Скільки ще можна вагатися

Балансування України між Європою та Росією швидше нагадує танці над прірвою. Уряд не дає чітких відповідей та орієнтирів, куди країна рухатиметься далі. І це попри те, що вже підготовлено й парафовано Угоду про асоціацію з ЄС. І якщо Європу це не влаштовує, то для Росії це ще один шанс втягнути Україну в Євразійський союз. Що ж пропонують нашій країні два союзи і чому уряд не може визначитися?

ПЕРСПЕКТИВИ VS ЗАГРОЗИ

Євразійський союз — новий проект, який об’єднав Росію, Білорусь і Казахстан у єдиному економічному просторі. Його прихильники кажуть, що це дасть змогу значно поліпшити стан економіки та сприятиме розбудові країн-учасниць. Потенційні члени на сьогодні — це Киргизстан і Таджикистан. Однак Росія як ініціатор союзу переконує: радо приймуть й інших. Натомість інші пострадянські країни не бачать перспектив у Євразійському союзі. Азербайджан і Туркменістан відмовилися вступати. Найрадикальніше висловився президент Узбекистану Іслам Карімов, який заявив, що такий союз може вийти за рамки економічних інтересів і мати політичне забарвлення, що негативно вплине на відносини членів об’єднання з іншими країнами.

Нині в Україні є чимало ідеологів Євразійського союзу. Один із них — регіонал Едуард Прутнік — публікує численні статті, у яких змальовує позитивні наслідки долучення України до цього об’єднання. «Якщо Україна укладе нову зону вільної торгівлі із країнами СНД, то ВВП України зросте на 2,5% при «першій хвилі» (прямий вплив) та на 2,09% при «другій хвилі», — заявляє депутат. Він також наводить цифри про «значний виграш України від посиленої кооперації на євразійському напрямкові (6,09 млрд доларів щорічно)», про що стверджує у статті «Україна — Євразійський союз: час приймати рішення?», опублікованій у газеті «Комсомольська правда в Україні».

Натомість однопартієць Прутніка, голова підкомітету Верховної Ради України з питань міжнародної економічної політики, доктор економічних наук Олексій Плотніков вважає, що співпраця із колишніми радянськими республіками не призведе до значних позитивних зрушень і не принесе нових інвестицій в українську економіку. На його думку, пріоритетом України має залишатися співпраця із ЄС. Політик вважає, що це допоможе Україні стати повноправним членом ЄС і модернізувати економіку. «Ми зможемо отримати до 16 мільярдів євроінвестицій у власну економіку, якщо підпишемо з Євросоюзом угоду про зону вільної торгівлі», — наголосив він в інтерв’ю «Обозревателю».

Директор Інституту політичних досліджень Ігор Бураковський не вважає Євразійський союз економічно ефективною інституцією. Більше того, підкреслив він, вступ до нього не означатиме зниження ціни на газ, оскільки інтеграція не передбачає регулювання цін. До того ж якщо Україна вступить до Митного союзу, то відмовиться від угоди про вільну торгівлю з ЄС. Тож Росія зможе дістати певні переваги в присутності на українському ринку, адже тоді конкуруватиме виключно з українськими товарами, пояснює експерт. Досягнути обіцяних прибутків від долучення до Євразійського союзу не вдасться. Тому найважливіше — забезпечити доступ українських товарів на нові ринки, вважає Бураковський. Найкраще це реалізувати завдяки угоді про вільну торгівлю. «Щоб посилити свою позицію на європейському ринку, нам потрібна така угода про вільну торгівлю, яка б, зокрема, відкривала і європейський ринок, — наголошує експерт. — Очевидно, що далі ми відкриватимемо свій ринок і для європейських товарів. Це означає, що товари і з ЄС, і з Росії заходитимуть в Україну на однакових умовах — вільної торгівлі, тобто з нульовим митом. Далі між товарами теоретично може бути конкуренція. Хто від цього виграє? Звичайно ж, український споживач. Тому що коли починається конкуренція, ціна товару, як правило, знижується».

Позафракційний депутат Тарас Чорновіл бачить Євразійський союз як загрозу вітчизняній економіці. «Євразійський союз для України — це погибель для всієї бюджетної системи, — стверджує він. — У Білорусі це спричинилося до гігантського обвалу своєї валюти, фінансової кризи та втрати всіх залишків державної власності. У Казахстані економічні й виробничі галузі після об’єднання в Митний союз пішли на спад». Якщо ж уряд ухвалить рішення вступати до Євразійського союзу, то нас чекають такі ж наслідки. «Сьогодні ми не маємо потужної видобувної промисловості, тому Євразійський союз може означати лише одне — утрату контролю над тими ресурсами, які можуть бути в майбутньому, і руйнування економіки», — резюмує депутат.

Нині українська влада провадить політику самоізоляції, наголошує Чорновіл. За його словами, керівна еліта сама відгородила Україну від Європи. «Принципи європейської інтеграції передбачають жити за законами. Завдяки ізоляціоністському курсу можна жити без них, тобто юридично усувати політичних опонентів чи ліквідовувати будь-яку серйозну опозицію», — зазначає він. Однак така політика не призведе до зближення з Євразійським союзом. «Навряд чи Україна приєднається до Євразійського союзу, — вважає депутат. — Те саме із Митним союзом та договором про єдиний економічний простір. Це просто невигідно людям, які сьогодні керують країною. Вони позбавили себе можливості успішного просування в напрямку європейської інтеграції, але, очевидно, не для того, щоб усі ресурси й можливості віддати в руки президентові Путіну». На думку Чорновола, ці перспективи не дуже великі, хоча Росія має певні важелі тиску, які може використати щодо нинішнього керівництва країною.

«ВІЧНО БАЛАНСУВАТИ НЕ ВДАСТЬСЯ»

Європейські експерти також сумніваються в дієвості Євразійського союзу. «Євразійський союз пана Путіна нині — це дуже неконкретна політична ідея. Ми ще точно не знаємо, як це працюватиме й чи працюватиме взагалі», — говорить аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджей Шептицький. «Треба мати на увазі, — продовжує він, — що Євразійський союз — не перший проект на пострадянському просторі. Уже були СНД, спільний економічний простір. Усі вони працювали не надто вдало, і не лише у випадку з Україною». На думку Шептицького, проблема в тому, що пострадянські держави не вміли ефективно домовитися, як на економічному рівні інтегрувати свої країни. Схожа ситуація може бути і з Євразійським союзом.

Якщо ж уряд усе-таки надумає вступати до Євразійського союзу, то це значно ускладнить відносини з ЄС, вважає польський експерт. «Сьогодні Європа бачить Україну крізь призму справи Тимошенко. Це не дуже позитивний імідж, — резюмує Шептицький. — Однак є можливість часткової інтеграції в рамках зони вільної торгівлі». За його словами, це — добра перспектива для України, завдяки якій ми матимемо доступ до європейського ринку, можливості модернізації українського законодавства відповідно до європейських стандартів та нові засоби. Однак якщо влада намагатиметься вступити в інший економічний проект, то це стане перешкодою для дальшої співпраці з ЄС.

На думку Шептицького, Україні не вдасться вічно балансувати між Європою й Росією. «І Європа, і Росія хотіли б почути конкретні відповіді: чи хоче Україна з ними співпрацювати, чи ні», — каже він. Однак вступати в Євразійський союз не рекомендує. «Євразійський союз невигідний для України. Чому? Бо він просто не працює. Це — суто політичні й економічні інтереси Росії. В України інтереси інші. Частково Євразійський союз — така собі протидія Європі. Мовляв, у вас свій союз, у нас — свій», — підсумовує Шептицький.

Із цим погоджується литовський політолог Лаурас Белініс. «Почасти Євразійський союз — це реставрація СРСР, — вважає експерт. — Його було створено, щоб зберегти або принаймні використати ті інерції, які ще збереглися від Радянського Союзу. Вони й досі існують, а Євразійський союз може їх використати максимально». Проблема ж України в тому, що вона ще й досі не вийшла з-під впливу Росії і навіть колишнього Радянського Союзу й тим самим ще не ввійшла в повний обіг інтересів Євросоюзу. Саме це і впливає на двонаправленість української політики.

Попри це Лаурас Белініс не радить поспішати. Українській верхівці потрібно ще кілька років, щоб повністю визначитися, куди рухатися далі. «Поки що в Україні є дві дуже сильні тенденції — як європейська, так і євразійська, — стверджує експерт. — Вибір зробить нове покоління, не пов’язане із радянським минулим. Адже сьогодні будь-яка ухвала може викликати більше тиску, ніж позитивних тенденцій». Нині Європейський Союз бачить Україну однією з потенційних членів, каже Белініс. «І з політичного, і з культурного поглядів Україна достатньо добре розвинута, щоб вступити. Приєднання до Євразійського союзу призведе до того, що держава матиме ті ж проблеми, що й Росія у відносинах із ЄС», — пояснює політолог.

Поки верхівка визначається, українці вже зробили вибір — вони за європейські цінності. Згідно з результатами дослідження, проведеного Соціологічною групою Рейтинг, 52% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. На думку багатьох експертів, вступ допоможе пришвидшити економічні реформи та подолати корупцію. Окрім цього, у приєднанні до ЄС українці вбачають шлях до демократії та культурного поступу. Характерно, що найбільша підтримка євроінтеграції — серед молоді.

«ВИБІР ЄВРАЗІЙСЬКОГО СОЮЗУ ТОТОЖНИЙ ВІДМОВІ ВІД НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Та поки що ситуація в Україні не дає причин для оптимізму, стверджує науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко. Він пояснює: своїми діями у внутрішній політиці український уряд зіпсував відносини з Європейським Союзом. Унаслідок цього нині фактично заблоковано процес укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Розблокування можливе лише за умови певних змін. «З одного боку, у нас є певна стагнація політичних відносин, зумовлена браком довіри, розчаруванням в українському керівництві з боку ЄС і неготовністю влади до застережень Євросоюзу щодо дотримання правил незалежного судочинства», — пояснює Сушко.

Щоправда, у вступ України до Євразійського союзу експерт не вірить. «На сьогодні в української сторони нема такого наміру, — говорить він. — Це залежить від того, на який ступінь безвиході зажене себе українське керівництво і яку ціну буде готовим заплатити за ті гроші, котрі може дати Росія за навернення до Євразійського союзу».

Загалом Євразійський союз — це ревізія результатів 1991 року, вважає експерт. На його думку, тут справа не в економічній вигоді, яку можна завжди знайти, особливо для тих керівних кіл, які готові розплачуватися політичним статусом країни заради економічних преференцій для себе і власного бізнесу. Якщо ж Україна вступить до Євразійського союзу, то тим самим визнає, що 1991-го зробила помилку, вибравши незалежність. «Можна скільки завгодно гратися назвами, — наголошує Сушко, — але відмінність між Євразійським та Радянським Союзом — лише в наявності комуністичної партії. Отже, вибір Євразійського союзу тотожний відмові від незалежності».

На думку експерта, найважливіше наразі — не погіршити ситуації ще більше, щоб балансування не перетворилося на падіння. «Поки що Україна демонструвала здатність не робити критичних для себе помилок, — підсумовує Сушко. — Сподіваймося, що так буде й надалі».

І хоча позиція влади невизначена, європейські цінності — хоча б на папері — усе ще є її пріоритетами. Про це говорять як прихильники ЄС, так і запеклі опоненти. Наприклад, Едуард Прутнік, обстоюючи вступ до Євразійського союзу, пише у згаданій вище статті: «Ми повинні насамперед «побудувати Європу у себе вдома», тобто йти шляхом досягнення високого рівня економічних і соціальних стандартів, характерних для нинішнього ЄС». Чи не суперечать такі слова ідеї приєднання до Євразійського союзу? Навіщо тоді до нього вступати, коли варто «будувати Європу»? І чи не логічніше в такому разі просто рухатися до ЄС? Хоча цікаво, як можна побудувати цю Європу в Україні, якщо усіма силами від неї відштовхуватися?