Не можна обдурити український народ відносно Куби
Минулого тижня на сторінках «Дня» була опублікована стаття посла США в Україні Вільяма Тейлора під назвою «День солідарності з народом Куби». Американський посол, зокрема, відмітив у статті, що «солідарність з кубинським народом означає підтримку його боротьби за отримання всіх свобод, зазначених у Загальній декларації прав людини, а також у Міжнародній конвенції про цивільні та політичні права. Куба нещодавно підписала цей другий документ, але чи відповідають дії уряду взятим зобов’язанням?» Ми отримали листа від посла Куби в Україні, нижче наводимо його точку зору. Наші читачі самостійно зроблять висновки.
Верхом цинізму та подвійних стандартів є заява посла Сполучених Штатів Америки, Вільяма Тейлора, зроблена в номері газети «День» від 20 травня 2008 р., стор. 7, де йдеться про те, що 21 травня «ми в США та інших країнах будемо відзначати День солідарності з народом Куби».
Я не буду наводити список «неточностей» (говорячи дипломатичною мовою), допущених Надзвичайним та Повноважним Послом, оскільки тисячі українців, які побували на Кубі, а також більше ніж 22 тисячі українських дітей, які безкоштовно пройшли курс лікування в нашій країні, напевно посміхалися, читаючи звинувачувальні антикубинські промови американського дипломата.
Пан Тейлор безпідставно опустив той момент, що його уряд продовжує економічну, торгову та фінансову блокаду проти нашої країни, найбільш тривалу за всю історію, яка заподіяла кубинській економіці збитки, що перевищують мільярдів, а також нанесла моральний та матеріальний збиток нашому народу.
Також його величність не згадує, що його уряд влаштував на території незаконної військово-морської бази Гуантанамо в’язницю типу концентраційного табору, де утримуються сотні ув’язнених, які зазнають катувань та перебувають там без суду та слідства та без жодних підстав протягом декількох років, незважаючи на звертання численних міжнародних організацій та країн з вимогою припинити цю практику.
Я можу зрозуміти, чому глава дипломатичної місії країни, яка протягом усієї своєї історії здійснювала напади на країни та народи тільки з однієї причини — бо вони не згодні з «демократією по-американському», не удостоїв своєю увагою заяви Куби (які робилися і раніше, однак цього разу — з наданням неспростовних доказів) про небувалу, скандальну участь дипломатичних співробітників Відділу інтересів Сполучених Штатів Америки в Гавані, як емісари, в переливанні грошей від терористів, які знаходяться на американській території, до контрреволюціонерів, які перебувають на Кубі. Я маю на увазі відомого терориста Сантьяго Альвареса Фернандеса-Магринья, який зі свого зручного місця ув’язнення примудряється відправляти гроші та матеріальну допомогу найманцям на Кубі, при підтримці глави Відділу інтересів Сполучених Штатів Америки в Гавані пана Майкла Пармлі.
Виникає питання: а чи знає уряд Сполучених Штатів Америки, який оголосив боротьбу з тероризмом, наріжним каменем своєї зовнішньої політики, що його головний дипломат у Гавані співпрацює з відомим терористом, у своєму нестримному бажанні дестабілізувати та підірвати внутрішній порядок на Кубі?
Нас тепер неможливо нічим здивувати, якщо уряд США утримає у в’язницях суворого режиму п’ятьох молодих кубинських антитерористів, несправедливо засуджених до позбавлення волі строком від 15 років до двох довічних термінів плюс 15 років позбавлення волі, за один злочин, що полягає у зборі інформації про терористичні організації, розташовані на території США, які готували теракти проти нашої країни. І все це відбувається тоді, як вулицями Маямі розгулює визнаний терорист кубинського походження Луїс Посада Каррілес, автор вибуху літака кубинської авіакомпанії «Кубана де Авіасьон» під час польоту з 72 невинними людьми на борту.
Можна було б навести довгий список агресивних дій та терористичних актів, здійснених за підтримки ЦРУ та інших урядових організацій США, що коштували життя трьом тисячам кубинців. Серед них — більше ніж 600 спроб замаху на Фіделя Кастро. Але немає необхідності розповідати про це тут. Український народ дуже добре знає Кубу та її народ, і ніхто не зможе ввести його в оману відносно благородної справи нашого Острова. Істинна солідарність кубинців та українців практикується щодня, і я переконаний, що буде важко знайти українця, який піддався б на антикубинські маневри Надзвичайного та Повноважного Посла.
