Про дві інтриги і «голого короля»

У Франції набирають обертів корупційні скандали довкола фаворитів президентських перегонів. Трохи більш ніж за місяць до першого туру виборів, які відбудуться 23 квітня, екс-прем’єрові, 63-річному Франсуа Фійону, і лідерові ультраправого Нацфронту, 48-річній Марін Ле Пен, «світить» кримінальний термін за розкрадання держкоштів і розтрати. Фійона звинувачують у фіктивному влаштуванні дружини Пенелопи помічником у парламенті під час його перебування депутатом. З другого боку, стрімко зростають рейтинги 39-річного Еммануеля Макрона, який створив рух En marche!, що виступає, на відміну від Ле Пен, за збереження ЄС.

«День» звернувся до директора російського бюро журналу Politique Diplomatic, Париж, Галі АККЕРМАН з проханням розповісти про особливості нинішньої президентської  кампанії і шанси кандидатів на перемогу.

«ФІЙОН ПОВНІСТЮ СЕБЕ СКОМПРОМЕТУВАВ»

— Я вважаю нинішню президентську кампанію захопливою та цікавою. І тут я б виокремила дві інтриги. По-перше, всі карти, які, як здавалося, вже розкладено на столі, виявилися несподівано перемішаними. Річ у тім, що, коли французькі праві голосували на праймериз за Франсуа Фійона, вони не знали ще, що спалахне скандал довкола фіктивної роботи дружини та дітей Фійона. А цей скандал посилюється ще й тією обставиною, що Фійон запропонував французам дуже жорстку реформу системи охорони здоров’я і збільшення робочого часу в рамках робочого тижня без відповідної компенсації. І при цьому він сам себе представив як взірець порядності і чесності  служіння Франції. А з’ясувалося, що він служив Франції, поклавши один мільйон євро до кишені.

Якщо на його депутатські кошти числилася дружина, яка, за всіма відомостями, абсолютно ніколи нічого не робила і не працювала, її ніхто не бачив, отже, він сам як депутат нічого не робив. І гроші, які призначалися для помічників, просто прихопила родина. То що ж можна чекати від такої людини, коли вона стане президентом республіки. Яких таємних операцій, яких контрактів під столом, відкатів тощо можна чекати від нього. Інакше кажучи, ця людина повністю себе скомпрометувала, і нині триває дуже стрімкий відхід від Фійона дедалі нових людей. Від нього відходять найближчі прибічники, і його затятість, відмова вийти з перегонів зменшуватиме фактично шанси правих виграти ці вибори, які, здавалося, були абсолютно непорушними.

«МАКРОН Є КОНСОЛІДУЮЧОЮ КАНДИДАТУРОЮ»

— Друга інтрига почасти пов’язана з першою. Це те, що нестримно набирає рейтинги Еммануель Макрон, який як Пилил із конопель вискочив невідомо звідки. Він був спочатку банківським працівником, потім працював у міністерстві економіки, був міністром економіки в уряді Франсуа Олланда. Можна сказати так, він був талановитим молодим амбітним політиком, в якого кілька місяців тому нічого, окрім його амбіцій, не було. І ось за кілька місяців ця людина створює власний рух En marche! — «Франціє, уперед». Оскільки серед соціалістів екс-прем’єр-міністр Вальс, який займав лівоцентристські позиції, програв на праймерис соціалістів, поступившись Бенуа Амон, який представляє ліве крило соцпартії,  то виявилося, що весь центр повністю вільний.

Інакше кажучи, між правим крилом республіканців, що його представляє Фійон, і лівим крилом соцпартії виявилася величезна діра, яку заповнив 39-річний Макрон. Він динамічний і дійсно виявився наразі відповідною людиною. Учора, (інтерв’ю записувалося 3 березня. — Авт.) Макрон презентував свою програму. І оскільки природа не любить порожнечі, то до нього переходять дуже різні люди і зліва, і справа. І загалом виявилося, що він є консолідуючою кандидатурою, здобувши підтримку від французького політика, лідера руху «Модем» Франсуа Бейру, який чотири рази балотувався у президенти.

«ФІЙОН, НАЙІМОВІРНІШЕ, ВИЯВИТЬСЯ «ГОЛИМ КОРОЛЕМ»

— І тепер уже вагається інша центристська партія, яка виступила одним флангом із правими, але тепер вони теж відмовилися від своєї співпраці з Фійоном. І виходить, що Фійон, найімовірніше, виявиться «голим королем». А Макрон, згідно з опитуванням, зараз вже дуже впевнено перебуває на другому місці, хоча це змінюється щодня.

І загалом, цілком очевидно, що за сьогоднішнього розвитку подій до другого туру проходять Марін Ле Пен і Еммануель Макрон. І автоматом у цьому випадку виграє Макрон. Але фейлетон теж на цьому не скінчається. Тому що зараз серед республіканців вже лунають дуже наполегливі голоси за те, аби повернувся до своєї перерваної передвиборної кампанії Ален Жюппе, який посів друге місце на праймериз. Він досі відмовлявся, кажучи, що програв праймерис. А сьогодні, 3 березня, він заявив, що у принципі не відмовлятиметься, висунувши дві умови. По-перше, добровільна відмова Фійона від участі у виборах, і, по-друге, абсолютна  підтримка керівництва республіканської партії, аби він знову висувався замість Фійона.

У цьому разі розподіл сил трохи змінюється. Тому що Жюппе і Макрон загалом є не такими вже й далекими один від одного. Жюппе — лівоцентристський фланг республіканської партії. І в Макрона з’явиться реальний суперник. І варто зазначити, що Жюппе до того як програв праймериз, був неабияк популярним серед французів. Я не впевнена, що він може виграти перший тур, тому що динаміка пішла не на його користь. Але з другого боку, оскільки в нас і так цілковита непевність, то й це є цілком можливим.

«НІ ЖЮППЕ, НІ МАКРОН АПРІОРІ НЕ Є ПРОРОСІЙСЬКИМИ ПОЛІТИКАМИ»

— Що це все означає для України? Ні Жюппе, ні Макрон апріорі не є проросійськими політиками на відміну від Фійона і Марін Ле Пен та Меланшона. Але й тут на нас можуть чекати сюрпризи. Тому що у Франції в передвиборній кампанії тема зовнішньої політики завжди звучить дуже слабо, французи, як у будь-якій країні, більше цікавляться тим, що кандидати пропонують, які реформи, як це позначиться на їх гаманці тощо — простими речами. А підтримуватимуть ці кандидати Росію чи ні, це має значення не для значної кількості людей.

Жюппе висловлювався за те, що треба закликати Росію до здорового глузду і вести з нею діалог. Але він жодних антиросійських заяв не робив. Макрон, перебуваючи в Москві як міністр економіки, зустрічаючись із французькими підприємцями, казав, що так, звичайно, добре було б зняти санкції. Для французької економіки це було б краще. Але при цьому він дуже серйозно засуджував політику Росії в Сирії і, загалом, ніколи не висловлювався за щось, що було б схожим на бажання визнати Крим чи окупацію Донбасу.

«МАКРОН — ЦЕ ВІЛЬНИЙ ЕЛЕКТРОН»

— Сьогодні я дізналася, що, наприклад, до Макрона приєднався колишній міністр закордонних справ Франції за Жака Ширака Домінік Вільпен. А він є дуже проросійською людиною. Чи матиме він реальний вплив, ми не знаємо, але коли починають тікати люди з тонучого корабля Фійона, серед них, поза сумнівом, є і будуть проросійські люди, які тепер прагнутимуть інфільтруватися в оточення майбутнього переможця. Цей російський «софтвер пауер» не сидітиме склавши руки. Тому зрозуміло, що можливо, що саме проросійські політики перебіжать вчасно до Макрона, аби його обліпити з усіх боків і спробувати схилити на свій бік.  Виникає питання, якою буде за цієї ситуації реакція Макрона, чи надасть він їм якісь серйозні посади.

Макрон — це вільний електрон. Про нього дуже мало відомо. Також дуже мало зрозуміло, які в нього можуть бути пріоритети при формуванні свого кабінету, своїх адміністрацій і в орієнтації зовнішньої політики.

Учора я уважно прочитала його програму на трьох газетних шпальтах. Але там окрім кількох фраз, що треба вести конструктивну політику, жодної особливої інформації немає про його пріоритети в зовнішній політиці. Його реальні пріоритети — реформування пенсійної системи, яка є величезною проблемою, гнучкіший режим найму на роботу, скорочення  певних податків, збільшення інших. Усе це — досить соціально орієнтована програма. А як він поведеться, коли опиниться віч-на-віч із Путіним, що цієї миті станеться, ми не знаємо.

«ДЛЯ БІЛЬШОСТІ МАРІН ЛЕ ПЕН Є НЕПРИЙНЯТНОЮ»

— Зараз Марін Ле Пен пророкують у першому турі 25—27%, навряд чи вона переможе у другому турі. До неї може приєднатися таємно чи сором’язливо про це не розповідаючи певна кількість республіканців, розчарованих у своїй партії. Відомо, що республіканці твердо виступають проти Марін Ле Пен, яка для них передусім суперник. І, окрім того, вони справді мають чималі розбіжності.

І за неї може проголосувати певна кількість крайньо лівих, тому що її програма теж дуже радикальна і досить соціалістична. Але для більшості людей, які голосуватимуть за Меланшона чи Бенуа Амона, Марін Ле Пен є неприйнятною. Тому це не дасть багато відсотків Ле Пен. Припустімо, вона набере не 30%, а 40% у другому турі, і це вже буде для неї грандіозний результат. Але більше їй нашкребти нема звідки. Тому суто математично вона не повинна стати президентом.

«ПОКИ ЩО РОЗВАЛУ ЄС НЕ БУДЕ»

— Щодо загрози зростання популізму у Франції. Марін Ле Пен — представник типово популістської партії. Але вона навряд чи виграє ці вибори. Вона обіцяла, в разі виграшу, провести референдум про вихід з ЄС.

Франція разом з Німеччиною відіграє центральну роль в ЄС, і  ці дві країни є  практично двома головними опорами в ЄС. І французи це чудово розуміють. Загалом тут немає якогось великого обурення Євросоюзом. Ця пропаганда не діє на більшість населення. Я гадаю, поки що розвалу ЄС не буде. Зараз, радше, не Марін Ле Пен, а Макрон,який є переконаним європейцем і вважає, що треба посилювати ЄС, виграє вибори.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що колишній прем’єр-міністр Франції, мер міста Бордо Ален Жюппе не балотуватиметься в президенти Франції від партії «Республіканці». «Зараз вже занадто пізно висувати мою кандидатуру. Я остаточно підтверджую, що не буду кандидатом на цих виборах», — зазначив екс-прем’єр на виступі в Бордо. Раніше ЗМІ повідомляли, що Жюппе готовий замінити в цій ролі Франсуа Фійона, чий рейтинг впав після скандалу навколо його дружини.

Зі свого боку кандидат в президенти Франції від партії «Республіканці» Франсуа Фійон заявив в неділю в ефірі France-2: «Ніхто не може перешкодити мені брати участь у виборах». І зазначив, що він не бачить причин знімати свою кандидатуру.