Новий золотий вік Польщі

Сьогоднішній світ не такий, яким його уявляли у мить історії, коли впала залізна завіса і комуністичному правлінню в Східній Європі настав кінець. Хоча події 1989 року не принесли вічного миру і процвітання, вони привели в рух деякі реальні історії успіху.

Найбільш вражаючим є піднесення Польщі як політичного та економічного важкоатлета в Європі. Цей ювілей потрійний — 25 років демократії, 15 років членства в НАТО, і десять років членства в Європейському Союзі — є джерелом гордості для польського народу, і це правильно.

Уявіть собі, яким дивовижним є успіх Польщі. Це країна, яка зникла з карти Європи у ХVІІІ столітті і була розділена, а протягом 150 років перебувала під правлінням імперських окупантів. У ХХ столітті Польща стала жертвою двох нелюдських ідеологій, фашизму і сталінізму. Її золотий вік був майже 500 років тому, і ще на початку цього століття багато хто дивився на неї як на символ відсталості.

Але польський народ боровся і робив жертви заради відродження своєї країни — і відкрив нову еру для Європи і світу. Берлінська стіна не впала без польського руху «Солідарність» і його боротьби за свободу і права людини. Проте Польща, як і інші «нові» держави-члени ЄС (термін, який після десяти років став неадекватним), залишається маловідомою багатьом у «старих» країнах-членах. Відкрити Польщу це — знайти країну, що пропонує багату культурну спадщину, яскраве громадянське життя, і працьовитих гостинних людей, які завжди вам раді.

Як німець я щасливий, що німецько-польські відносини ніколи не були кращими, ніж після вступу Польщі в ЄС. Це — найважливіший розвиток, який має бути ретельно захищеним, оскільки дає потужну гарантію миру і стабільності в центрі Європи.

Минулого місяця Доналда Туска, колишнього прем’єр-міністра Польщі, було призначено президентом Європейської Ради. Таким чином він став одним з трьох найвищих європейських лідерів. Це рішення не тільки відображення успішного лідерства Туска в Польщі, де він гарантував політичну стабільність і забезпечував вражаючий економічний прогрес; це був також чіткий сигнал, що лідери ЄС повністю визнають політичну й економічну важливість Польщі. Це також сигнал іншим новим державам-членам, що вони не стоять осторонь в європейському процесі ухвалення рішень.

Знову ж таки саме Польща проклала шлях, нагадавши старим країнам-членам, що вона не була аутсайдером чи бідною родичкою, яка потребує благодійності, а джерелом натхнення в процесі європейської інтеграції, її вплив відклала лише Друга світова війна та її наслідки. Тепер, після десяти років членства в ЄС, новий золотий вік для Польщі вже не за горами.

Польща має потенціал, щоб знову стати європейським лідером. Міцно закріплена в співтоваристві західних демократій, її роль виходить за технічні аспекти процесу європейської інтеграції, оскільки вона несе відповідальність за гарантування того, що жодні нові бар’єри не виключають наших східних сусідів від участі в ньому.

Це логічно, що Польща була духовним ректором Східного партнерства ЄС, що привело до угод про асоціацію ЄС з Україною, Грузією і Молдовою. Жодна інша країна не має більшого інтересу в успішній трансформації східних сусідів ЄС, зокрема України.

В умовах триваючої кризи Польща зайняла тверду позицію: жодна  країна не має права втручатися в суверенне рішення держави, яка хоче більш тісніших відносин з Європою. Історичні зв’язки двох сусідніх країн поставили Польщу у більш вигідне становище, ніж інші країни, щоб зрозуміти природу проблем в Україні, і було б розумно уважно дослухатися до думки польських чиновників.

Польський народ заслуговує на багатообіцяюче майбутнє. Із польського успіху решта Європи може взяти урок, що мрії можуть стати реальністю, якщо за їх реалізацію беруться з повною відданістю. І так само як Туск пообіцяв відшліфувати свою англійську, коли він увійде в серцевину європейської політичної сцени, решті Європи, можливо, слід почати вивчати польську мову.

Проект Синдикат для «Дня», переклад Миколи СІРУКА, «День»

Гюнтер ФЕРХОЙГЕН, європейський комісар з питань розширення з 1999 по 2004 і європейський комісар з питань підприємництва та промисловості з 2004 по 2010 рік, у даний момент є членом Міжнародної консультативної ради у FleishmanHillard.