«Саакашвілі пішов»

У Грузії, як очікувалося, на президентських виборах минулої неділі у першому турі переміг Григорій Маргвелашвілі. Ставленик прем’єр-міністра Бідзіни Іванішвілі набрав 61,9 відсотків голосів. На другому місці — представник опозиційного «Національного руху» Давид Бакрадзе, який отримав 21,8%. Характерно, що прихильники «Грузинської мрії» не стали чекати офіційних результатів, і вже через кілька хвилин після закриття виборчих дільниць та оголошення підсумків екзит-полів центральна вулиця грузинської столиці — проспект Руставелі — заповнилася кортежами прихильників правлячої партії, що голосно сигналили. А за кілька хвилин до закінчення голосування на великому плазмовому екрані міської філармонії, зверненому в бік вулиці, з’явилося зображення годин. Коли вони пробили вісім, на екрані з’явився напис «Саакашвілі пішов», і площа осяялася феєрверком. Штаб правлячої партії буквально потопав у шампанському — тут пили на брудершафт, кричали, співали і танцювали. До тріумфуючого натовпу в обнімку вийшли кандидат і Бідзіна Іванішвілі.

Неурядова організація «Справедливі вибори» на основі моніторингу президентських виборів в Грузії заявила, що вибори пройшли організовано і в спокійній обстановці.

Президент Литви Даля Грібаускайте одна з перших привітала Георгія Маргвелашвілі з обранням на посаду президента Грузії й запросила його в Вільнюс на листопадовий саміт Східного партнерства ЄС. «Грузія витримала ще один іспит з демократії, і я щиро сподіваюся, що на вільнюській зустрічі ми разом зможемо закріпити європейський вибір Грузії», — йдеться у привітанні президента.

Пропонуємо читачам дві точки зору щодо результатів президентських виборів в Грузії і чого слід від «Грузинської мрії», яка отримала всю повноту влади у країні після 10-річного правління країною М. Саакашвілі.

«Iнерція просування на Захід буде продовжуватися, тому що це вже непереборно»

Як у самій Грузії сприйняли перемогу ставленика прем’єр-міністра Бідзіни Іванішвілі і як це може вплинути на становлення політичної системи в країні і на її зовнішньополітичний курс? Про це «Дню» розповів грузинський політолог Давид БЕРИТАШВІЛІ.

БІДЗІНА ІВАНІШВІЛІ (ПРАВОРУЧ) ТА ГЕОРГІЙ МАРГВЕЛАШВІЛІ / ФОТО РЕЙТЕР

— Виборча машина, яку побудував попередній уряд, вже досить добре спрацювала на попередніх виборах, коли вперше була констатована перемога опозиції. І зараз ми маємо накатаний шлях. Мені здається, що виборча машина почала працювати в Грузії незалежно від будь-чиїх інтнресів. І звичайно, першопрохідцями були націонали, які самі дали себе перемогти.

— Що ж означає перемога ставленика Іванішвілі?

— Що стосується переможця, то люди з «Грузинської мрії» кажуть, що у них чудова коаліція, багатопартійність. Це все не порожні слова, тому що коаліція і багатопартійність така, як була в НДР. Там при Хонеккері були Робоча, Селянська, соціал-демократична партії. Загалом, з п’яти партій складалася соціалістична партія Німеччини, яка правила НДР. Звичайно, в майбутньому вони перегризуться. Але в нинішній момент все це в єдиному кулаці, коаліція, що складається з шести партій. І ніяких у них видимих розбіжностей немає, хоча, безсумнівно, вони мріють про якісь кар’єрні успіхи, переплюнути один одного або близькості до Бідзіни, що відходить. Насправді, є якісь зачатки двопартійної системи. Коаліція під керівництвом Бідзіни буде продовжувати залишатися під його впливом і буде модель типу Березовського, який дуже короткий час був заступником секретаря Радбезу Росії, але п’ять-шість років безроздільно формував внутрішню політику. Так, напевно, буде і з Іванішвілі.

На користь формування двопартійної системи говорить те, що 21 відсоток на цих виборах набрав Бакрадзе, представник «Національного руху». Це означає легітимацію, тому що опоненти кричали: ви навіть не переступите 5-відсоткового бар’єру. Або в одному з недавніх інтерв’ю Іванішвілі обізвав свого опонента Саакашвілі політичним трупом. Але цього не сталося, 21 відсоток — це нормальний результат. Думаю, що буде формуватися двопартійна система на кшталт британської.

— Чи буде позитивною в цьому ракурсі роль нового президента?

— Не думаю, що вона буде позитивною, оскільки рефреном його передвиборної кампанії було гасло: нарешті, закінчиться проклята коабітація. А фактично коабітація була передвісником двопартійної системи. Це Європа все смикала і рекомендувала Бідзіні: віддавайте якусь данину своїм опонентам, радьтеся з ними. А це у великій групі сьогоднішніх правлячих партій зустрічало дикий опір: їх треба всіх посадити, судити. Навіть вчора, після виборів, лунали заяви на кшалт: «Коли буде Нюрнберг над цією злочинною партією?»

Я не думаю, що він такий миротворець. По-перше, він є реплікою мислення Іванішвілі, який просто жовч вивергає, коли йому доводиться говорити про попередню партію, що стояла у влади. Я думаю, що він буде досить суворо ставитися до колишніх. Але ресурси для поганого поводження з національним рухом будуть зменшуватися, тому що практично ці вибори «Національний рух» починав з 10    відсотків і за півроку доріс до 21   відсотка. Це дуже серйозне зростання. І, безумовно, воно буде продовжуватись.

— Якою може бути доля Саакашвілі, чи будуть реалізовані загрози: посадити його, почати Нюрнберзький процес?

— Тут існує кілька варіантів. По-перше, щоб Саакашвілі не потрапляти під ризик, він може виїхати єврочиновником, або в ООН, або викладати. Виходячи з його характеру, він, як боєць, так не вчинить. Вчора Саакашвілі заявив, що він відчував великі моральні перевантаження і візьме певний тайм-аут. По-друге, дійсно його можуть викликати на допити. Але це дуже непопулярний варіант в очах партнерів Грузії на Заході. Тому що і так вони киплять від обурення у зв’язку з Тимошенко, з Мерабішвілі. Мені здається, якщо вони доведуть Саакашвілі до в’язниці, то десь через рік він перетворитися в Манделу і ще отримає Нобелівську премію миру, як Сан Су Чжі.

Думаю, вони зрозуміють, що це їм невигідно. Зрештою, Саакашвлии залишив після себе державу, якої не існувало в момент його приходу до влади.

— Деякі експерти кажуть, що він розколов країну — чи це перебільшення?

— Звичайно, розколов. Так люди, які в епоху Шеварднадзе, склавши руки на грудях, спостерігали за свавіллям, корупцією зверху донизу, пішли з обороту. Їх перестали кудись призначати і поводилися з ними досить суворо. Зараз вони повернулися.

Зараз важлива сила з’явилася, коли 14 тис. в’язнів випустили. Це ж колосальна мобільна сила, яка по свистку зі штабу Бідзіни може в будь-яке місце помчати, влаштувати виступ, свист, кидання яєць і навіть каміння. Це дуже важливий резерв, який використовується.

Насправді ситуація з ув’язненими була в Грузії дуже жорсткою і виглядала наступним чином. Якщо взяти 2004 рік, коли після «революції Троянд» до влади прийшов «Національний рух», по статистиці злочинність стала різко зростати. Насправді, почалася неухильна реєстрація всіх актів порушення закону. Це зростання тривало до 2006 року, коли реєстрація стала стовідсотковою. І після цього вона пішла вниз, і в 2011 році Грузія стала чемпіоном Європи з безпеки на вулицях, а за опитуванням самих жителів вийшла на перше місце.

Дійсно. одночасно з цим наповнювалися в’язниці. Від 2003 року, коли при Шеварднадзе було 7 тис. ув’язнених, а до 2011 року їх стало 24 тис. Ось це данина, яку країна заплатила за те, щоб з’явилося держава, в якій можна не замикати машину. Я навіть коли в магазин спускався, забував замикати квартиру.

А те, що зараз пропагандисти з «Мрії» розповідають, що у них маленька злочинність, — вони просто вдалися до старого способу і почали вибірково реєструвати злочини. Але зараз доходить інформація про такі злочини, яких ми років п’ять не чули. Наприклад, кувалдою розкрили банкомат і витягли з нього гроші, або збройний напад на банки. І це зараз в обороті, слава Богу, що у нас є преса, яка постійно дає повідомлення про ці випадки.

— Якою ви бачите роль Іванішвілі, який пообіцяв піти з політики?

— Цей чоловік став на ноги в середовищі, в якому виростали саме російські олігархи. І мені здається, що модель Березовського для нього найбільш прийнятна. Тому що всі ці люди виникли з політичного небуття, з однопроцентних партій. Один з кандидатів Кобе Давіташвілі отримав близько одного відсотка. Він ніколи б не зміг стати членом парламенту, якщо б його паравозиком не прив’язав до себе Іванішвілі. І в тій шестипартийній коаліції як раз зібралися одно-двопроцентні партії. Мені здається, що грошовий вплив Бідзіни буде продовжуватися. І всі вони будуть бігати до нього за порадами. Загалом, все буде так, як вів себе Березовський, який створив «Єдину Росію», перерозподілив багато власності багатомільярдної, хоча ніяких посад він при цьому не займав.

Ми всі під Богом ходимо, не можна зовсім виключати, що раптом схаменуться. Під цим я маю на увазі те, що вони перестануть прагнути посадити у в’язницю попередніх діячів і гальмувати проекти, що були розпочаті при Саакашвілі.

— А змінюється громадська думка в Грузії після більш ніж річного правління Іванішвілі?

— Дійсно, думка змінюється. Якщо кілька місяців тому опитування громадської думки показували, що в Іванішвілі величезна підтримка — майже 75 відсотків. Але явка на вибори склала 48       відсотків. І це при тому, що по телебаченню щодня представники Бідзіни закликали: обов’язково приходь на вибори, нам потрібен дуже високий результат. Це свідчення того, що він почав втрачати частину виборців. І люди, які сумнівалися, просто не встали зі стільця і не пішли на виборчі дільниці. І при цьому вони будуть говорити: який тримумф — 62   відсотка у представника «Мрії». Але це при явці виборців у 48 відсотків.

— Але Саакашвілі теж закликав йти на вибори...

— Бачите, у Саакашвілі — твердий електорат. Це ті люди, які залишилися після того, як всі перебігли до грошей і до влади. Тому, мені здається, що це якраз 20-ти відсоткове ядро. Партія, звичайно, очистилася. Тому що всі люди, які схильні до кон’юнктури, природно, вже давно перемістилися на ту сторону.

— Давид, ви багато бачили в житті, і куди, на вашу думку, буде рухатися після цих виборів Грузія: до Європи чи до Росії?

— Наскільки сильно інерція була задана. Наприклад, те, що ми їдемо в Вільнюс парафувати угоду про асоціацію з ЄС. Грузія 9 років дерлася на цю вершину, не можна сказати, що це виключно заслуга сьогоднішнього уряду. На 90 відсотків — це заслуга попередників, які готували законодавство під ЄС, вели з Брюсселем переговори. І це добре, що така інерція працює, нехай навіть Маргвелашвілі поїде, цю угода треба буде підписувати. Інше питання: у нас є вибори. Виборча машина запрацювала, її не зіпсували. І перший раз вона спрацювала, коли відтягнула від влади «Національний рух». У всіх них поки є загальні заслуги, але в силу того, що мало пройшло часу, мені здається, що заслуги попередньої влади є більшими. Навіть те, що виконується бюджет, який підготували і залишили гроші в казні — це теж заслуга попереднього уряду. Інерція просування на Захід буде продовжуватися, тому що це вже непереборно.

Продовження теми: «Грузинський гамбіт»