Нелегкий шлях на Захід

Нещодавно Ющенко заявив, що хотів би представити парламенту прозахідний уряд, сформований помаранчевою коаліцією. Ющенко розуміє, що не може силоміць нав’язати країні курс на Захід. «Газова війна», розв’язана на початку року, коли Москва майже вдвічі збільшила ціну за кубометр наданого Україні газу, з грубою прямолінійністю нагадала, що Україна займає особливе місце в європейській географії й історії. Україна залежить від Росії не лише в енергетичному сенсі.

Росія залишається для України основним інвестором, часто здійснюючи переказ грошей через зареєстровані на Кіпрі компанії. Зв’язки між військово-промисловими комплексами обох держав залишаються тісними. На глибшому рівні спостерігається взаємопроникнення історії i культури цих двох країн-сусідів. Чверть населення України вважається «російською». Мова Пушкіна використовується в усіх соціальних сферах, далеко за межами східних районів і Криму, населення яких здебільшого розмовляє російською. Не варто забувати, що Україна —молода держава, який лише 15 років. Крім недовговічної незалежності в 1917 — 1921 роках, країна протягом багатьох століть входила до складу російської, а потім і радянської імперії. У глибині століть ми бачимо могутню й автономну Київську державу (з X по XIII століття), чия історія, щоправда, знов-таки невіддільна від Росії, оскільки є її колискою.

Тому Україна — країна з хиткою ідентичністю, що поки перебуває на стадії становлення. Цією хиткістю успішно користуються олігархи зі східної частини країни з метою нав’язати своє регіональне володарювання. Анітрохи не дивно, що в подібному контексті опитування громадської думки на тему таких важливих питань, як курс зовнішньої політики, демонструють двоїстість думок. Згідно з дослідженнями, за вступ країни до НАТО висловилися не більше нiж третина опитаних.

ЄС, згідно з дослідженням британського експерта Джеймса Шера, «досі сприймається як організація, для якої Росія важливіша, аніж Україна». На думку українців, які цікавляться цим питанням, «нова політика сусідства» Брюсселя прирівнює їхню країну до Марокко. Навряд чи це породить жагуче «бажання» використати термін, любий серцю Ліонеля Жоспена. На більш прозаїчному рівні, якщо вірити Жилю Лепезану, багато промисловців не поспішають продавати свою продукцію ЄС, де ринок обтяжений обмежувальними правилами та протекціоністськими тенденціями. Вони чудово пристосовуються до вимог замовників із Китаю та Близького Сходу.

І якщо країни ЄС розходяться у думках із приводу того, яку позицію зайняти стосовно України, Москві давно все ясно. Численні чиновники, які відповідають за питання зовнішньої політики Кремля, ще від часів Єльцина недвозначно заявляли, що Україна перебуває в зоні «життєвих інтересів» Росії. Міністр закордонних справ Росії нещодавно застеріг Київ від вступу до НАТО, оскільки це може «змінити характер відносин» між двома країнами-сусідами.

У цьому контексті колишній президент України Леонід Кучма вибрав «багатовекторну» зовнішню політику і, мов канатоходець, балансував між Заходом і Сходом. Його наступник, Віктор Ющенко, заявив 26 березня, одразу по закінченню голосування, що зовнішня політика його країни залишиться незмінною. Згідно з конституційною реформою, що набула чинності 1 січня, численні повноваження переходять від глави держави до парламенту, але президент залишає за собою право призначати міністра закордонних справ і міністра оборони.

Ющенко явно тяжіє до вступу в НАТО та до зближення iз Заходом. Але якщо поквапитися, можна викликати ще більше роздратування народу, який насамперед хоче побачити реальні досягнення в економічній і соціальній сфері, попереджає Борис Колесніков, представник промислового району Донецька. Партія регіонів, очолювана Віктором Януковичем, який програв президентські вибори 2004 року, виграла виборчі перегони, набравши 32% голосів й отримавши 186 із 450 місць у парламенті. Безумовно, ця перемога пояснюється розладом в «помаранчевому» таборі та жалюгідними економічними результатами минулого року. Але беручи до уваги Комуністичну партію й інші маленькі партії, виборці, які тяжіють до Росії, а не до Заходу, або принаймні не бажають протистояння двох полюсів, представляють приблизно 40% електорату.

«Західники» відповідають, що тільки вступ до НАТО і ЄС може «підбадьорливо» вплинути на економіку. Президент Ющенко, звичайно ж, не кинеться без огляду в обійми Північноатлантичного Альянсу. Для вирішення цього питання він вдасться до зброї, якою Україна віднедавна добре володіє: урни, народного голосування, референдуму.