Угорщина на роздоріжжі

Антидемократичні тенденції в Угорщині все ще залишаються актуальною й найбільш обговорюваною темою в Брюсселі. Нещодавно міжнародні організації Amnesty International і Human Right Watch відправили спільного листа до членів Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у підтримку рекомендацій Комітету моніторингу та початку процедури моніторингу країни. На даний момент 10 країн-членів ПАРЄ, серед них також і Україна, підлягають цій процедурі, що передбачає регулярне оцінювання країни, візити та постійний діалог щодо обговорюваних питань між експертами Комітету та представниками політичних структур і громадського сектору. Однак у випадку з Угорщиною Асамблея вирішила не вдаватися до таких заходів, хоча й висловила свої серйозні занепокоєння щодо певних питань, особливо це стосується нещодавньої четвертої поправки до Конституції країни, внесеної у березні цього року. Поправка, що викликала різку критику з боку Європейської Комісії, скасовує постанови Конституційного суду за останні 20 років і, як результат, позбавляє Конституційний суд можливості посилатися на попередні постанови. До того ж поправка передбачає встановлення обмежень на політичну рекламу в публічній пресі під час виборчих кампаній. А це, зокрема, означає, що керуюча партія «Фідес», яка складає дві третини Парламенту, тепер зможе ухвалити кілька законів, які суд раніше не дозволяв приймати.

Після повернення до влади 2010 року партії «Фідес» та її голови Віктора Орбана, Європейська комісія, Венеціанська комісія та інші організації Брюсселю та Вашингтону неодноразово висловлювали занепокоєння щодо централізації влади, антидемократичних тенденцій у законодавстві, та нового закону про засоби масової інформації у країні, посилаючись на те, що вони не відповідають законам ЄС та стандартам Ради Європи. Видатні політичні діячі та міжнародні засоби масової інформації також неодноразово піднімали свої голоси, стверджуючи, що під загрозу потрапляють європейські цінності у країні. Однак така критика з боку Брюсселя може бути знайомою українським читачам, у випадку з країною-членом ЄС такі аргументи можна вважати досить серйозними.

Незважаючи на це, інший фактор, що додається до регулярних сутичок з Будапештом, — це часто агресивна риторика пана Орбана в бік Брюсселя. Представники партії «Фідес», замість того, щоб прийняти до уваги усі скарги, також переважно переходять на грубий тон, коли їхній уряд отримує зауваження і критику від ЄС, і це тоді, коли багато хто вважає бентежною думку угорської правлячої еліти щодо Євросоюзу та західного світу загалом. («Сьогоднішні проблеми можуть бути вирішені лише індивідуальними країнами, і рішення має враховувати індивідуальні потреби. Європа безнадійна, і вона ніколи не буде успішною»; «Вітер дме зі сходу» — дві цитати прем’єр-міністра Орбана). Насправді угорська реакція часто має багато спільного з реакцією українського уряду. Політичні діячі партії «Фідес» сперечаються, що ЄС втручається у внутрішні справи країни, що нові закони та зміни до Конституції відповідають стандартам ЄС, а ЄС втручається у ті внутрішні справи країни, в яких не розбирається. Вони стверджують, що угорські демократичні установи достатньо сильні, а уряд було обрано з двома третинами більшості, оскільки виборці вважають, що законодавство та демократія неефективно працювали у країні й віддали законний мандат уряду на прийняття таких змін. Більше того, політики «Фідесу» скаржаться, що вони просто жертви брюссельської політики подвійних стандартів.

Безсумнівно перемога партії «Фідес» на виборах 2010 року (вони набрали 68,15% парламентських місць) стала результатом широко розповсюдженого розчарування серед угорського народу після моральної та економічної кризи двох соціально-ліберальних урядів з 2002 по 2010 рік. Люди прагнули нового початку після ери втрачених можливостей і розчарувань. У порівнянні з іншими східними країнами, що тільки увійшли до ЄС, Угорщина у цей період майже не просунулася вперед, її економіка опинилася у застої, в той час як, наприклад, ВВП Польщі та Балтійських країн зріс. Навіть голосуючи за новий початок, мало хто насправді очікував, що так багато всього в Угорщині зміниться і настільки сильно. Окрім символічних дій, таких як зміна назв вулиць чи назви самої країни (з Республіка Угорщина на Угорщина), за останні кілька років керуюча партія поступово нав’язує свій вплив у різних сферах життя. У той час як проурядові культурні установи та особи отримують суттєву підтримку держави, незалежні групи борються за виживання. До того ж існує така тенденція, що компанії, власники яких мають хороші зв’язки з урядом, виграють різні урядові тендери. Враховуючи все це, занепокоєння Брюсселя не дивує. Але водночас це зовсім не означає, що ці критичні голоси матимуть вплив на урядову політику Угорщини. Хоч партія «Фідес», завдяки своїй економічній політиці, яка практично не досягла економічного зростання, втратила значну частину підтримки громадськості, вона все одно залишається найбільш популярною партією і має хороші шанси виграти наступні вибори у 2014 році. Окрім того, що великою проблемою опозиційних політичних партій є велика роздробленість, вони до того ж складаються з тих недосвідчених та корумпованих політиків, які вже колись не спромоглися ефективно керувати країною, і які є неприйнятними для багатьох виборців. На мою думку, поки ситуація не зміниться, якою б гострою не була критика угорського уряду з боку Брюсселя за його законодавчі заходи, навряд чи щось зміниться у політичному житті країни.