Північнокорейський «танець із шаблями» триває

Північна Корея (КНДР) повністю анулювала всі угоди з Південною Кореєю про ненапад, спільну заяву про денуклеаризацію Корейського півострова, а також розірвала лінію прямого телефонного зв’язку між двома країнами. Про це заявив Комітет з мирного об’єднання батьківщини, який є державним органом КНДР з питань відносин із Південною Кореєю. «В умовах, коли південнокорейські маріонетки у змові із США з налитими кров’ю очима прагнуть до нападу на нас, втрачають будь-який сенс угоди Півночі і Півдня про ненапад, що стосуються незастосування збройних сил, запобігання випадковим зіткненням, мирному вирішенню конфліктів, прикордонних питань». Днями КНДР також припинила дію Угоди про перемир’я, якою закінчилась Корейська війна 1950—1953 рр.

Безпосереднім приводом для таких войовничих заяв і дій стало прийняття Радою Безпеки ООН резолюції з посиленням санкцій проти КНДР у відповідь на її ядерне випробування 12 лютого. Резолюція з новими санкціями проти Пхеньяна дозволяє блокувати банківські транзакції, заморожувати рахунки КНДР, оглядати повітряні і морські судна, а також дипломатів у пошуках великих сум готівки за наявності підозри, що вони спрямовані на розвиток ядерної і ракетної програм Пхеньяна. Документ зобов’язує країни-члени ООН не допускати створення змішаних фінансових компаній і відкриття представництв північнокорейських банків, які можуть бути використані для подальшого створення зброї масового знищення. У ньому також розширено список осіб і організацій, що потрапляють під санкції. Проект резолюції після тривалого узгодження було представлено США і Китаєм, що забезпечило його одностайне прийняття.

Проте безпосереднім приводом для виходу і погроз з боку Пхеньяна стали великомасштабні військові навчання Південної Кореї і США Кеу resolve і Foul eagle. У відповідь у Північній Кореї вирішили провести свої масштабні військові навчання, а лідер Кім Чен Ин відвідав частину, яка брала участь 2011 року в інциденті довкола острова Те-Енпхендо (Великий Енпхендо) у Жовтому морі. За різними даними, тоді загинуло кілька південнокорейських морських піхотинців, приблизно 20 із них було поранено. До цього, як визначила міжнародна експертиза, північнокорейський міні- підводний човен потопив південнокорейський корвет «Чхонан».

Північнокорейські літературно-дипломатичні вправи — не новина. Після зазначених зіткнень риторика була не менш загрозливою. Проте нею донедавна справа й обмежувалась. Нині ситуація дещо змінилась.

Після випробувань ракет і ядерних пристроїв у Пхеньяні почали розкручувати пропагандистське залякування своїх потенційних противників. До таких передусім відносять там Південну Корею, США і Японію. По північнокорейському телебаченню було показано ролик ядерного удару щойно випробуваних ракет із ядерними боєголовками по Нью-Йорку.

Виникає цілком природне запитання: що далі? Хто, на думку Кім Чен Ина, повинен злякатися?

Передусім — Південна Корея. Саме так званому «маріонетковому режиму» показують, що він украй уразливий і удар по ньому буде небаченої потужності. Не можна сказати, що в Сеулі недбало ставляться до всього цього. Навчання, які там проводяться, якраз і є підготовкою до відбиття. Пхеньян уже попередили, що південнокорейські системи ракет середньої і малої дальності приведено в стан підвищеної бойової готовності. На відміну від північнокорейської армії, яка має неабияку чисельність і чимале озброєння, але застаріле як морально, так і матеріально, її противник на півдні має найсучаснішу зброю і добре підготовлені збройні сили. Деякі експерти відзначають сильний ідеологічний настрій в армії Північної Кореї, але в цьому плані південці їй не поступаються.

Серйозно говорити про небезпеку для Вашингтона з боку Пхеньяна поки що не доводиться. Погрози там пропустили повз вуха. Так само спокійними залишились у Токіо. Такий результат було легко прогнозувати. Якщо відволіктись від внутрішньополітичного аспекту, то залишились лише два адресати. Хоч як дивно, але це Пекін і, якоюсь мірою — Москва.

Взаємне роздратування в Піднебесній і в Країні вранішньої свіжості зростало доволі давно. Проте саме Китай, виходячи з власних міркувань, підтримував північнокорейський режим дипломатично і матеріально. У світі почало панувати уявлення, що Пхеньян є молодшим братом Пекіна і перебуває у нього в залежності. Насправді не все так однозначно і прямолінійно.

Ще перший лідер Північної Кореї Кім Ір Сен був доволі незручним клієнтом спочатку для СРСР, потім для Китаю. З кожного приводу Пхеньян демонстрував свою незалежність, що до певного часу Пекін терпів. Але всьому є межа. Ось вона й настала.

Керівники Північної Кореї не випадково обрали час для своїх ракетно-ядерних випробувань і загрозливих рухів. Вашингтон зайнявся такою собі подобою умиротворення, а Пекін змушений вирішувати внутрішні проблеми. Там відбувається зміна керівництва, і на якийсь період зовнішня політика відійшла на другий план. Наразі новому китайському керівнику Сі Цзіньпіну і прем’єр-міністру Лі Кецяну, а вони належать до різних угруповань, не час вповзати у зовнішньополітичні авантюри. Їм треба розібратися з тим, хто і як керуватиме. До того ж у самого Китаю непрості острівні проблеми із сусідами.

Пекін недвозначно попереджав північнокорейське керівництво, щоб воно утрималось від ракетно-ядерних випробувань, але ті не послухались. Тоді й відбулася зміна китайської позиції, що вилилось у згадану спільну резолюцію Ради Безпеки. Більш того, міністр закордонних справ Китаю Ян Цзечі закликав знизити тон: «Ми закликаємо всі сторони виходити з загальної ситуації, зберігати спокій і холоднокровність, не робити будь-яких кроків, які можуть ускладнити ситуацію». В умовах, що склалися, це заклик до Пхеньяна, оскільки решта зацікавлених сторін — доволі стримані.

Зі свого боку войовничими заявами Пхеньян намагається впливати на Пекін. Якщо конфлікт на Корейському півострові перейде в гарячу фазу, то до Китаю і Росії поллється потік біженців. Зрозуміло, що ні Москва, ні, тим більше, Пекін такого розвитку подій не бажають. Ось їхнє північнокорейське керівництво і попереджає. Після інциденту біля островів Енпхендо китайська і російська дипломатія доклали неабияких зусиль, щоб гарячим головам у Пхеньяні дохідливо пояснити, що словесні погрози — це одне, а снаряди і залпи — зовсім інше. Тоді Пхеньян відступив. Схоже, що зараз він намагається взяти реванш. Перед нами демонстрація того, що тепер північнокорейському керівництву ніхто не указ. Навряд чи Пекін залишить це без відповіді, але коли це станеться — невідомо.

Швидше за все, напруженість на Корейському півострові зростатиме. Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung пише: «Існує небезпека, що своїми словесними випадами режим сам себе заганяє в глухий кут, вибратися з якого з миролюбною міною буде вже неможливо. Тому тепер можливість воєнних провокацій на кордоні між двома Кореями зростає. Більш того, вони стають вельми ймовірними. Але все-таки ядерними вони напевно не будуть». Пхеньян обмежиться «танцями з шаблями».