Ціна ядерного шантажу Iрану
Iран продовжує нагнітати ядерний шантаж. Як заявив президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад, іранська нація увійшла в фазу індустріального виробництва ядерного палива і ядерна програма є необоротна, продовжуючи цим кидати виклики новим можливим міжнародним санкціям щодо Ісламської республіки. Він також підкреслив, що тепер Іран має 3 тисячі центрифуг, використовуваних для того, щоб збагачувати уран. Збагачений уран може стати живленням для атомних електростанцій, а також якщо його очищати далі, матеріалом для ядерних бомб.
У Ізраїлі вважають, що ядерний Іран несе пряму загрозу їхній державі. Міністр оборони Ізраїлю Ехуд Барак наголосив, що нові події в Ірані означають, що Ізраїлю доведеться провести серйозні дебати з цієї проблеми. За оцінками ізраїльської розвідки, якщо Іран не зупинити, то він зможе отримати ядерну зброю вже в кінці десятиліття.
Очевидно, що ізраїльтяни на збираються чекати, поки Іран буде спроможний виготовити ядерну бомбу і використати її проти Ізраїлю. Сьогодні у Вашингтоні припускають, що після заяв Ахмадінеджада, не чекаючи на створення іранцями створення ядерної бомби, Ізраїль цілком може розбомбити ядерні іранські об'єкти. Поки що Пентагон не готовий застосувати військові заходи проти Ірану, але хто може заборонити ізраїльтянам провести повітряний рейд на іранські ядерні об'єкти? Адже, говорячи про ізраїльські наміри, можна пригадати недавній повітряний рейд на підозрюваний ядерний завод у Сирії чи те, що ще за часів Саддама Хусейна, у 1981 році, Ізраїль знищив ядерний реактор в Іраку. Сьогодні ж ядерний Іран є найсерйознішою загрозою небезпеці у Близькосхідному регіоні, тим паче, що саме президент Ахмадінеджад закликає, що Ізраїль має бути стертим з карти світу. Що ж тоді говорити, коли на перспективу Іран планує розширити свою ядерну програму і збільшити кількість центрифуг до 54 тисяч.
Як передбачає колишній співробітник адміністрації президента і державного департаменту США Ричард Хаасс, який сьогодні очолює Council on Foreign Relations, криза з іранською ядерною програмою може вирішиться в межах кількох наступних місяців і війна з Іраном здатна призвести до підвищення світових цін на нафту до 200 доларів за барель. Ричард Хаасс застерігає, що санкції не зможуть бути ефективними для зміни іранської позиції щодо ядерної програми і що реальною можливістю американського війська в операції проти Ірану може стати використання авіації і крилатих ракет.
Сподівання Ірану, що у випадку з ним буде реалізовано іракський сценарій, є дуже наївні. Ймовірно, будуть застосовані стратегія і тактика, близькі до апробованих свого часу в колишній Югославії. Цебто американські військово-повітряні сили завдадуть ракетно-бомбового удару по інфраструктурі та головних військових і політичних цілях на іранській території. Таке масове бомбування триватиме досить довго, що призведе не лише до руйнування інфраструктури і значного зменшення ресурсів, якими оперує іранське керівництво, а й до деморалізації соціуму.
Те, що США здатні вести таку війну протягом тривалого періоду, на який, швидше за все, й доведеться орієнтуватися, проводячи іранську кампанію, засвідчено югославською операцією. Реалістичність цього корелює і з економічною потугою Сполучених Штатів, що здатнi забезпечити як фінансові ресурси, так і могутню виробничу інфраструктуру для таких ударів. Отож, можна сказати, що Сполучені Штати цілком готові до реалізації такої воєнної стратегії, а керівництво Ірану продемонструвало неготовність до такої війни вже тим, що не врахувало цих американських можливостей.
Питання можливого американського удару по Ірану спонукає у деяких випадках до безкомпромісних тверджень високопосадовців з Білого дому. Так, віце-президент США Дік Чейні заявив, що Сполучені Штати не можуть «дозволити Ірану мати ядерну зброю» і що Іран зіштовхнеться з «серйозними наслідками», якщо продовжуватиме у цьому напрямі.
За останнім опитуванням, яке провела на замовлення впливової газети USA Today американська служба соціологічних опитувань Gallup Organization, 46% респондентів заявили, що військові дії потрібно розпочинати або зараз, або якщо не спрацює дипломатія. 18% схвалюють військові дії. 73% вважають, що США повинні використовувати економічні санкції та дипломатію, щоб зупинити іранську ядерну програму. При цьому 45% виключають військове втручання в цілому.
Очевидно, що цілеспрямовані авіарейди на іранські об'єкти продукування ядерного палива затримали б проекти в Араку, Ісфахані чи Натанзі. Цілком ймовірно, що можливо знищити підземний завод в Натанзі, де працюють центрифуги, хоча він і захищений від подібних нападів. Але навіть знищення засобів ядерного виробництва не спроможне істотно затримати реалізацію програми збагачення урану. Оскільки іранці здатні розгорнути устаткування і матеріали в іншому місці, та це лише відстрочить терміни наближення їх до ядерних технологій.
Окрім того, замість відстрочення або унеможливлення прийняття Тегераном остаточного рішення щодо виготовлення ядерної зброї, напад, можливо, міг би зіграти на руку іранським муллам. Адже майже напевно, що Іран вигнав би інспекторів МАГАТЕ і, захищаючи свої інтереси, звільнився від будь- якої міжнародної стриманості. У такому випадку Сполучені Штати дійсно вимушені були б розпочати тривалу війну з Іраном.
Утім, причиною тиску на Іран міжнародної спільноти є не лише намагання стати ядерною державою. Це також похідні агресивної іранської політики на Близькому Сході і, зокрема, втручання у справи інших країн: Іраку, Лівану, Афганістану та Палестинської Автономії. Утім, і в релігійних колах Ірану розуміють «приреченість» подібної політики, яка йде в розріз з міжнародними нормами.
Так як заявив у інтерв'ю іранській газеті Rooz, редакція якої сформована журналістами у вигнанні в Європі, Ахмад Монтазері, старший син впливового аятолли Хосейна Алі Монтазері, який свого часу вважався наступником батька іранської революції аятолли Хомейні і продовжує залишатися впливовою фігурою в Ірані, «я не вважаю, що настав відповідний час для проголошення мети «знищення Ізраїлю». Тоді, коли аятолла Хомейні виголосив цю фразу, можливо, вона і була доречною на той момент. Але зараз не час піднімати це питання, оскільки воно не має прихильників і практичного характеру. Навіть палестинці не роблять подібних закликів. То чому ж ми маємо бути більшими католиками, аніж Папа? Чому повинні проголошувати гасла, котрі не мають підтримки і платити ціну за те, що не вдалося? Очевидно, що жорсткі виступи з цього питання й спровокували жорстке ставлення проти нас. І налаштували громадську думку проти Ірану. Така риторика не до смаку міжнародній громадськості. Який сенс у реалізації подібної риторики і заперечення Голокосту для іранської нації? У будь-якому випадку існує міжнародний консенсус iз цього питання. Так чому ціна цієї риторики має бути оплачена іранською нацією»?
Очевидно, що іранська ядерна загроза є одним з найкритичніших періодів в історії Ізраїлю. У той же час, діючи тверезо і реалістично ізраїльтяни цілком можуть справитися з викликом, який вони зіштовхнулися. Для того, аби зробити всебічну оцінку загрозі безпеці, необхідно розглядати ситуацію на різних театрах розвитку подій.
«Іран розвиватиме свою ядерну програму, — підкреслила провідна ізраїльська газета Yedioth Ahronoth, — поки світ продовжуватиме «дискутувати». Якщо американські та європейські дії розгортатимуться у поточному темпі й якості, то годі сподіватися на жодні зміни на іранському ядерному шляху. Замість попередження по дипломатичним каналам і підготовки до військового рейду на іранську ядерну структуру, світ продовжує нести нісенітниці й гратися з ілюзіями щодо можливого успіху його дипломатії. Американці повинні діяти. Якщо вони цього не зроблять, то ми зробимо це самі, адже у такому випадку наше існування не гарантоване».
