Прорахунки Кім Чен Iра
Третій ракетний запуск Північної Кореї виявився невдалим. Хоча, як стверджує пропаганда КНДР, ракету було успішно запущено на орбіту. Власне, це був третій поспіль провал Пхеньяна після двох попередніх спроб: у 1998 і 2006 роках.
Проте, якщо мета пусків полягала у тому, щоб доставити супутник на орбіту, і нібито отримати від цього дивіденди престижу, то це явна невдача. Але якщо мета керівництва КНДР полягала у тому, щоб показати, що вони мають можливість запускати ракети радіусу далекої дії, то це можна вважати експериментом. Якщо ж мета лідерів Північної Кореї полягала в тому, щоб привернути увагу світової громадськості та спонукати адміністрацію Барака Обами почати звертати на них увагу, то це був явний успіх.
Нещодавно Кім Чен Ір взяв участь у засіданні парламенту Верховних Народних Зборів, що було вперше після чуток про перенесений лідером країни інсульт у 2008 році. Центральне телебачення КНДР показало Кім Чен Іра, котрий приймає поздоровлення з нагоди переобрання його керівником Північної Кореї. Ті, хто мав нагоду подивитися цей сюжет, не могли не звернути увагу на те, що Кім Чен Ір злегка накульгував на ліву ногу (результат перенесеного ним у серпні інсульту) та втратив багато ваги і волосся. На відміну від себе колишнього, він виглядав вже старою людиною, котра себе досить погано почуває і виконує покладені на нього владні обов’язки вже через силу.
Втім представник «династії Кімів» не може так просто відійти від влади, якщо б навіть і добровільно висловив подібне бажання. Він став рабом створеної його батьком Кім Ір Сеном і ним же самим системи, яка надає безмежну владу, але водночас і не відпускає так просто від себе. Можливо, саме тому одночасно із засіданням парламенту було оголошено, що КНДР перегляне свою конституцію. Подробиці доки що не зовсім ясні, проте ходять чутки, що зміни пов’язані з питанням про наступника Кім Чен Іра. Залишається 3 роки до святкування в КНДР 100-річчя із дня народження Кім Ір Сена у 2012 році, і колись, як тільки він перейняв владу над країною, Кім Чен Ір пообіцяв до цього часу побудувати процвітаючу державу в Північній Кореї, а натомість голодуюча нація вкладає кошти у розробки балістичних ракет, стріляючи ними по хмарах.
Але якщо невдалий запуск балістичної ракети можна умовно віднести до прорахунків Кім Чен Іра, то його намагання зберегти існуючу в КНДР систему влади і передати її своєму спадкоємцю, має під собою серйозні розрахунки. Адже північно-корейський лідер чудово розуміє, що йому необхідно встигнути з передачею влади до свого фізичного відходу, якщо він хоче, аби не ввергнути КНДР у полосу нестабільності, хаосу та жорстокої боротьби за владу між його спадкоємцями. Й хоча кончина молодшого Кіма навряд чи може означати крах північнокорейського режиму (принаймні у короткочасній перспективі), але найближчі сусіди КНДР — Південна Корея і Китай навряд чи хочуть бачити, як Північна Корея впадає у стан неконтрольованого хаосу. Бо яким би жорстоким не був тоталітарний режим в КНДР, але хаотичний період означатиме появу десятків, якщо не сотень тисяч, біженців чи, у найгіршому випадку, громадянську війну в Північній Кореї. А у такому катастрофічному сценарію розгортання подій у сусідній країні ні в Сеулі, ні в Пекіні зовсім не зацікавлені.
Проте до можливих прорахунків Кім Чен Іра можна занести те, що якщо його батько Кім Чен Ір більше двох десятиліть готував свого спадкоємця, і північнокорейські еліти поступово звикали до того, що саме цей його син стане правонаступником влади, «Сонце нації» сам же нічого подібного не зробив у даному напрямку. Можливо, Кім Чен Ір побоювався, що визначення правонаступника (занадто рано з його точки зору), здатне розмити його абсолютну владу і перетворить з лідера нації на «кульгаву качку», з якою вже можна не рахуватися.
За тим, що відбувається в сусідній КНДР, уважно слідкують з Китаю. Затягування Кім Чен Іра зі своїм спадкоємцем китайські експерти бачать у тому, що жоден із його трьох синів не має ні здібностей, ні досвіду, ні знань, ні вольових якостей, щоб взяти на себе роль лідера та повноваження керівника такої непростої держави. В Китаї не хотіли б бачити захоплення влади і проголошення військовими жорсткого курсу після Кім Чен Іра. Там би хотіли лицезріти появу колективного керівництва країною, як у Китаї.
Але питання полягає у тому, чи готова сьогоднішня КНДР до такого колективного керівництва. Адже підтримку Кім Чен Іру забезпечувала комбінація з ключових фігур в Трудовій партії Кореї, в держбезпеці і у військовому середовищі. Вони ж надаватимуть підтримку і новому лідеру, якщо Кім Чен Ір відійде від влади. В той же час неясно, чи можна досягнути рівноваги сил за колективного керівництва у Північній Кореї. Хто у такому випадку домінуватиме? Трудова партія, армія чи держбезпека?
Деякі експерти з Korea Institute for National Unification вважають, що тертя між силами впливу не уникнути, якщо не гірше. Так аналітик Чой Чжін-Вук наголошує на тому, що «Ситуація буде дуже нестабільною, оскільки протягом останнього десятиліття Кім Чен Ір користувався методом — розділяй і володарюй. В північно-корейській еліті не довіряють один одному, так що ніхто не зможе взяти ситуацію під контроль, якщо Кім Чен Ір знаходитиметься у важкому стані або помре. Дуже ймовірно, що політичні еліти воюватимуть одна з одною за лідерство».
Крім того думаю, що варто звернути увагу на ще один вагомий чинник, котрий може стояти на шляху до колективного керівництва. Це вмонтована комуністичною пропагандою за багато десятиліть безроздільного панування над країною майже релігійна віра у єдиного національного лідера. Адже один із найбільш важливих принципів північно-корейської пропаганди полягає у тому, що країна має потребу в єдиному сильному лідері для того, щоб вижити. Й великою підтримкою північно-корейський режим користувався протягом десятиліть у результаті того, що люди відчувають в собі сильну емоційну прихильність до такого лідера, і тому дуже малоймовірно, що північні корейці надаватимуть таку ж підтримку колективу лідерам.
Після хвороби Кім Чен Іра (не дивлячись на його слабке здоров’я та явне зменшення працездатності) з’являється парадокс, котрий не можуть затінити усі попередні спекуляції щодо його можливих спадкоємців влади. Менший Кім починає виглядати більш привабливим партнером на переговорах, ніж його ймовірні альтернативи. Бо якщо говорити про складність, непередбачуваність і нестабільність наступної влади у КНДР, то Кім Чен Ір цілком може виявитися, у порівнянні з нею, куди меншим злом.
Цілком можна сказати, що сьогоднішній північнокорейський режим втілює в собі елементи як комунізму, так і конфуціанської династії, та є суверенним відносно лише частини поділеної корейської нації. Він вразливий для тиску з боку зовнішніх сил, і нині зароджується попит на внутрішні зміни, які дають надзвичайно широкий спектр шляхів до можливого переходу для наступних режимів. Такий шлях варіюється від підтримання статус-кво до еволюції, від традиційної форми військового авторитаризму до революційних потрясінь. За таких обставин Північна Корея є абсолютно унікальною державою і до неї дуже важко приміряти історичний досвід будь-якої іншої країни.
Звісно, що можна довго говорити про прорахунки Кім Чен Іра, проте «лікування» КНДР потребуватиме не лише багатьох зусиль, але й дуже багато часу. Одним із можливих сценаріїв після відходу від влади Кім Чен Іра є крах Північної Кореї і ймовірне її поглинання Південною Кореєю. Однак апокаліпсичні сценарії поступової інтеграції створюють свої власні завдання. Найважчим із яких є той, яким чином така демократична держава, як Південна Корея, зможе інтегруватися з КНДР, де десятиріччями домінував династичний сталінізм? Чи здатна колись єдина нація, насильницькі розділена свого часу, утворити свій модерний національний код, котрий підійде як для Півночі, так і для Півдня? Зрозуміло, що сьогодні КНДР знаходиться на порозі великих змін, і будь-яке форсування подій здатне лише нашкодити і без того критичній ситуації у цій країні.
