«Медовий місяць закінчився»

Старі білі «Жигулі» летіли по шосе, небезпечно підстрибуючи на вибоїнах: Гаррі Нерсесов стискав руками кермо і радів перемозі над корупцією.

— Ніякої поліції! — сповіщав він, змахуючи рукою в напрямку порожнього шосе в ті нечасті моменти, коли міг відірвати її від керма, — раніше інакше було, під кожним кущем ховався поліцейський. Так швидко не можна було їздити: зупинили б і без штанів залишили!

Так в особі цього таксиста Михаїл Саакашвілі отримав чергового прихильника своєї програми боротьби з проблемою, що набила оскому, — тиранією наскрізь корумпованої грузинської дорожньої поліції. Цього року було звільнено половину поліції у країні — близько 15 тисяч осіб. Ті, хто залишився, отримали нову красиву форму, зроблену за американським зразком, нові «Фольксвагени-Пасати» і досить високі зарплати, щоб опиратися спокусі виходити на велику дорогу та збирати штрафи з автомобілістів.

Саакашвілі обрали внаслідок так званої «революції троянд» у листопаді минулого року, коли грузинський народ вийшов на вулиці та повалив президента Едуарда Шеварднадзе. Менш ніж за рік кількість службовців бюрократичного апарату зменшилася на 35 відсотків, під контроль Тбілісі повернулася провінція Аджарія, що було відкололася, пенсії збільшили, а суми митних і податкових надходжень зросли майже вдвічі.

Але, крім усього цього, 36 річний президент з хлоп'ячими пухкими щоками і дипломом Колумбійського університету почав сильно дратувати сусідню Росію. Тепер йому чимдалі важче переконати і своїх виборців, і решту світу в тому, що однією лише силою своєї безрозсудності й рішучості він зможе швидко перетворити на процвітаючу демократичну країну напіврозвалене кавказьке болото, яке дісталося йому в спадщину.

У народі здіймається розчарування й нетерпіння. Практично щодня на вулиці виходять демонстранти, протестуючи проти низьких зарплат і продажу державних заводів іноземним компаніям. Крім того, сам уряд, що прийшов до влади на демократичній хвилі, робить кроки, які примушують засумніватися в його прихильності принципам дотримання прав людини.

Із липня поліція розігнала щонайменше три демонстрації; колишнього державного аудитора запроторили до в'язниці та, з чуток, його катували в ув'язненні. У місті Горі заарештували шанованого редактора місцевої газети, який друкував статті з критикою призначеного Саакашвілі губернатора. Він стверджує, що пакет із наркотиками йому підкинули до кишені.

Для багатьох людей розчарування в нинішній Грузії полягає просто в тому, що сьогодні вони так само бідні, як і рік тому. За останні кілька місяців ціни різко підскочили вгору, і багатьох турбує, що жорсткі слова Саакашвілі про Росію негативно вплинули на продажі на Півночі грузинських товарів.

— Усе диявольськи погано, — каже 57-річний чоботар Юрій Колосков, який до розвалу Радянського Союзу й наступної за ним незалежності Грузії був інженером. — Скільки він нам наобіцяв, але нічого так і не зробив. Я не проти того, щоб дружити з Америкою, але не слід забувати, що простим людям потрібен ринок, щоб продавати те, що вони виробляють. Тож наш ринок — це Росія. А в Росії нам нічого не світить, поки в нас з нею натягнуті відносини.

Студент економічного факультету Георгій Джангідзе боїться, що після закінчення навчання він або його друзі не зможуть знайти роботу із зарплатою понад 400 доларів на місяць.

— Ми билися за нього на вулиці Руставелі. Не те, щоб він зовсім нас підвів, але поки ми не бачимо результатів, яких очікували.

Люди з команди Саакашвілі, більшість з них молоді професіонали, які здобули свою освіту в США, кажуть, що розуміють: їм було відпущено мало часу на відновлення країни.

— Тепер ми розуміємо, що медовий місяць скінчився. Ми щодня усвідомлюємо, наскільки важко в цій частині світу керувати маленькою країною, — визнає радник президента з питань національної безпеки Гела Бежуашвілі. — Революція дала людям надію, але ніхто не розповів їм, що таке демократія, що таке незалежність, як дорого вона коштує.

Після своєї більш ніж переконливої перемоги на січневих виборах, на яких він набрав 96 відсотків голосів, Саакашвілі звільнив кількох міністрів, запідозрених у корупції, й оголосив, що покладе край фактичній незалежності від Грузії трьох її провінцій — Аджарії, Абхазії та Південної Осетії.

У травні молодому президентові вдалося викинути аджарського диктатора Аслана Абашидзе до Москви і таким чином встановити свій контроль над жвавим чорноморським портом Батумі та мільйонами доларів прибутків від нього. Потім Саакашвілі перенацілився на Абхазію та Південну Осетію, які після конфліктів початку 90-x років так і залишилися фактично незалежними.

Однак тут він натрапив на цегельну стіну — тверда підтримка Росії й негативне ставлення місцевого населення до союзу з Грузією швидко розпалили новий конфлікт. Після того як Саакашвілі припинив торгівлю російськими товарами, що нелегально провозять через цей некерований регіон, річний обсяг якої становив близько 20 мільйонів доларів, у зіткненнях у Південній Осетії загинули 17 грузинських солдатів. У Абхазії, де на недорогих чорноморських курортах проводили літо тисячі російських туристів, він погрозив топити російські туристичні кораблі.

Росія відповіла такими самими серйозними словами. Після захоплення терористами школи в Беслані Москва заявила, що готова завдавати превентивних ударів по таборах і притулках терористів. Якщо врахувати, що Росія вже давно стверджує, що у віддаленій Панкіській ущелині Грузія переховує чеченських бойовиків, багатьом ця декларація здалася слабо завуальованою погрозою завдати ударів по Грузії. Москву справді дратує новий агресивний президент сусідньої країни.

— Він дуже популярний, і внаслідок своєї популярності вважає, що він невразливий. Він дестабілізуватиме ситуацію тими надмірно спрощеними кроками, які він робить, і все рухається і рухається вперед. Це означає, що рано чи пізно Росії доведеться його зупинити, — сказав близький до Кремля політолог Гліб Павловський у інтерв'ю російській «Независимой газете».

Перспектива нової війни на Кавказі не може не турбувати і Сполучені Штати, які за минулий рік витратили 20 мільйонів доларів на розбудову демократії в Грузії, і взагалі найактивніше у світі підтримують Саакашвілі.

У себе вдома Саакашвілі все ще має популярність — його рейтинг, за даними опитування, проведеного у вересні соціологічною службою ГОРБІ, становить понад 80 відсотків, і багато жителів Грузії заявляють, що вони пишаються своїм новим жорстким президентом.

— Звісно, ми його підтримуємо. На сто п'ятдесят відсотків, — каже Лаша Чечуа, безробітний інженер-газовик. — Якщо йому необхідно піти війною проти Південної Осетії, люди мусять зрозуміти, що це територія Грузії, а весь конфлікт затівається взагалі третьою стороною — Росією.

— Так, ми по вуха в боргах, — продовжує його дружина Цецино, — але в цьому немає провини Саакашвілі. У нас і раніше нічого не було. А зараз нам потрібен час. І йому потрібен час.

Але скільки ж потрібно часу на те, щоб виправити ситуацію в країні, де 17 відсотків населення не має роботи, де падає рівень життя, а обсяг виробництва становить навряд чи чверть від того, що було до 1991 року?

— Візьміть як приклад мене, — каже жінка-математик з Академії наук, яка не побажала назвати свого імені з побоювання втратити роботу, — середня зарплата в нас — 30 — 40 ларі (17 — 22 долари) на місяць. Я заробляю 45 ларі, 25 сплачую за електрику, 2,43 — за воду. За газ треба платити 15 ларі. То як же вижити? А ціни на всі продукти зростають катастрофічними темпами. Так, за Шеварднадзе було погано, але нині стає ще гірше.

Для інших, хто в листопаді минулого року також стояв разом із Саакашвілі на вулицях і вимагав відповідальності від уряду, головне — не пропустити момент і примусити нинішню владу довести свою прихильність демократії, щоб не дати прорватися авторитарним інстинктам, так глибоко укоріненим у колишніх радянських республіках.

Тбіліська організація «Колишні політичні в'язні за громадянські права» з початку року склала вже 72 справи про побиття ув'язнених та інші зловживання поліції.

— У нас немає більше права вільно висловлювати власну думку. За участь у масових мітингах людей кидають до в'язниць, — каже голова організації Нана Какабадзе.

— Я вважаю, що ми на правильному шляху. Ми хочемо збудувати хорошу, сильну, вільну й демократичну державу, — заявляє заступник спікера парламенту Михаїл Мачаваріані. — Наші партнери допомагають нам у цьому, а наші сусіди в Росії просто ревнують нас до Сполучених Штатів — напевно, тому, що дуже нас люблять. Але вони люблять нас як «молодшого брата», а ми не молодші брати. Ми хочемо бути рівними партнерами у великій сім'ї.

А таксисту Нерсесову найкраще було б — просто мати роботу. В ідеалі він продовжував би працювати інженером з очищення води, яким був, поки кілька років тому держава не перестала платити зарплату.

Поки Нерсесов продовжує ганяти свої «Жигулі» сюди-туди грузинськими шосе. А на шосе, самі бачите, вибоїна на вибоїні, каже він.