Нова модель ЄС

Стає дедалі очевиднішим: якщо ЄС хоче подолати поточну кризу, звичайного ходу діяльності буде недосить. Нам потрібна Європа, яка є конкретнішою, менш риторичною і яка більше відповідає сучасній світовій економіці. Нам потрібно зосередитися не лише на конкретних елементах політики Європейського Союзу, а й на тому, як змінити його «політику» — такі зміни мають поставити економічне зростання на перше місце в плані дій.

ЄС не потрібні суперечки щодо вибору між жорсткою економією і економічним зростанням: йому треба бути прагматичним. Гарним прикладом цього було останнє засідання Європейського Союзу, на якому розглядалися дві найактуальніші проблеми ЄС: погане функціонування ринків праці, що проявилося в рекордно високому рівні безробіття серед молоді, і погане функціонування кредитних ринків, на яких доступ до фінансових ресурсів є складним, а кредитні ставки значно різняться в різних частинах спільного ринку.

Підсумки червневого засідання Ради були обнадійливими, і ми маємо продовжувати рухатися цим шляхом найближчими місяцями, аби досягти успіхів у розв’язанні ще двох не менш важливих питань: як сприяти новаторству і розвитку цифрової економіки і як забезпечити виробничу конкурентоспроможність ЄС.

Нам треба оцінити, чого можна досягти на національному рівні і що мають робити інституції ЄС. Бюджетна консолідація і національні реформи мають велике значення і повинні тривати. Але ми зможемо швидше досягти нашої мети в рамках єдиної конструкції ЄС, яка підтримує національні заходи щодо стимулювання економічного зростання і рівня зайнятості, а не яка перешкоджає їм. Нещодавнє рішення Європейської комісії про надання державам-членам певної маневреності для продуктивних державних інвестицій, пов’язаних із структурними фондами ЄС, є позитивним кроком у цьому напрямі.

Друге питання полягає в необхідності подальших кроків у напрямі тіснішої інтеграції усередині єврозони. Важливим початковим кроком є створення банківського союзу, який повинен запобігти фрагментації фінансових ринків уздовж державних кордонів і знизити вартість кредитів для приватного сектора. Кредитні ставки, як і раніше, є дуже високими для малих і середніх підприємств і дуже залежать від того, в якій країні ЄС розташована компанія.

Ми досягли важливих результатів на шляху створення банківського союзу, зокрема в питаннях нагляду. Тепер нам потрібно попрацювати над іншим стовпом — розв’язанням банківської кризи. Пропозиція, подана Мішелем Барнье, єврокомісаром з питань внутрішнього ринку і послуг, є дуже сміливою, але ЄС справді потрібен сильний, ефективний механізм, що забезпечує своєчасні дії щодо розв’язання банківських криз.

Нам також необхідно розглянути, як можна підвищити узгодженість економічної політики різних країн для сприяння зближенню продуктивності. У нас вже є непоганий механізм багатостороннього спостереження, але ми повинні прагнути до того, аби спрямувати його на галузі, що справді є важливими для економічного союзу.

Це має виконуватися одночасно з обговоренням того, які стимули ЄС може надати своїм державам-членам, що прагнуть здійснити важкі структурні реформи в період скорочення витрат, що може привести до початку переговорів про можливі форми податково-бюджетної узгодженості. І хоча зараз ще зарано розпочинати такі дискусії, про це питання не можна забувати.

Звичайно, всі ці зміни передусім стосуються членів єврозони, але вони є важливими і для всього ЄС. Водночас певним чином відділяти членів єврозони від решти ЄС було б безглуздо. Забезпечення стабільності й ефективності єврозони має велике значення для нормального функціонування всього єдиного ринку. А без ефективного ЄС єврозона не зможе процвітати. У нас є лише одна Європа, і нам всім необхідно працювати гуртом, аби реформувати її і рухатися вперед.

Маючи 500 млн споживачів, єдиний ринок ЄС, як і раніше, залишається найбільшим пунктом призначення для світових товарів і послуг, будучи найкращим рушієм для відновлення економічного зростання. Ключові сектори економіки, такі як фінансові послуги, дуже виграють від наявності загальних правил єдиного ринку. Без єдиного ринку кожна з держав-членів була б менш привабливою для іноземних інвесторів, які, закріпившись в одній державі-члені, можуть вільно переміщуватися по всьому ЄС.

Єдиний ринок також надає платформу і важелі для експорту товарів і послуг на міжнародні ринки. Тому ми повинні зробити єдиний ринок відкритішим, як внутрішньо, так і зовнішньо.

Але для цього нам потрібно зробити інституції ЄС ефективнішими, з кращим регулюванням і меншим адміністративним тягарем. Спільні інституції потрібні для гарантії захисту інтересів всіх країн ЄС і аби діяти як міст між єврозоною і державами — членами ЄС, що не входять до єврозони.

Відверто кажучи, функціонування ЄС і його інституцій у період кризи було частиною проблеми. Для багатьох людей процедури ухвалення рішень в ЄС є непрозорими, неефективними і віддаленими від демократичного контролю.

Найтривожніше полягає в тому, що криза кинула виклик самій ідеї європейської інтеграції. Таким чином, ми зможемо просувати реформістську програму, лише якщо у нас буде переконлива ідеологія, що пояснює, навіщо нам потрібен ЄС і чому він служить інтересам нинішніх і майбутніх поколінь.

Я — переконаний прихильник ЄС. Я добре пам’ятаю неповторний образ Гельмута Коля і Франсуа Міттерана, двох старих лідерів, що стоять пліч-о-пліч під Верденом 1984 року, поминають жертви першої світової війни

Наступного року виповнюється 100 років з дня початку тієї війни. Досвід двох світових воєн став основоположним для європейської інтеграції. Але ці спогади вже не є достатнім каталізатором дій. Нам потрібно знайти далекоглядне обѓрунтування, яке, через 50 років інтеграції, покаже, як спільні дії допоможуть ЄС досягти його цілей у світі, що змінився.

Немає нічого гіршого, ніж дозволити людям вважати, що європейська інтеграція є чимось, що діє потай і стимулюється невидимими і неконтрольованими силами. ЄС не зможе зберегтися, якщо не буде побудований на щирому прагненні своїх громадян.

Сьогодні у нас є шанс розробити нову модель ЄС. Вибори до Європейського парламенту наступного року нададуть можливість для ѓрунтовного обговорення майбутнього ЄС. Якщо ми не зможемо обѓрунтувати необхідність існування ЄС (до того ж іншого ЄС), скептичні для євро сили зміцняться і процедури ухвалення рішень в ЄС будуть заблоковані. Вибір очевидний, і рано чи пізно його доведеться зробити.

Проект Синдикат для «Дня»