Країна «фантазерів» і реальних справ,

Грузія — найбільший у світі експортер авто та злодіїв у законі, «горіхова республіка», країна, що живе за американські гроші. Так часто характеризують цю кавказьку державу її недруги як за кордоном, так і всередині країни. Один дипломат із Близького Сходу, який до приїзду в Київ працював у Грузії, сказав мені, що грузини — фантазери, і без добрих відносин із Росією їхня країна не має перспективи.

І все це говорять на тлі того, що останніми роками Грузія досягла значних успіхів, які визнають авторитетні інституції, такі як Світовий банк, що назвав її реформатором номер один за останні п’ять років. Згідно з рейтингом цього банку, Грузія — лідер із реєстрації власності. А Європейський банк реконструкції та розвитку 2011 року поставив Грузію на перше місце за показником видання офіційних документів і на друге — за показником ефективності державних органів.

Що ж насправді відбувається в цій країні і в чому секрети її успішності в названих вище сферах, таких важливих і для українців? У цьому намагалися розібратися учасники рейду українсько-грузинської дружби, який організували київський Інститут світової політики та Рада національної безпеки Грузії. До складу групи, що побувала у Тбілісі, Кутаїсі, Батумі та під час чотириденної поїздки спілкувалася з представниками центральних і місцевих органів влади і грузинськими експертами, входили народний депутат, експерти із зовнішньої політики, соціолог, провідні журналісти, письменниця.

Насамперед варто зазначити, що Грузія нині — це величезний будівельний майданчик. Скрізь, принаймні там, де вдалося побувати, будують нові дороги, готелі (особливо багато готелів, зокрема й так звану вежу Трамп, добудовують у Батумі), у Тбілісі реставрують центр міста. Усе це роблять коштом влади, муніципалітетів, ЄБРР та інвесторів.

Впадають у вічі й нові архітектурні споруди модерністського зразка, до яких причетний сам президент Михаїл Саакашвілі, через що його називають головним архітектором країни. Очевидно, так він намагається перебрати на себе славу царя Давида Будівничого, що в ХІІ столітті об’єднав і відбудував Грузію. Президент в інтерв’ю ЗМІ зізнається, що йому подобаються «оригінальні, божевільні та сміливі» будівлі. Кажуть, що він часто цитує Вінстона Черчілля: «Ми формуємо будівлі, потім вони формують нас». Своїм втручанням Саакашвілі намагається повернути колір у монохромне, сіре повсякденне життя, характерне для диктатур, у той час як демократії подібні до калейдоскопів.

Багатьом у Тбілісі не подобається збудований в історичному центрі столиці міст «Дружба», який опозиція зневажливо називає «прокладкою».

Для Міші (так в уряді і в народі називають президента) всі архітектурні проекти — це «імператорський піар». І він, зазначають у розмовах грузинські експерти, діє як натхнений прораб, коли приїжджає на об’єкти. За ініціативи Саакашвілі в Батумі було збудовано пам’ятник грузинському алфавіту. В українців, які зараз обстоюють рідну мову, це може викликати лише повагу. До речі, у Кутаїсі один грузин, дізнавшись, що ми з України, сказав: у вас забирають мову, боріться за неї. Він також зізнався, що зараз важкі часи в Грузії. Проте співрозмовник сказав, що бачить перспективу для своєї країни. Тепер його «улюбленою іграшкою» є Батумі, хоча увагу Саакашвілі зосереджено на іншому об’єкті — новому п’ятсоттисячному місті Лазіка, яке мають намір збудувати за десять років поруч із Абхазією.

Самі грузинські експерти вважають цікавою ініціативу президента, яка відповідає світовим трендам. Згідно з ними, з одного боку, населення з материка переїжджає на узбережжя, а з другого — із сіл у міста. А це якраз те, що потрібно Грузії, де високий рівень безробіття (15—16%, за офіційними даними), а в сільській місцевості мешкають 52% від загальної кількості населення.

Проте є проблема: де знайти величезні кошти для будівництва інфраструктури, за яке має взятися держава, а потім уже інвестори — якщо вважатимуть це вигідним — можуть долучитися до будівництва житла та інших об’єктів. І поки що ніхто не може дати відповіді на це запитання. Адже в країні й так не завершено будівництва багатьох об’єктів, наприклад, 1 вересня плануюь відкриття будинку парламенту й аеропорту в Кутаїсі — давній столиці Грузії. Цим жестом Саакашвілі хоче показати, що на ділі домагається незалежності законодавчої гілки влади. У це місто також перенесуть Верховний суд. З іншого боку, будівництво аеропорту й парламенту спрямовано на розвиток цього міста.

Сьогодні можна сказати напевне (і з цим погоджується більшість грузинських експертів і представників влади): за роки правління Саакашвілі у грузинів змінився менталітет. Люди почали поважати закон і побачили, що можна жити по-іншому. У країні не прийнято брати хабарі, більше того, нині ні в кого не виникає бажання сказати: давай хабар. Реформи дають результати. 95% населення довіряють поліції. Раніше таким був відсоток недовіри.

І саме уряду Саакашвілі вдалося подолати корупцію в країні, і нині, як зазначать і грузинські, і закордонні експерти, у Грузії немає системних проблем із корупцією. З одного боку, це вдалося зробити завдяки тому, що в країні було покладено край діяльності злодіїв у законі, яких посадили в однакові камери, де вони, можна сказати, «гризли» один одного і виконували роботу як звичайні в’язні.

Із другого боку, було фактично змінено весь склад міліції й митниці, повністю корумпованої. Також у Грузії посадили багато природоохоронців, а тепер здійснюють політику «нульової терпимості» щодо корупції. І все це спрацьовує. Багато злодіїв у законі виїхали за кордон. Корупція зменшилася тому, що звузилося коло питань, які розв’язує держава. Зменшено податок на додану вартість із 27 до 16%.

18 відсотків фундука у світі вирощують у Грузії. Але зовсім не на горіхах тримається економіка країни.

Усі знають, що Словаччина посідає перше місце за виробництвом автомобілів на одиницю населення. Зате Грузія може похвалитися тим, що насправді вона є найбільшим реекспортером вживаних автомобілів. У Грузію ввозять європейські та японські автомобілі, і за 24 години відбувається їхня реєстрація.

Митна реформа дала змогу дуже різко прискорити транзит вантажів із Центральної Азії через Поті й залізницю до Європи. Відповідно, збільшуються надходження до бюджету, — говорить міністр економіки та сталого розвитку Грузії Вероніка Кобалія.

Країна експортує електроенергію до Росії, а також до Туреччини. По сім відсотків ВВП дають сільське господарство й туризм.

Торік у Грузії було 1,5 млн туристів. А через два-три роки мають намір приймати три млн осіб на рік, із яких два млн становитимуть іноземці. Причому, пояснив голова парламенту автономної республіки Аджарія Леван Варшаломідзе, який, до речі, є випускником Київського інституту міжнародних відносин (як і Саакашвілі), акцент роблять не лише на розбудові пляжів, а й на відновлення старого міста. Нині тут будують 1 млн кв. м. Більше того, за його словами, Батумі планують перетворити в гірськолижний курорт, щоб цілий рік залучати туристів. Сьогодні там є шість тисяч номерів у готелях, а наступного року їх буде вже 12 тис.

У Грузії дуже легко відкривати бізнес. За сто доларів у Батумі можна заснувати підприємство. Зі свого боку, влада дає на три роки офіс, Інтернет, бухгалтера, юриста й кімнату для зустрічей. Якщо компанія не стала успішною, усе це забирають і передають іншій компанії-початківцю, розповів Леван Варшаломідзе. За його словами, таку процедуру успішно пройшли 15 компаній, які мають обіг 200 тис. ларі.

Країна стає майданчиком для перенесення виробництв з Туреччини. Зокрема, турки побудували і продовжують будувати фабрики з виробництва нитки, яку експортують у Європу. Загалом 27% грузинської продукції вивозять до ЄС.

Лібералізація авіаційної галузі та долучення до «відкритого неба» у два рази збільшили кількість авіакомпаній, що літають до Грузії. Серед найбільших інвесторів Грузії — США, ОАЕ, Великобританія, потім — Туреччина й Україна.

Найбільшим досягненням Грузії є забезпечення прозорості та відкритості діяльності уряду.

Особливо яскраво це проявляється після реформи державної служби. У червні 2012 року ООН нагородила міністерство юстиції Грузії за реформи у сфері надання державних послуг. А це є яскравим відображенням зусиль грузинського уряду, спрямованих на поліпшення в управлінні, і прозорості роботи держорганів країни, що мають безпосередній зв’язок із населенням. А діяльність будинків юстиції, де надають ці послуги, визнано найкращим брендом 2011 року. Такі будинки працюватимуть у всіх регіонах країни, а найбільший — площею 32 тис. кв. м. — добудовують у Тбілісі.

До речі, під час свого нещодавнього візиту до Грузії держсекретар США Гілларі Клінтон побувала в будинку юстиції в Батумі. І після цього відразу дала розпорядження, щоб члени її делегації детальніше вивчили грузинський досвід. І справді, перебування в цій установі вражає. Ви потрапляєте в п’ятизірковий готель. Там відвідувач може отримати паспорт та ідентифікаційну картку з чипом, подати заявку на набуття громадянства чи виду на проживання, зареєструвати підприємство будь-якого типу чи нерухомість, отримати свідоцтво про народження, одружитися чи розлучитися. Загалом у цьому будинку надають 250 державних послуг. І причому все це роблять дуже швидко. Біопаспорт можна отримати за годину, зареєструвати бізнес — за 15 хвилин, одружитися — за 5 хвилин. Час очікування становить 48 секунд. До речі, фотографію, яку буде використано для отримання паспорта, можна самостійно зробити за 35 секунд із допомогою спеціального обладнання, і коштує вона 3 ларі — 15 гривень. Мені вдалося випробувати це на собі. На завершення екскурсії в цьому будинку юстиції всі члени української делегації дістали по «сувенірному» грузинському паспорту.

Ще однією ознакою прозорості є те, що всі нові поліцейські дільниці чи управління — прозорі в прямому значенні слова. Через скло видно, хто сидить у будівлі і що робить.

У будинку юстиції розповіли, що мають великі задуми щодо розширення використання ідентифікаційної картки. Вони планують, що в майбутньому з її допомогою можна буде здійснювати майже всі платежі чи грошові трансфери, оформлення доручень чи угод на терміналах, установлених на зупинках чи в аеропортах, а також отримувати повідомлення про те, де перебувають діти і що вони роблять.

Цілком можливо, що такі фантастичні ідеї, ідеологом яких є заступник міністра юстиції Гіоргі Вашадзе, стануть реальністю. Адже ніхто десять років тому не вірив, що Грузія позбудеться корупції і здійснить реформи країни. Навіть після російсько-грузинської війни 2008 року грузинське керівництво не зупинилось і лише нарощувало потенціал реформування.

У Грузії всі, зокрема й у самому уряді, вважають, що країна досягла успіху завдяки одній людині — президентові Саакашвілі. В уряду, середній вік якого — 32 роки і де п’ять із 12-ти посад обіймають жінки, є воля робити реформи, і головне — коли всі працюють, як одна команда, що має за мету створити нову країну, наголосила міністр економіки. За її словами, доводиться йти на жорсткі рішення. Мабуть, тому грузинські експерти називають її «бульдогом». До речі, вона народилася в Абхазії і як біженець переїхала до Канади, а 2010 року повернулася і нині дістає задоволення від своєї роботи, від можливості змінювати країну. Пані Кобалія розповідає, що зарплата в міністра — 2500 ларі, або 12 500 грн на місяць, у президента — 3500; міністри, щоправда, при виконанні всіх показників дістають бонус — премію, яка становить 100 відсотків від зарплати. За її словами, грузинські міністри літають лише економ-класом.

У Тбілісі з 1 вересня скрізь буде Wi-Fi, усі грузинські школярі отримають по нетбуку. 600 осіб відправлять у села, де буде створено спеціальні центри для надання послуг Інтернету і навчання сільського населення користуванню комп’ютерами, щоб селяни також могли використовувати державні послуги через веб-мережу.

Утім, влада Грузії розуміє, що Саакашвілі втрачає популярність у країні. Попри всі проекти, які реалізовують у країні під його керівництвом, населення переважно бідне, багато будинків, у яких живуть люди, — в аварійному стані. Щоправда, у Грузії немає такої великої, якщо не сказати величезної, прірви між багатими й бідними. Там лише один мільярдер — лідер коаліції «Грузинська мрія» Бідзіна Іванішвілі, багатство якого дорівнює бюджету цілої країни. І саме на нього, точніше на його обіцянки поліпшити рівень життя, покладають сподівання чимало грузинів.

Формально Саакашвілі міг би триматися за владу і стати прем’єр-міністром країни, у руках якого тепер, після змін у конституції, зосереджено всі повноваження. Однак він нещодавно призначив на посаду глави уряду міністра внутрішніх справ Вано Мерабішвілі. Грузинські експерти називають Вано хорошим менеджером. Під його керівництвом було здійснено реформи в поліції і саме він буде головною особою в країні після парламентських виборів, які відбудуться в жовтні цього року. Згідно з опитуваннями, керівна партія здобуде 60% голосів, а опозиція — відповідно 20—30%.

Грузія утримає імідж «відмінника в окулярах», у той час як відбувається атака на репутацію країни з боку тих, хто називає Грузію «горіховою республікою», зазначив у розмові експерт Давід Беріташвілі. За його словами, Іванішвілі найняв у Брюсселі 18 фірм, які лобіюють його інтереси, і це тоді, коли в цього олігарха немає коштів, щоб заплатити штраф у Грузії. Разом із тим експерт висловив сподівання, що ЄС чи НАТО зрештою приймуть країну до себе. За його словами, у Грузії вважають, що в сім’ї бути краще, ніж наодинці.

А результати грузинських реформ говорять самі про себе. Зокрема, один із євродепутатів, якого я зустрів у Батумі (а він значно частіше буває в Україні, ніж у Грузії), зазначив, що кавказька країна просунулася значно далі, ніж Україна, на шляху інтеграції до Євросоюзу.

Наші віце-міністри Сергій Тігіпко і Борис Колесніков часто бувають у Грузії, але не зрозуміло, що вони там роблять. Останній, зокрема, в інтерв’ю українському виданню на запитання, чому в нас не може бути здійснено реформи, як це вдалося Грузії, сказав, що Україна — велика, і тому це зробити важче. Утім, один із заступників голови Ради національної безпеки Грузії вважає: завдяки тому, що Україна велика, їй якраз легше проводити реформи. Бо в Грузії «всі один одного знають», тому було важко звільняти людей.

А для українців і досі залишаються актуальними питання, які в Грузії вже розв’язали.