Семен НОВОПРУДСЬКИЙ: У голові в Путіна немає образу України як окремої держави. ІУ цьому корінь усіх вчинків Росії щодо України

У Росії, хоч як це дивно, не всі поділяють думку прокремлівських експертів, що за допомогою торговельних санкції можна змусити Київ вступити до Митного союзу. Зокрема, «Газета.Ру» в статті під назвою «На зло невірному сусідові» вважає: «Торговельна війна з Україною — черговий сплеск емоцій, що замінюють у нас державну політику. Україні хочуть дати урок, але народ цієї країни, швидше за все, зрозуміє його зовсім не так, як було задумано».

Проте залишається питання, чому Путін наполегливо прагне втягнути Україну до Митного союзу й чому він демонстративно показує всім в Україні, на кого він робить ставку в Україні? І чому він так чинить щодо Януковича, який підписав Харківські угоди й зробив багато інших поступок Росії, але так справедливої ціни за газ не отримав? «День» звернувся до незалежного журналіста Семена НОВОПРУДСЬКОГО (Москва) з проханням прокоментувати торговельне протистояння між Росією та Україною і роль в цьому Медвечука.

— Насправді, Медведчук залишається найближчим до Кремля українським політиком. Хоча, як мені здається, в Москві мають бути люди, які розуміють, що в Медведчука доволі мало шансів, припустимо, стати президентом України або навіть абсолютно сірим кардиналом. Чинять так тому, що, звісно, Росія чекає від України не якихось окремих політичних поступок, а абсолютної відмови, по-перше, від європейського вибору, а по-друге, фактично відмови від реальної державної незалежності й незалежної державної політики. Тобто насправді для Путіна, хоч як це дивно, було потрясінням те, хоча він мав це розуміти, що інтереси, зокрема, української промисловості, частиною ставлеників якої є Янукович, не збігаються інтересами Росії. Та ціна, за якою Росія продає газ Україні, вища за ціну, за якою вона продає газ європейським споживачам. А це безпосередньо суперечить інтересам тих людей, які активно лобіювали Януковича на посаду Президента України.

Мабуть, Путін сподівається, що Медведчук може стати головним політичним агентом Кремля для того, щоб схилити Україну відмовитися від європейського вибору. Звісно, Росія вкрай знервована тим, що Україна від європейського вибору повністю не відмовляється й до Митного союзу на тих умовах, на яких хоче Росія, не вступає. Якраз у цьому нічого дивного в позиції Росії немає. А ця позиція глибинно виникає через те, що Путін ніяк не може змиритися з тим, що Україна — це незалежна держава; що немає в Україні жодної влади, яка була б абсолютно проросійською; що в України можуть бути власні державні й економічні інтереси, що не збігаються з інтересами Росії так, як ці інтереси розуміє нинішня правляча еліта.

— На вашу думку, чи буде ефективною така політика з примусу до Митного союзу?

— У Росії всі зовнішньополітичні кроки — це сплеск емоцій і базується він здебільшого на якихось особистих образах. Чи буде це ефективно? Стратегічно — абсолютно точно не буде. А тактично все залежить не від Росії, а від України. Якщо українська влада буде достатньо самостійною в розумінні того, що Україні з політичних, економічних, соціальних і культурних причин бажано все одно не відмовлятися від європейського вибору. Притому, що з Росією за будь-якої наступної влади й навіть за цієї доведеться торгувати. Зрозуміло, що закрити повністю українські товари Росія теж не може. Але, незважаючи на всі торговельні війни, Україна залишалася й залишається в російському торговому обігу головним партнером Росії на пострадянському просторі. Усе одно повністю цей товарообіг згорнути не вдасться. І тут дуже важливо, що називається, не піддаватися емоціям, а прораховувати й займатися дипломатією. Зрозуміло, що з нинішньою Росією важко займатися будь-якою конструктивною дипломатією. Тому що рух особистої образи є чи не стрижнем цієї політики.

У будь-якому разі зрозуміло, що жодна поступка України зараз нинішній Росії не дозволить Україні почуватися спокійно. Навіть якщо Україна відмовиться від європейського вибору, вступить до Митного союзу, все одно Росія знайде до чого чіплятися. У голові в Путіна немає, на жаль, образу України як окремої держави, в якої є своя політика, свої інтереси. І в цьому корінь узагалі всіх вчинків Росії щодо України за останнє десятиліття.

«При цьому зрозуміло, що навіть «свій» Янукович від домовленостей з ЄС не відмовиться, що б з цього приводу не робила Москва. А значить, «митна війна» призведе лише до безглуздих економічних втрат як для України, так і для Росії, яка і без того балансує на межі рецесії. Дії стосовно України позбавлені будь-якої логіки, проте логіку в торговельних відносинах Росії вже давно шукати безглуздо. Раз за разом Москва використовує інструмент, давно довів свою низьку ефективність у вирішенні політичних питань і високу — в справі руйнування власної економіки. І з кожним разом надій на те, що російська влада навчиться діяти хоч якось по-іншому, стає все менше».

(www.ej.ru) «Підсумки тижня. Чергова «війна» з Україною»

«Торгова війна з Україною — черговий сплеск емоцій, які заміняють у нас державну політику. Україні хочуть дати урок, але народ цієї країни, швидше за все, зрозуміє його зовсім не так, як було задумано.

(www.gazeta.ru) 19 серпня 2013 «На зло невірному сусідові»