Україна–Норвегiя: історичний візит

Сьогодні, 18 жовтня, Президент України Петро Порошенко здійснить перший в історії відносин між двома країнами офіційний візит до Королівства Норвегія. Восени 2014 року вперше Україну відвідала норвезький прем’єр Ерна Солберг. Якими є очікування в Норвегії щодо цього візиту глави української держави, які бачать перспективи двосторонніх відносин і яке далеке минуле зв’язує Україну і скандинавську країну? Про це розповів «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Посол Королівства Норвегія в Україні Уле Т. ХОРПЕРСТАД.

«МИ ПРАЦЮЄМО НАД ТРЬОМА ДОКУМЕНТАМИ»

— Це перший візит президента України до Норвегії. І можна навіть сказати, що це історичний візит. Він демонструє важливість відносин між Норвегією й Україною. Ми сподіваємося, що візит приведе до поглиблення наших відносин і розвитку партнерства між нашими країнами.

— Чи плануються підписання документів, договорів, у яких сферах? 

— Ми працюємо над трьома документами, які ми збираємося підписати. По-перше, спільну декларацію про двосторонні відносини між нашими країнами, яка дасть напрямок на наступні роки. По-друге, договір про технічну й фінансову співпрацю. По-третє, це міжвідомча угода про співпрацю у сфері юстиції.

До того ж буде проведено великий бізнес-форум, де ми зберемо всіх зацікавлених норвезьких і українських бізнесменів. На цьому заході виступлять президент України і прем’єр-міністр Норвегії. Сподіваюся, що цей бізнес-форум приведе до активізації торгівельних і інвестиційних відносин.

— Чи можете назвати перспективні сфери співпраці?

— Норвегія вже є великим експортером риби до України. Ви можете побачити норвезьку рибу в українських магазинах. 85% нашого експорту — це риба. Ще однією важливою сферою є інформаційні технології. У норвезьких компаніях, що займаються аутсорсингом, працює приблизно 5 тис. українців. Ще однією перспективною галуззю є маленькі гідроелектростанції, які можуть забезпечити електроенергією невеликий населений пункт. Ми сподіваємося розвивати співпрацю в енергетичному секторі. Тут йдеться, зокрема, про енергоефективність, ядерну безпеку й технології в газонафтовому секторі. Перспективною галуззю є спільне кораблебудування.

— Ваша країна є третім у світі експортером «блакитного» палива й задовольняє понад 20% потреб ЄС у постачаннях газу. А коли норвезький газ може потрапити до Європи й через Польщу до України?

— 2015 року через ЄС норвезький газ уже потрапляв до України. Тому у нас є така можливість, на комерційних умовах.

«МИ ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ В АДАПТАЦІЇ ЗБРОЙНИХ СИЛ ДО ЗАХІДНИХ СТАНДАРТІВ»

— А як щодо співпраці у військово-технічній сфері?

— Ми підтримуємо військові реформи, співпрацюємо по лінії НАТО в рамках Всеохоплюючого пакету допомоги. У нас є проекти з навчання військових. Ми підтримуємо Україну в адаптації збройних сил до західних стандартів.

— Перший візит норвезького прем’єра до України відбувся восени 2014 року, й тепер перший візит українського президента до Норвегії. Що стало основою активізації відносин?

— Революція Гідності стала поштовхом. Норвегія із самого початку підтримала Україну в цих подіях.  Ми чітко підтримуємо територіальну цілісність і суверенітет України, ми засудили незаконну анексію Криму й агресію на сході. І ми приєдналися до санкцій ЄС і США. Ми стоїмо разом з нашими союзними країнами.

Оскільки Україна вирішила наблизитися до європейських стандартів і інтегруватися до ЄС, ми вирішили підтримувати ці реформи. І коли наш прем’єр була тут у листопаді 2014 року, вона оприлюднила пакет підтримки України в чотирьох напрямках: судовій і правоохоронній сфері, енергетиці та ядерній безпеці, поліпшенні торгівельних відносин і гуманітарній допомозі. Цього року цей пакет становить 22 млн євро. 

— Ви сказали, що Норвегія підтримує Україну в програмах НАТО. А якою є позиція Осло щодо членства нашої країни в Альянсі?

— Ми підтримуємо позицію, що була зафіксована в Бухарестській декларації саміту НАТО 2008 року: двері Альянсу залишаються відкритими для України. Зараз питання членства НАТО не стоїть на порядку денному. Така перспектива є, але за умови реалізації реформ, демократичного й громадянського контролю за силовими структурами. Тому Україні треба багато зробити, а НАТО сприятиме в цьому процесі.

«НОРВЕГІЯ ПІДТРИМУЄ ЧИННІ САНКЦІЇ ПРОТИ РФ»

— У нас у редакції були норвезькі експерти, які говорили, що в норвезькому суспільстві поділяють думку, що в Україні зараз триває російська агресія. Яким вам бачиться розв’язання конфлікту на Донбасі, зважаючи на те, що Росія не виконує своєї частини Мінська-2?

— Ми вважаємо, що у нас немає іншого механізму, ніж Мінськ-2. Треба щоб усі виконували умови, прописані в Мінських угодах. На жаль, ситуація з безпекою на Донбасі є серйозною проблемою для досягнення прогресу.

— Тоді, можливо, потрібні нові санкції, щоб змусити Росію виконати перші пункти угоди, що гарантуватимуть безпеку, і тоді можна буде реалізувати політичні умови?

— Я не думаю, що зараз питання стоїть про нові санкції. Норвегія підтримує чинні санкції проти РФ. Сподіваюся, що це спрацює.

«МИ СТЕЖИМО ЗА ВІЙСЬКОВОЮ АКТИВНІСТЮ РОСІЇ НА ПІВНОЧІ»

— Недавно була опублікована доповідь Foreign Policy Council, у якій йдеться, що Росія продовжує гібридну війну, купує в Європі ЗМІ, політиків, власність. Чи відчувається у вашій країні гібридна війна? Два роки тому ваш прем’єр в інтерв’ю українським ЗМІ заявила, що Норвегія не відчуває зростання військової загрози з боку Росії. А згідно з останнім повідомленням, Норвегія будує паркан з Росією, військовий бюджет зросте на 230 млн доларів, а також ваша країна заявила про готовність розмістити на своїй території американські війська.

— Наскільки я знаю, у нас немає ЗМІ, якими володіє Росія, тож поки ми не бачимо особливо великого впливу в цьому плані. Звісно, ми стежимо за військовою активністю Росії на півночі. Збільшення військового бюджету головним чином пов’язане з інвестиціями й модернізацією збройних сил згідно з новим довгостроковим планом оборони. У цілому ми хочемо мати хороші сусідські відносини з Росією.

— Як Норвегії вдалося після стількох років врегулювати територіальну суперечку з Росією в Баренцовому морі? 

— У нас був дуже тривалий процес. Переговори почалися 1972 року й закінчилися 2010 року. Я сам брав участь у деяких раундах переговорів, коли працював у МЗС і жив у Москві. На мою думку, це було пов’язано з нашими спільними інтересами в тому, щоб управляти ресурсами на Баренцовому морі. А коли немає чітких ліній, регуляцій, важко використовувати природні ресурси, а це окрім риби природний газ і нафта. Ми і Росія були зацікавлені в тому, щоб мати чітку юридичну, правову базу, щоб скористатися цими ресурсами.

— А що скажете про будівництво паркану з Росією, чим це було викликано?

— Як ви знаєте, минулої осені був великий потік біженців через кордон, але після кількох тижнів ми досягли угоди з РФ, і цей потік зупинився. Цього року ми вирішили будувати паркан, щоб була можливість навести лад на кордоні в разі, якщо виникне схожа ситуація.

«НОРВЕЖЦІ НЕ ЛЮБЛЯТЬ, ЩОБ НИМИ КЕРУВАЛИ ЗЗОВНІ...»

— Ваша країна приєдналася до багатьох норм ЄС, але не хоче вступати до цього співтовариства. Можете назвати головні причини, чому норвежці не хочуть приєднуватися до ЄС?

— Дійсно, ми дуже інтегровані в ЄС через європейський економічний простір. Норвежці двічі, 1972-го й 1994 року на референдумі сказали «ні» членству в ЄС, можливо, тому, що ми дуже прив’язані до нашої самостійності. Ми порівняно молода країна. Незалежність ми здобули 1905 року. Сільське господарство, рибальство, нафта й газ є головними нашими природними ресурсами, над якими хочеться зберегти національний контроль. Норвежці не люблять, щоб ними керували ззовні... (Cміється.) Для нас важливе відчуття самостійності, що ми своїми силами маємо справлятися. Зараз близько 70% населення проти можливого членства в ЄС. З другого боку, хочу підкреслити, що ми дуже інтегровані з ЄС, входимо до Шенгенської зони та європейського економічного простору. Наш головний торгівельний партнер — ЄС, і більшість наших найближчих союзників і друзів — країни — члени ЄС. 

— Як норвежці ставляться до такого інституту, як монархія? Наскільки для норвежців важливо, щоб цей інститут зберігався? Яку важливу роль у житті країни відіграє король?  

— Монархія займає сильні позиції в Норвегії. Наш перший король Хаакон VII фактично був обраний на референдумі 1905 року. А нинішній монарх Харальд V є його внуком. Король і королева дуже популярні й користуються пошаною в народі, вони цього року відзначили 25-річчя перебування на троні. Я вважаю, що більшість людей розглядають монархію як стабільний неполітизований інститут, який досить добре представляє всю країну. Король і королева також чудово представляють Норвегію під час державних і офіційних візитів, що також є важливою функцією. Ваш президент і його дружина також зустрічатимуться з їхніми величностями під час візиту до Осло.

«Я ЗНАЮ, ЩО УКРАЇНЦІ ШАНУЮТЬ НАНСЕНА ТУТ...»

— Пане посол, ви, напевно, читали інтерв’ю «Дня» з британським послом в Україні, у якому вона заявила, що її країна посідає перше місце з використання «м’якої сили». А хіба Норвегія не славиться своєю soft power?    

— Наша країна має велику програму сприяння країнам, що розвиваються. Ми прагнемо представляти свою культуру. І в Україні можемо це робити. Для нас дуже важливо представляти наші цінності, такі як демократія, права людини, рівноправ’я між статями й рівні права різних сексуальних орієнтацій. 

— Днями ми опублікували в нашій газеті, що завдяки зусиллям великого норвежця Фрітьйофа Нансена в Україні були врятовані від смерті мільйони українців. Чи пам’ятають зараз про це в Норвегії?

— Так, я бачив цю статтю. І про це широко відомо. Я знаю тут про одне село Михайлівське, де відкрили зараз музей Нансена, який віддав частину своєї Нобелівської премії для будівництва машинної станції. Я збираюся туди поїхати й відвідати це село. Я також знаю, що українці шанують Нансена тут за його вклад у ті роки.         

«МИ МОЖЕМО РАДІТИ ТОМУ, ЩО У НАС Є СПІЛЬНЕ КОРІННЯ»

— Чи пам’ятають у Норвегії, що 1043 року Ярослав Мудрий дав як придане за донькою Єлизаветою, нареченою норвезького короля, землю звідти (а на той час кордон пролягав по Люнгенфьорду, в 50 кілометрах на схід від сучасного міста Тромсе) аж до Альтафьорда й річки Альта?

— (Cміється.) Я про це дуже добре пам’ятаю, бо вивчав історію. Ярослав Мудрий віддав до Норвегії свою доньку Єлизавету, а також другу й третю — іншим державам. Можливо, це не так широко відомо широкій публіці у Норвегії. Важлива частина нашої спільної історії — вікінги приїжджали сюди до України, служили у князів, деякі з них забрали звідси наречених. (Cміється.) Отже, Єлизавета, ми її називаємо Єлісів, була у останнього короля вікінзької ери — Гарольда, який загинув 1066 року.

— При вторгненні до Англії?

— Саме тоді він загинув у цій битві. А вона, Єлісів, залишилася. Ця хороша історія зв’язує нас з давніх часів.

— Дійсно, в України давня історія, яка починається з Київської Русі, але Росія, яка постійно проводить експансіоністську політику, експропріювала (інакше кажучи, вкрала) нашу історію. Що ви думаєте про це?

— У будь-якому разі українське коріння лежить у Києві, в Київській Русі. Це основа української держави. Історія України драматична й мінлива. Але нація вижила й стала державою вже в нашу еру. Ми можемо радіти тому, що у нас є спільне коріння, яке зв’язує нас з самого початку нашого існування.

«СПОДІВАЮСЯ, НОРВЕЖЦІ ПОБАЧАТЬ, ЩО УКРАЇНА — ЦЕ ЧУДОВА КРАЇНА»

— Пане посол, коли ви почали цікавитися Україною?

— Я давно цікавився вашою історією. Уперше був у Києві ще за радянських часів 1981 року. Місто справило на мене велике враження ще тоді. Кілька разів я приїжджав після цього. Я цікавився мовою, культурою, історією слов’янських народів. Зараз вивчаю українську мову, щоб була можливість краще знати вашу історію та культуру. Уже вільно читаю вашу газету. Говорити складніше, але сподіваюся освоїти мову.

— Яка риса українців понад усе вразила вас?

— У мене дуже хороші враження від України за півтора місяця мого перебування у вашій країні. Я бачу молодих і ангажованих  людей, які володіють іноземними мовами, цікавляться навчанням за кордоном, зокрема й у Норвегії. Отже, є покоління, яке прагне до близької співпраці з Європою. Я сподіваюся, що норвежці побачать, що Україна — це чудова країна, що тут багато пам’яток. Природа в Україні прекрасна.