Небезпечний інструмент

Нещодавній провальний ірландський референдум щодо схвалення Лісабонського договору став, з одного боку, черговим випробуванням для Європейського Союзу. А з другого — продемонстрував, що такий інструмент прямої демократії, як референдум, може принести непередбачувані наслідки не лише для країни, але й, як у даному випадку, для спільноти, яка охоплює майже 500 млн. чоловік. І тому, мабуть, його наслідки повинні вивчати не лише в Євросоюзі, а й в Україні, де часто лунають заклики вирішувати проблемні питання, включаючи таке складне, як приєднання до колективної системи безпеки, через народне волевиявлення.

Нагадаємо, що під час народного волевиявлення 12 червня 53,4 відсотки ірландців, які взяли участь у голосуванні, висловилися проти ратифікації Лісабонської угоди, відомої ще як Реформаторська угода. Новий договір повинен замінити Європейську конституцію, прийняття якої практично провалилося. Угода містить положення про інституційну реформу в Євросоюзі. Передбачається створення посади президента ЄС, який обиратиметься на два з половиною роки і презентуватиме ЄС на міжнародних заходах. Склад Європейської комісії обиратиметься терміном на п’ять років. Причому кількість єврокомісарів буде скорочено з нинішніх 27-ми до 15-ти до 2014 року. Також буде зменшено кількість депутатів Європарламенту з 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто після виборів до Європарламенту. Європейські керівні інституції отримають більшу повноту влади у вирішенні загальних питань. До них відносять безпеку, боротьбу зі зміною клімату та міграційні проблеми. Всі дипломатичні функції опиняться в руках верховного представника Євросоюзу із зовнішньої політики. Лісабонський договір повинен вступити в дію в 2009 році, після схвалення всіма 27-ма країнами.

ІРЛАНДСЬКИЙ ХАРАКТЕР

До слова, Ірландія не вперше проявляє свій характер. 2001 року ірландці провалили референдум по угодам в Ніцці. Тоді уряду довелося витратити 16 місяців, щоб переконати громадян проголосувати повторно. До речі, до Ірландії в 2005 році «ні» новій конституції Європейського Союзу сказали французи та нідерландці. Після цього текст Європейської конституції було перероблено в нинішню Реформаторську угоду, яка отримала назву «Лісабонська» тому, що наприкінці минулого року саме в Лісабоні її підписали глави держав та урядів усіх країн ЄС.

Слід зазначити, що після провальних референдумів у Франції та Нідерландах уряди більшості європейських країн зробили належні висновки. Вони не стали виносити питання схвалення Лісабонської угоди на референдум, а вирішили ратифікували цю угоду через парламент. Однак Ірландія залишилася єдиною країною Євросоюзу, в якій було вирішено проводити референдум. І цілком ймовірно, що до кінця року саме ця країна із населенням 4,3 млн. залишиться єдиною, що не ратифікує Реформаторську угоду і відтак заблокує процес реформування євроспільноти.

Зрозуміло, що це не влаштовує ні Брюссель, ні офіційний Дублін. Там і там намагаються розібратися, як це сталося. Чому Ірландія, яка отримала надзвичайно багато завдяки приєднанню до ЄС, проголосувала проти реформування європейських інституції? Ніколя Саркозі, президент Франції, який головує в ЄС із 1 липня, спеціально побував з одноденним візитом у Дубліні, щоб зрозуміти причину ірландського «ні». Він зустрічався з представниками різних політичних партій та громадських рухів, як з прихильниками, так і з противниками Лісабонського договору. Треба віддати належне французькому президентові, який наголосив, що ніхто «ззовні» не збирається примушувати ірландців до повторного голосування. За його словами, Франція, яка головує в ЄС, готова надати Ірландії достатньо часу, щоб країна сама визначилась із необхідним рішенням.

АРГУМЕНТИ «ЗА» І «ПРОТИ»

Слід зазначити, що Брюссель не марнував часу в з’ясуванні причин провального референдуму в Ірландії. Вже 18 липня було представлено попередню доповідь, підготовлену європейською інституцією Eurobarometer. І її висновки є досить красномовними. Більше ніж половина тих, хто не брав участі в референдумі, пояснюють це браком розуміння даного питання. Характерно, що на необізнаність більше посилаються молоді люди, ніж люди віком понад 55 років. Парадоксальним є також те, що 86 відсотків респондентів, які не брали участь у референдумі, підтримують членство Ірландії в ЄС. А серед тих, хто проголосував, цей показник становить 89 відсотків. А це чи не один із найвищих рівнів підтримку у самому ЄС.

Ті, хто проголосував «за», аргументували свою позицію тим, що Лісабонський договір найкраще відповідає інтересам країни. Вони при цьому звертали увагу на те, як Ірландія виграла від членства в ЄС. Таку позицію відстоювала більшість професіоналів, менеджерів, пенсіонерів. Тим часом у противників договору було декілька пояснень своєї позиції. Головною з цих причин була недостатність інформації. На цю причину спиралась четверть тих, хто проголосував «проти». Здебільшого «проти» голосували молоді люди і жінки, які не працюють. Мотивація трьох четвертей тих, хто голосував «проти», полягала в тому, що такий результат може посилити позицію Ірландії, щоб змінити договір. На їхню думку, таким чином Ірландія зможе зберегти нейтралітет, а також власну систему оподаткування.

Цікаво й те, що більшість ірландців (68 відсотків) заявили, що кампанія проти ратифікації договору була найбільш переконливою. З цією думкою погодилося 57 відсотків тих, хто підтримав договір. Слід звернути увагу на те, що попри зусилля уряду, одна п’ята тих, хто голосував «проти», і одна шоста тих, хто голосував «за», не знали, чи є вигідною або невигідною для країни Лісабонська угода. Досить тривожним сигналом є те, що 42 відсотки противників договору вважали, що референдум не є важливим для майбутнього становища Ірландії в ЄС. Серед прихильників договору цей показник становив лише п’ять відсотків.

ВІДСУТНІСТЬ ЗВ’ЯЗКУ З ЄС

Досить показовою є реакція ірландської влади, яка зважено поставилася до результатів референдуму. Taoiseach (Прем’єр-міністр по-кельтськи) Браян Коуен заявив на дебатах у парламенті, що вердикт народу треба поважати. Міністр закордонних справ Ірландії Майкл Мартін, виступаючи перед своїми колегами в Брюсселі, повторив ці самі слова. Він зазначив, що «зараз потрібно серйозно й уважно провести аналіз результатів референдуму та його наслідків. І на даний момент було б контрпродуктивно встановлювати точний графік вирішення цього питання». Ірландський міністр наголосив, що новий договір не дає підстав до побоювань, які нагнітали під час кампанії противники цього документу. На його думку, дійсно, справжньою проблемою було відчуття в людей відсутності зв’язку з ЄС попри високо позитивне сприйняття Союзу і вигод від перебування в його складі.

Відтак міністр вважає, що молодих людей потрібно більш активно залучати до принципів, цінностей і цілей ЄС, а також пояснювати, яку позитивну роль може відігравати й відіграє Євросоюз у їхньому житті. За його словами, в якості складової аналізу результатів референдуму уряд планує здійснити великий дослідницький проект. «Метою цього проекту, який буде здійснено незалежними експертами, є уточнення причин, чому люди проголосували саме так, а також уточнення відношення громадськості до Союзу. Це буде одним із важливих початкових кроків для пошуку руху вперед», — сказав Мартін.

Тим часом ірландський прем’єр-міністр вважає, що результати референдуму призвели до непевності. Коуен наголосив, що Ірландія зробила вибір і стала частиною глобалізованого світу, що несе за собою певні наслідки і відповідальність. За його словами, «ЄС є найбільш ефективною відповіддю на глобалізацію, яку коли-небудь бачив світ. Упродовж 35 років Ірландія займала з комфортом своє місце в Союзі, який розвивався. І минулого четверга (12 червня. — Ред. ) громадськість відхилила наступний крок у цьому процесі, який рекомендував уряд і головні опозиційні партії», — зазначив прем’єр.

Можна не сумніватися, що ірландський уряд знайде вихід з цього скрутного становища. Адже йому вже вдалося зробити це раніше у схожій ситуації. Однак цей референдум повинен стати уроком для інших країн, у першу чергу для України. Адже під час виборчих кампаній від багатьох українських політиків лунали обіцянки ухвалити Конституцію на референдумі. Також, мабуть, є поспішними обіцянки політиків всенародно ухвалювати вступ країни до Організації північноатлантичного договору. Після невдалого референдуму по ухваленню Конституції ЄС уряди країн старої західної демократії вирішили взяти всю відповідальність на себе. Адже саме депутатам народ делегує право вирішувати ті чи інші питання. Якщо парламентарії їх погано вирішують, то до влади приходять інші обранці, яким люди довіряють. Лідер на те й лідер, щоб вести, а не ховатися за народом.