Борис РАЙТШУСТЕР: «Українці продовжили руйнування Берлінської стіни»

Розповісти про наслідки німецького возз’єднання ми попросили керівника Московського бюро відомого німецького громадсько-політичного тижневика «Focus» Бориса РАЙТШУСТЕРА. Він родом із Мюнхена (земля Баварія, Західна Німеччина). 3 жовтня 1990 року він саме був у Москві. «Росіяни раділи возз’єднанню. Хоча багато хто вважав, що Радянському Союзу варто було поторгуватися й не так дешево віддавати НДР. Це було не зовсім правильно. Народ — це не продукт на ринку, яким можна торгувати. Возз’єднання було природним процесом», — згадує журналіст.

— У Німеччині дуже багато говорилося про негативні наслідки, пов’язані із возз’єднанням, — складна економічна ситуація в східних землях, труднощі адаптації «східних» німців. Наскільки ці проблеми явні сьогодні?

— Звісно, возз’єднання дається взнаки. По-перше, ті економічні проблеми, з якими стикається Німеччина сьогодні, багато в чому пов’язані з ним. Чималі кошти були вкладені в розвиток східних земель. Йдеться про сотні мільярдів доларів. Така сума лягла б важким тягарем на економіку будь-якої країни. По-друге, в Німеччині досі існує соціальний розрив рівня життя. На Сході він усе одно нижчий (навіть рівень оплати праці нижчий). Є велика різниця й у ментальності людей — досі німців часто ділять на «східних» і «західних». Це не стосується лише зовсім молодого покоління, яке зовсім не пам’ятає часів до возз’єднання.

— Часто говорять, що падіння Берлінської стіни 9 листопада 1989 року стало початком нової епохи у світовій історії...

— Події в Україні стали логічним продовженням того, що відбувалося п’ятнадцять років тому в Німеччині. Люди показали, що вони більше не терпітимуть тих, хто не зважає на їхню думку або намагається нав’язати цю думку зверху. Народ довів, що може впливати на політику, на органи влади. Українці просто продовжили руйнування Берлінської стіни. Нині багато говорять про те, як усе погано в Україні, що революцію зрадили. Я із цим не згоден. Свобода дискусії — це вже велике досягнення.

— Для старшого населення пострадянського простору характерним є ностальгійний настрій за минулими часами. Чи панує такий же настрій і у «східних» німців?

— У східних землях ностальгія дуже сильна. Є навіть телевізійне шоу, де все зображується «по-ендеерівськи». Сталося так, що населення сумує за якимись позитивними речами, що були в НДР. І дуже мало згадують про репресії, про дії «Штазі», про диктатуру. Це трошки нагадує сприйняття Радянського Союзу старшим поколінням в Україні або Росії.

— Які очікування німці пов’язували із возз’єднанням 3 жовтня 1990 року. Чи виправдалися вони?

— Гадаю, що більшість «східних» німців сприймали возз’єднання з ентузіазмом. Для них Західна Німеччина була надією на більш благополучне життя. Старе покоління ФРН також раділо возз’єднанню, оскільки багато людей пам’ятали, що такі міста, як Лейпциг, Дрезден, були свого часу в єдиній Німеччині. Для молодих, можливо, це здавалося менш важливим. Вони більше думали про економічні наслідки, ніж про питання національної важливості. Особисто я також досить критично ставився до того, що сталося 3 жовтня 1990 року. Мені не подобалося те, що це було не возз’єднання, а здебільшого приєднання НДР до ФРН. ФРН тоді виступила як своєрідний переможець, як «завойовник». Сталося не зовсім рівноправне возз’єднання. З другого боку, це логічно, оскільки була різною економічна потужність.

— 3 жовтня — велике свято для німців?

— Для «східних» німців це дуже велике свято. Для «західних» — менше. Вони вважають, що більшість нинішніх економічних проблем у ФРН пов’язані з возз’єднанням.