Відчуття близьких змін

Хвиля, пов’язана зі змінами в російському керівництві, трохи спала, тільки-но чиновний народ уже почав розуміти основи стосунків між президентом Дмитром Медведєвим і прем’єр-міністром Володимиром Путіним, як усе знову може змінитися. Москвою ширяться чутки одна екзотичніша за іншу. Вже з другої половини вересня поточного року чимало наближених до вищого керівництва дедалі частіше намагаються розкласти пасьянс очікуваних змін. Нервозність досягла такого рівня, що вилилася на сторінки преси й телеекрани. Вже на що витриманий у дотриманні генеральному курсу Кремля ведучий програми «Постскриптум» на каналі ТВЦ Олексій Пушков, а й він був змушений заявити, що в повітрі витає відчуття близьких змін. Якщо вже про це заявив близький до влади оглядач, то дійсно щось дуже скоро станеться.

Щойно з’явилися ознаки економічної кризи, а російська влада переконувала власний народ, що всі негаразди лише там, на гидкому Заході, а в рідному домі тиша й спокій, як спочатку напівголосно, а потім дедалі голосніше почали говорити, що Володимир Путін іде з посади прем’єр-міністра. Говорили, що це питання декілька разів обговорювалося з президентом, але ні про яке рішення не повідомлялося, й розмови дещо стихли. Однак спокій тривав не дуже довго.

Хмари на економічному горизонті хоч і з’явилися, але очікувався в крайньому випадку легкий швидкоплинний літній дощик, а справа набула зовсім іншого вигляду. За економіку відповідає прем’єр-міністр, і поглиблення економічної кризи дедалі більше кидає тінь на його політичне реноме національного лідера. Звісно, в таких умовах терміново почалися пошуки винного. Як писав московський журнал The New Times, двічі міністр фінансів Олексій Кудрін був на межі відставки. Спочатку він у середині вересня на нараді у першого віце-прем’єра Ігоря Шувалова виступив проти ухвалення пакету антикризових заходів. Історія повторилася 29 вересня, й знову в зв’язку з критикою Кудріним антикризових заходів уряду. Складності додало те, що прем’єр уже встиг озвучити ці багатостраждальні заходи. Московська «Независимая газета» зазначала, що атаку на Кудріна здійснили силовики, котрі давно прагнуть його відставки. Однак проблеми міжкланових кремлівських воєн цього разу хоч і мали місце, але не були визначальними. Криза почалася як фінансова й тільки потім перейшла в стадію економічну. Природно, що головний фінансист країни потрапив під обстріл. Але осколки від розривів знову-таки цього разу били й по Путіну, так він незмінно захищав Кудріна тоді, коли був президентом, і захищає тепер, на посаді прем’єр-міністра. Природність кадрових рішень, принаймні щодо міністра фінансів, виглядає цілком логічною реакцією на громадські очікування рішучих дій влади. Але на захист Кудріна став президент, і відставка поки не відбулася.

Із розростанням кризи становище Путіна ставало дедалі важчим. Вжиті й часто озвучені ним заходи, за образними словами одного російського економіста, нагадували гасіння пожежі бензином. Дійшло до того, що на нараді з банкірами Путін прямо звинуватив декого з присутніх у розкраданні бюджетних коштів. І дав відповідне завдання правоохоронним органам. Винних у тому, що гроші не потрапляють до реального сектора економіки, майстри з Луб’янки й Петрівки, 38 знайдуть швидко, їм не вперше. А от чи стане легше економіці від таких заходів, залишається великим питанням. У будь-якому разі, становищу Путіна не дуже позаздриш, і з нього треба було терміново шукати вихід. Логічно, що почали рухатися у двох пов’язаних між собою напрямках.

У своєму щорічному посланні Федеральним зборам президент Дмитро Медведєв запропонував збільшити термін президентських повноважень до шести років, а нижньої палати парламенту – до п’яти. Нічого особистого. Якщо таке станеться, то торкнеться лише нового президента й іншого складу Державної думи. Адже випадковими такі пропозиції не бувають. Про можливе подовження президентського терміну говорили вже давно, але як Путін, так і Медведєв незмінно відповідали, що міняти російську конституцію немає ніякої необхідності. З обгрунтуванням цього положення також виступали прокремлівські депутати, зокрема, й відомий в Україні Сергій Марков. Можливо, що так і було, й змінювати конституцію швидко ніхто не збирався. Але криза значно прискорила процес. Довелося не просто рухатися швидше, а поспішати так, що це викликало лише усмішку. Не встиг Дмитро Медведєв внести пропозиції про зміну конституції, як уся країна в єдиному пориві по-піонерському сказала, що схвалює цілком і повністю. Комуністи проти, але їм так належить. Академік і Герой Росії президент Чечні Рамзан Кадиров узагалі запропонував запровадити в Росії довічне президентство, як у деяких країнах Центральної Азії. Пропозиція підтримки не здобула, але ж свого часу й зі збільшенням терміну повноважень президента також не погоджувалися. Тож усе ще попереду... А поки зі швидкістю поїзда в московському метро нижня палата ухвалила відповідні зміни в першому читанні, друге й третє не забаряться.

Паралельно зі зміною конституції знову почалися розмови, що Путін з уряду піде найближчим часом і на з’їзді партії «Єдина Росія» очолить її. Ну, не царська це справа національному лідеру займатися огидною економікою, та ще й у період серйозної кризи. Вихід з уряду з цілком зрозумілих причин має запобігти неминучому падінню рейтингу Путіна через економічний безлад. Віце-спікер Державної думи Володимир Жириновський передрікає, що Путін піде з уряду, щоб «стати над політикою». За його словами, «...буде дуже жорстка критика уряду... Будемо викликати їх на килим, будемо вимагати від прем’єра якихось рішучих заходів... А в умовах, коли єдинороси вже мають більшість і в Думі, й у регіональних парламентах, Путіну легше бути й над урядом, і над Держдумою. І критика уряду, що лунатиме і знизу, і зверху, і збоку, Путіна стосуватися не буде». Уже неодноразово Володимир Жириновський озвучував те, що потім здійснювала російська влада.

Московська газета «Ведомости» пов’язує можливий вихід прем’єра з уряду й зміни до конституції, що робляться «під Путіна», з тим, що після ухвалення поправок, відбудуться дострокові вибори й перемогу на них, звісно, здобуде саме Путін. Ці чутки останніми днями набули продовження. У коридорах Державної думи розповідають, що Путін після «добровільної» відставки одного з депутатів-«єдиноросів» отримає свій депутатський мандат, який здав раніше (це дозволяє чинне законодавство), й займе крісло спікера. Усе це — на час ухвалення поправок до конституції й, імовірно, на період найгострішої фази розвитку економічної кризи в Росії. А після цього саме й відбудеться відставка президента й дострокові вибори. Судячи з поспіху в змінах, щось подібне готується, й російську владу, безсумнівно, чекають зміни.

Непрямим підтвердженням наближення змін є посилення риторики як Медведєва, так і Путіна в міжнародних справах. Весь тон послання російського президента Федеральним зборам дуже нагадував доповіді генеральних секретарів незліченним історичним з’їздам КПРС. При цьому войовничість ніяк не відповідала реальним можливостям дати «відповідь Керзону». Навіть пропозиція розмістити ракетні комплекси «Іскандер» у Калінінградській області й, можливо, Білорусі не викликала великого занепокоєння, наприклад, у Вашингтоні. Тим паче, що ще 5–7 років розміщувати буде нічого. Комплекси існують лише в дослідних екземплярах і випробовуються на полігонах. Усі ці розмахування кулаками й погрози розраховані на внутрішнє споживання. По-перше, народу пояснюють, що й кризи не було б, але вороги змушують сушити порох, і це потребує коштів. По-друге, посилено виховується комплекс Путіна-переможця. У Чечні бандитів розгромили, міліціонерів і чиновників в Інгушетії й Дагестані вбивають, але це дрібниці. Грузію в п’ятиденній війні примусили до миру, Південну Осетію й Абхазію зробили своїми, кадрами з ними ділимося, хоч і гроші доводиться витрачати. У цілому, національний лідер почав підводити країну з колін, і треба дати йому можливість це робити й надалі. По-третє, розмовляємо із Заходом і дедалі частіше вживаємо ненормативну лексику. Слухають, отже, поважають. Нещодавній скандал у зв’язку з публікацією висловлювань Путіна на адресу президента Грузії Михаїла Саакашвілі в паризькій газеті Le Nouvel Observateur у черговий раз змусив пригадати висловлювання російського прем’єра щодо України. Як тоді, так і в нинішньому випадку з грузинським президентом прес-служба Путіна спростувала публікацію, заявивши, що це інсинуації. Але зробила це так, що більше віриться французькій газеті. І все це заради того, щоб російський народ знав, який у нього крутий національний лідер. Перші ознаки вже близької президентської кампанії?..