Серйозно поставитися до війни з терором
Рішення Росії витратити додаткові 157 мільярдів рублів (понад $5 мільярдів) на боротьбу з тероризмом — значніша відповідь, аніж усі нещодавні жорсткі промови Кремля, включаючи вимогу президента Володимира Путіна зосередити більше влади в своїх руках. Справді, після захоплення заручників у театральному центрі на Дубровці в Москві в 2002 році промовляли такі самі різкі слова, але не витратили жодних додаткових коштів. Ці нові мільярди, здавалося б, справді демонструють відновлену рішучість уряду, але чи досить того, щоб витратити гроші на війну з терором?
Кремль відмовляється публічно визнати, що корінь сьогоднішнього тероризму криється переважно в чеченській війні, яка тепер метастазує по всьому Північному Кавказу. Чеченські бойовики і їхні прихильники майже щодня показують, що війна триває, і незліченні сміливі заяви, як, наприклад, нещодавнє ствердження новообраного чеченського президента Алу Алханова про те, що знайшли «ефективні заходи» для боротьби з терором, здаються лише марнослів’ям.
Зі слів міністра фінансів Олексія Кудріна, величезні суми грошей необхідні для того, щоб вирішити чеченську проблему. Але притоки фінансів у Чечню часто є, швидше, дестабілізуючими, ніж корисними. Президент Ахмат Кадиров, убитий чеченський президент, мав слушність, припускаючи, що 80% цих грошей осідають у кишенях московських і регіональних фірм, які отримують зиск із продовження чеченського конфлікту.
Отже, лише гроші та військова влада не можуть покласти край кровопролиттю, а дипломатія з менш войовничим чеченським лідером Асланом Масхадовим здається малоймовірної через три причини. По-перше, контакти між Масхадовим і кількома російськими політичними діячами не вплинули — принаймні, досі — на позицію Кремля. По-друге, предмет для переговорів неясний, бо Путін виключив питання про чеченську незалежність, а капітуляція сепаратистів так само малоймовірна. По-третє, навіть якщо переговори з менш войовничими чеченцями відбудуться і будуть успішними, тероризм триватиме під керівництвом релігійного фанатика Шаміля Басаєва.
Результатом усього цього є поширення безнадійності. Прагнення помсти після кровопролиття в Бесланській школі робить конфронтацію між чеченцями й інгушами дедалі можливішою. Сусід Чечні республіка Дагестан є свідком зростаючої конфронтації між радикальними та традиційними ісламськими групами, що тепер також спостерігається в Кабардино-Балкарії.
Допоки російська держава не розробить життєздатну політику та не зробить це швидко, всі ці області загрожують стати зонами безпеки для терористів. Те, що необхідно Росії, це політична відповідь на терор, із огляду на його міжнародний розмах.
Протягом останніх чотирьох років радикальний іслам затвердився на Північному Кавказі. Це не означає, що всі місцеві мусульмани стали прихильниками джихаду. Насправді останні становлять крихітну меншину. Але вони — енергійні мобілізовані та досвідчені борці. Ці люди дедалі більше ідентифікують себе з глобальним джихадом і встановили міцні зв’язки з мусульманськими радикалами на Близькому Сході, в Південній Азії та Європі.
Росія тепер повинна наслідувати приклад Америки, як боротися з терором. Після атак у вересні 2001 року Сполучені Штати зуміли уникнути подальших нападів на свою країну. Щоправда, новини з Іраку жахливі, але Сполучені Штати ведуть широкомасштабну війну в Іраку; вони не зайняті в контртерористичній операції.
Російські структури влади, як і американські, повинні тепер бути підготовлені до того, щоб вести дуже довгу боротьбу, яка цілком відрізняється від старого радянського методу КДБ придушення інакомислення. Сили безпеки Росії повинні навчитися запобігати подіям, бо терористи узгоджено прагнуть вдосконалити свої вбивчі методи. Боротьба з терором залежить від того, хто вдарить першим; поки терористи були швидші й професіональніші за російську державу.
Щоб провести цю боротьбу ефективно, Росія повинна відмовитися від двох стародавніх стереотипів: що всі терористи — бандити, і що вони так чи інакше діють під контролем західної розвідки, щоб ослабити Росію. Основу світового тероризму становлять відчайдушні фанатики, які вірять у священну, пломенисту долю. Осама бен Ладен не працює за гроші та хоче зруйнувати весь Захід, а не ослабити Росію, зокрема.
Але найбільша перешкода, якій треба протистояти, якщо Росія хоче вести війну з терором ефективно, це — неприборкана корупція в силах безпеки. Добре відомо, наприклад, що фанатичні вбивці Басаєва підкупили російську міліцію, щоб ввійти до Будьонновська в 1995 році й убити пацієнтів лікарні. І все ж не зроблено нічого для того, щоб викоренити цей інструмент терору.
Дуже легко звести боротьбу з тероризмом до закручення політичних гайок, до зміцнення влади Путіна, до обмеження пересування людей усередині країни. Але жоден із цих заходів не налякає екстремістів на Північному Кавказі або їхніх союзників із «Аль-Каїди».
Кремль уже повинен це знати. Навіть передбачувані президентські промови Путіна показують бажання розпочати реальну боротьбу з тероризмом. Але для ведення серйозної війни необхідна серйозна реорганізація російських структур влади, що буде дуже болісним. Попри поки що невдалу боротьбу Путіна з тероризмом, його популярність залишається високою, отже, він має політичний капітал для проведення жорстких внутрішніх реформ. Але він повинен діяти зараз, оскільки суспільна підтримка не може замінити рішучі й ефективні дії.
Олексій МАЛАШЕНКО — експерт із ісламу в Центрі Карнегі в Москві.
