Битва між Евою та Беатою

25 жовтня в Польщі відбудуться парламентські вибори. Головна боротьба, як і під час президентських перегонів, розгортається між двома велетнями польської політики: партією екс-прем’єра Ярослава Качинського (брата-близнюка загиблого в авіакатастрофі під Смоленськом 10 квітня 2010 президента Польщі Леха Качиньського) консервативної «Право і справедливість» (ПіС) і правлячої протягом останніх восьми років ліберальної партії «Громадянська платформа» (ПО).  Що характерно боротьба розгортається між двома жінками: чинним прем’єр-міністром Евою Копач, яка очолює «Громадянську платформу» та Беатою Шидло, яку лідер ПіС Ярослав Качиньський вибрав  офіційною особою парламентської кампанії партії кандидатом на пост прем’єра. Цікаво, що Об’єднані ліві також поставили на жінку — новим лідером соціал-демократів стала Барбара Новацька.

До речі, вперше в новітній історії Польщі напередодні парламентських виборів пройде теледуель двох жінок. Теледебати «Беата Шидло — Ева Копач. Розмова про Польщу» відбудуться ввечері 19 жовтня і будуть транслюватися провідними телеканалами TVP1, TVP INFO і TVN24.

«День» звернувся до Директора Вроцлавського глобального форуму при Атлантичній Раді США Міхаля КОБОСКО з проханням прокоментувати парламентські вибори у Польщі і розповісти, що стоїть на кону на цих виборах, і чим вони відрізняються від попередніх президентських та парламентських виборів, і чим пояснюється популярність консервативної партії Ярослава Качиньського.

— Ці вибори дуже важливі в Польщі, можливо навіть найважливіші вибори за багато років. Від президентських ці вибори відрізняє те, що згідно з конституцією Польщі повноваження президента досить обмежені, він керує польськими збройними силами, і має слово у зовнішній політиці. Але він не має великого впливу на політичний і парламентський процес, окрім права накладати вето на певні законопроекти.

Справжня влада у Польщі належить прем’єр-міністру і його/її Кабінету. Саме тому надзвичайно важливо досягти переважної більшості у Сеймі, нижньої палати Парламенту. З 2007 року, довгі роки польської сучасної історії, країною правила політична партія Громадянська платформа (ПО). Сім років під керівництвом прем’єр-міністра Дональда Туска, і минулий рік під керівництвом Еви Копач, яка зайняла його місце після того, як Туск покинув офіс, ставши президентом Європейської Ради.

Спочатку ПО була ліберальною партією. З плином часу вона наблизилася до центристських позицій, наполягаючи на більшій участі держави в економіці, і залишаючись досить консервативною в деяких соціальних питаннях. Що не змінилося, то це про-європейські настрої в партії та уряді. Нещодавно це відобразилося у тому, як прем’єр-міністр Копач підтримала ідею ЄС запросити тисячі біженців до Польщі.

— Чому Громадянська платформа програє ці вибори, беручи до уваги той факт, що під її керівництвом в економіці Польщі спостерігається зростання, в той час як у більшості інших економік Європи відбувалось падіння?

— Схоже, поляки стомилися і занудьгували від правління ПО. Партія тепер діє не так плавно, як за часів головування Туска, Прем’єр-міністр Копач набагато менш харизматична, і не має справжнього впливу серед партійної еліти. До того ж, ПО була замішана у низці скандалів та справ, що значно зменшило кількість голосів під час опитувань. Відповідно до останніх даних, на 25 жовтня ПО опиниться десь на десять відсотків голосів позаду партії «Право і Справедливість», очолюваної Ярославом Качиньським.

— Що зараз представляє собою партія «Право і Справедливість»? Чому вона зараз така популярна у Польщі, чи, говорячи інакше, чому більшість поляків збирається голосувати за цю політичну силу?

— Партія «Право і Справедливість» — єдина альтернатива ПО в сучасній польській політиці. Всі інші партії відіграють незначну роль, включаючи партію селян — Польську селянську партію, і Об’єднану партію лівих. «Право і Справедливість» вже правила у Польщі з 2005 по 2007 роки. Великий плюс цієї партії в її харизматичному лідері — Ярославі Качиньському. До того ж, він дуже консервативний католицький політик, набагато більш проамериканський, аніж про-європейський. Качинський серйозно налаштований проти Росії, особливо після того, як його брат-близнюк, Лех, трагічно загинув під час авіакатастрофи під Смоленськом у 2010 році. «Право і Справедливість» представляє націоналістичний підхід, підтримує ідею сильно роздутого державного апарату, і значною мірою залучена в управління економікою. Історична політика «Права і Справедливості» зосереджена на прославленні позитивних сторін польської історії та величі.

Не дивно, що велика кількість поляків вірять у цю версію теперішнього і минулого. Прихильники партії «Право і Справедливість» вірять у те, що правляча партія ПО зрадила країну і нашу національну гордість, зробивши Польщу великою мірою залежною від рішень ЄС і наших стосунків з Німеччиною.

— Якої політики щодо ЄС та України слід очікувати від Польщі, якщо ця партія виграє вибори, і Беата Шидло стане прем’єр-міністром? Чи стане Ярослав Качиньський диктувати умови Беаті Шидло і Анджею Дуді?

— З боку Качиньського було дуже розумним ходом, номінувати Анджея Дуду на кандидатуру президента. В той час, як опитування, проведені на початку цього року, чітко вказували на перемогу діючого президента Броніслава Коморовського, Дуда наполегливо працював, показав амбіції, динамізм і сучасний підхід під час весняної кампанії. Зрештою, це принесло йому перемогу на травневих президентських виборах. Качиньський має намір повторити цей сценарій на виборах у жовтні. Замість того, щоб висунути свою кандидатуру на пост майбутнього прем’єр-міністра, він висунув кандидатуру Беати Шидло, заступника лідера партії. Ідея Качиньського — жінка проти іншої жінки, прем’єр-міністра Еви Копач.

Сьогодні залишається незрозумілим, чи матиме шанс майбутній прем’єр-міністр залишатися незалежним і розіграти власні карти. Чи буде вона досить лояльною до Качиньського. Чи Качиньський стане неконституційним главою країни. У Польщі ще не було такого досвіду.

Що стосується східної політики, можете бути впевненими, що Качиньський і його партія залишатимуться антиросійськими у своїй риториці. Однак, залишається питання, як блок «Право і Справедливість» поведеться у стосунках Польщі з Україною. «Право і Справедливість» — це партія, що керується історією, а історія — чи інтерпретація історії — різниться в Польщі та Україні. В Польщі посилення культу Бандери в Україні викликає змішані почуття.

— Чи мав рацію Адам Міхнік, коли казав ще перед початком другого туру президентських виборів, що на Польщу чекають темні дні, тобто натякав на те, що вибір Дуди — поганий вибір для Польщі? Що ви на це скажете?

— Ще занадто рано говорити, що на Польщу чекають темні дні. Що стосується президента Дуди, його плани треба пов’язати з планами на переобрання через п’ять років. Його перемога на президентських виборах захопила Польщу зненацька. Але тепер йому час починати будувати власний блок, якщо він і справді сподівається на переобрання. А це означає, що йому слід грати незалежно від його власної партії і від його наставника Качиньського.

Що стосується парламентських виборів, то всі варіанти ще залишаються в грі. «Право і Справедливість» може виграти вибори, але не настільки, щоб починати формувати свій власний кабінет. Може статися так, що ПО спробує сформувати коаліцію з трьох чи чотирьох партій, з метою зупинити «Право і Справедливість». Хай там як, а з 1989 року польська політика ще ніколи не була настільки непевною і хиткою, як в наші дні.