визначили, що сирійські зусилля придбати технології подвійного використання можуть бути застосовані у майбутній секретній програмі ядерної зброї.
Ці зусилля набули ще більше зловісних ознак, коли просочилася з Сирії інформація, що її президент Башар аль-Асад провів секретні переговори з президентом Ірану Махмудом Ахмадінеджадом щодо забезпечення іранської допомоги у переправленні на сирійську територію групи вчених-атомників перед вторгненням США до Іраку у 2003 році. У повідомленнях вказувалося про приблизно 12 іракських вчених та їхніх сімей, котрих таємно переправили до Сирії перед крахом режиму Саддама Хусейна. Ймовірно, що вчені, котрі привезли з собою коробки з компакт-дисками у яких містилися матеріали досліджень ядерної програми Саддама, отримали нову ідентичність особи. Включаючи сирійські документи громадянства, фальсифіковану дату народження і освіту. З того часу вони були ізольовані сирійським військовим відомством і проводили роботу для сирійських збройних сил.
Після того як у деяких американських ЗМІ з'явилася інформація з конфіденційних джерел у Вашингтоні щодо того, що оповитий таємницею повітряний удар по Північній Сирії було направлено на секретну сирійську ядерну установку, яку було зруйновано, це викликало хвилювання в арабській пресі. Хоча ізраїльські й американські чиновники не бажали висловлюватись з приводу цього питання.
Між тим про тісну співпрацю між Сирією і КНДР, головним чином у галузі ракетних технологій, було відомо вже багато років. А звернення лідера Північної Кореї Кім Чен Іра із засудженням передбачуваного ним вторгнення Ізраїлю до Сирії, піднімає питання щодо можливої північнокорейської ролі в поточних напружених відносинах між Дамаском і Єрусалимом. Секретом полішинеля було те, що сьогодні Дамаск став головним центром таємних дій, котрі мають відношення до контрабанди зброї масового ураження. Оскільки, після того як сили коаліції під приводом американців вторгнулись до Іраку в березні 2003 року, у січні 2004 року Девід Кей, колишній координатор пошуку зброї масового ураження в Іраку, стверджував, що частина секретної програми цієї зброї Саддама Хусейна могла бути прихована де-небудь у Сирії.
У тому ж січні 2004 відомий сирійський журналіст і дисидент Нізар Найюф, знаменитий своїми шокуючими повідомленнями щодо дамаського режиму, після того як перебрався до Європи, стверджував, що в Сирії існують секретні місця, де таємно зберігається зброя масового ураження Саддама Хусейна. Згідно з повідомленням Найюфа, ця зброя розміщена у трьох місцях: тунелі, який виритий під містечком аль-Бейда, яке знаходиться біля старовинного міста Хомса і є частиною секретної підземної фабрики, побудованої Північною Кореєю для зберігання хімічної зброї та ракет. Інша дислокована на сирійській базі військово-повітряного флоту в Тал Снан, на північ від міста Саламія, і третя у великому бункері на південь від міста Хомса, що контролюється озброєними патрулями повітряних сил.
Що ж стосується власної сирійської ядерної програми, то існує інформація, що після багатьох років призупинення активної роботи у цьому напрямку через тривалі фінансові обмеження, ці роботи нарешті отримали прискорення. Тож залишається відкритим питання чи Сирія приєднається до Ірану в його гонці до створення ядерної зброї, чи обмежить свої зусилля мирними дослідженнями у цьому напрямку. Але чи зможе нинішня таємниця «авіаційного шоу» над Північною Сирією прояснити цю проблему? Проте існує ще одна небезпека, якщо буде доведено, що дійсно КНДР поставляла до Сирії ядерні технології, то це може поставити під удар усю справу шестисторонніх переговорів з Північною Кореєю після того, як вона нібито почала демонтувати свої ядерні реактори.
Натомість посол Сирії у США Імад Мустафа вважає необґрунтованими, неправдивими і смішними повідомлення щодо якоїсь співпраці між Північною Кореєю й Сирією у ядерній галузі. «Твердження про те, що в Сирії існує північнокорейська ядерна установка є дуже сумними, бо нагадують мені історії про іракську зброю масового ураження, котрі були раніше сфабриковані тут у США, напередодні війни в Іраку. Було б добре аби Америка винесла з цього урок, і не купувалася більше на подібні історії», — наголосив сирійський посол.
Певно, що кожна зі сторін має свої аргументи. Але, як відомо, диму без вогню не буває. Ймовірно, співпраця Сирії з Іраном у протистоянні Ізраїлю не приносить і не може їй принести бажаних дивідендів. Але не хочеться вірити, що це протистояння не зможе спровокувати новий конфлікт на Близькому Сході.
