«Глобальна глобалізація»

Спроби виміряти результати сучасної глобалізації в якихось конкретних відомих одиницях приречені на неуспіх. Можемо навіть вдатися до дещо абсурдної на перший погляд тавтології для характеристики поставленої проблеми — наслідки глобалізації настільки ж глобальні, як і саме це явище. Навіть найменш залученим до світових процесів країнам, які всіма силами прагнуть уникнути втягнення до глобалізаційної орбіти, неможливо запобігти проникненню на їхню територію інфекційних хвороб, всесвітнього потепління чи міжнародної злочинності. Так само й одні з найбільш істотних аспектів глобалізації — поширення культури, ідей та інформації, не можуть бути легко визначені кількісно. Однак цілком можливо визначити ступінь впливу на світ глобальної інтеграції і тенденцій поширення глобалізаційних процесів.

Індексом глобалізації є кількість рівнів персональних контактів «країна—країна» через національні кордони. Це можливо простежити, аналізуючи дані про кількість закордонних подорожей, міжнародних телефонних дзвінків, міжнародних поштових переказів і міжнародних поштових відправлень. Іншим віддзеркаленням глобалізації є зростання з року в рік користувачів інтернету, за допомогою якого громадяни можуть зв’язуватися між собою, знаходити необхідну їм інформацію чи укладати ділову угоду. Індекс глобалізації також визначає рівень економічної інтеграції. Цей показник залежить від руху товарів та послуг. Він же пов’язаний із фінансовими потоками — іноземними інвестиціями та вивезенням капіталів, отриманих від успішної інвестиційної діяльності, поза межі держави. Індекс глобалізації є унікальним і могутнім інструментом для розуміння процесів, які формують сьогоднішній світ, оскільки він охоплює безпрецедентний діапазон факторів.

Хоча повний вплив інформаційних технологій на політичне та соціальне життя міжнародної спільноти виміряти непросто, цілком реально обчислити їхнiй ефект в економічному секторі. Завдяки інформаційним технологіям можна простежити зближення держав через поглиблення рівнів їхньої економічної інтеграції. Проте ніде ця інтеграція не є настільки очевидною, як у функціонуванні фінансових ринків, де через використання модерних технологій щодня переміщуються до $1,5 трильйона. Зрозуміло, що вже сама ця цифра є наочним підтвердженням переваг глобалізації.

Проте не всі країни однаковою мірою брали участь у переході до нової глобальної економіки. Потрібно визнати, що між країнами «третього світу» і розвиненими країнами пролягла економічна прірва. Сучасна економічна діяльність пов’язана з технологіями зв’язку та оперативним поширенням інформації, які сконцентровані у промисловому світі. Попри те, що глобалізація стала в значній мірі рушiєм прогресу сучасного суспільства, не можна закривати очі на негативні похідні глобалізаційних процесів. Це і незаконна торгівля наркотиками і зброєю, зловживання інтелектуальною власністю, торгівля людьми та відмивання брудних грошей. Подібно війні з тероризмом, боротьба з цими незаконними ринками «послуг» є надзвичайно складною, оскільки для представників нелегальних мереж не існує перешкод. Глобалізація випустила джина транснаціональної злочинності. Протистояння транснаціональному криміналітету зовсім не вписується у рамки вирішення питання конфронтації між етнічними державами. Лише вироблення нової стратегії боротьби з глобальними нелегальними ринками може зменшити загрози від їхнього поширення.

Коли релігійний фанатизм і політичні цілі стали джерелом поширення тероризму, то отримання максимального прибутку шляхом розширення незаконних «бізнесів» є не меншою мотивацією до вбивств, погромів та глобальної нестабільності у всьому світі. Якщо держави вповні спромоглися скористатися з надбань сучасної інформаційної революції, то і злочинні мережі отримали від цього також не менший зиск. Вони, можливо, як ніколи відчули себе вільними від географічних обмежень. Глобалізація не тільки розширила незаконні ринки та збільшила розмір і ресурси злочинних мереж, вона також зменшила можливість урядів держав для їх контролю. Приватизація, децентралізація, скасування державного контролю, відкритість суспільств для міжнародної торгівлі та інвестицій перетворюють боротьбу з глобальними злочинцями в надзвичайно складне завдання.

Уряди, обтяжені неповороткою бюрократією виконавчої влади, часто стикаються з труднощами у протиборстві з торгівцями наркотиками, незаконними дилерами зброї, контрабандистами, фальшивомонетниками, відмивачами брудних грошей, незаконними мігрантами. Традиційні методи боротьби з противниками від «невидимого фронту» навряд чи зможуть переломити ситуацію на краще. Тому конфлікт із транснаціональною злочинністю потрібно розглядати не лише як проблему, котру можна вирішити виключно правовим юридичним шляхом, а як проблему, що потребує залучення нетрадиційних підходів. Бо очевидно, що лише митники, поліцейські та судді ніколи не зможуть виграти війну з міжнародним криміналітетом. Потрібно залучити велику кількість секретних співробітників, військових, дипломатів і економістів, котрі розуміються на тому, яким чином використовувати різноманітні стимули і посадові інструкції, щоб протистояти мережам транснаціональної злочинності. Без кардинальної зміни підходів до протистояння з міжнародними кримінальними структурами і вироблення модерної доктрини оперативних дій перемогти в цій війні буде неможливо.

Глобалізація, як і кожен поступальний крок розвитку людства, містить свої позитиви й негативи. Проте це є цілком природним явищем, оскільки із викликаними нею змінами в цивілізаційних концепціях і структурах певні аспекти колишньої архітектоніки світу людей втрачають актуальність. Що для досить значних верств суспільства означає зміну або й заміну не лише елементів оточуючого світу, а й себе — непотрібність і відстороненість від сьогодення та його ресурсів. Ці дуже болючі процеси у внутрішньому і зовнішньому світі людей мають часто апокаліптичне суб’єктивне сприйняття. Не даремно з часів давнього Китаю одним з найбільших проклять було побажання «жити в епоху змін» — пережити персональний апокаліпсис.

Для людства в цілому альтернативи глобалізації, власне, і не існує, оскільки в планетарному масштабі вона несе раціоналізацію та оптимізацію використання ресурсів людства, є шляхом до збільшення ефективності окремих галузей та світової економіки в цілому. Окрім того, глобалізація містить вельми потужний синергетичний ефект, котрий виходить далеко за межі простої суми оптимізаційних чинників. Глобалізація в цьому сенсі відкриває перед людством якісно нові горизонти можливостей, багато з яких на сьогодні навіть важко передбачити.

Глобалізація є життєво необхідною і, по суті, безальтернативною стратегією просування людства до повнiшого розкриття власних можливостей та різкого поліпшення якості життя — майже земного раю. Проте далеко не для всіх. Фахівці підрахували (хоча не всі сприймають такі прогнози всерйоз), що скористатися повною мірою перевагами процесу глобалізації зможе лише відносно невелика частка населення землі — «золотий мільярд». Що ж матиме від «вигод глобалізації» решта людства? Цілком імовірно, відкидання на маргінеси через зростання прірви між двома частинами людства за багатьма показниками. По суті виникає класична ситуація на зразок тієї, що виникла після індустріального розподілу в ХVIII—ХIХ століттях. Його наслідки людство не змогло подолати до сьогодні. Можна сказати, що нинішнє протистояння між Північчю та Півднем викликане не в останню чергу реакцією на наслідки глобалізації. Отже, процес глобалізації ставить перед людством деякі виклики повторно, а деякі — вперше.

Наріжним каменем стоїть питання: як відповідатиме на сучасні виклики людство — мудро, конструктивно чи за вчорашніми рецептами, послуговуючись методами сили та демагогічної пропаганди. В останньому разi й «золотий мільярд» очікуватиме зовсім не земний рай від глобалізації, а свій, відмінний від решти людства, проте цілковито конкретний «апокаліпсис сьогодні».