Віктор ЯНУКОВИЧ: Вступ до НАТО продовжує залишатися нашою метою

Колишній фальсифікатор виборів повернувся до влади: через два роки після помаранчевої революції в Україні Віктор Янукович знову очолив уряд. В інтерв'ю F.A.Z. він розказує про повстання, демократію, Євросоюз і НАТО.

— Пане прем'єр-міністре, два роки тому в Україні відбулася помаранчева революція. Уряд, який ви тоді очолювали, був вимушений піти у відставку через очевидне підтасовування результатів виборів. Цього літа ви повернулися до влади. Як ви сьогодні оцінюєте ті події? Чи була революція справедливою боротьбою за свободу, а не спробою перевороту за підтримки Заходу, як стверджували тоді ваші прихильники?

— Розумієте, за всі роки незалежності, аж до 2004-го, наше суспільство пережило багато неприємного. Найважливішим аспектом при цьому був розпад СРСР. Крім того, держави на пострадянському просторі мусили впоратися з переходом до ринкової економіки. Для нашої країни це стало подвійним навантаженням. Тому криза в Україні тривала майже 10 років. Зарплати скоротилися на чверть, промислове виробництво — на 40%, а рівень інфляції загрожував переступити 10 тисяч відсотків.

— Чи було народне повстання 2004 року лише бунтом бідноти? Чи політичні причини все-таки мали місце?

— Тодішня система державного управління справді була неефективна й авторитарна. Тоді вся влада була зосереджена в руках однієї людини — президента.

— Ви були частиною цієї системи, прем'єр-міністром при президентові Кучмі.

— Сьогоднішній Президент Ющенко також був прем'єром при Кучмі, цю посаду обіймала і Юлія Тимошенко. Ми всі працювали в одній і тій же системі — зрештою, іншої просто не було. Так, безсумнівно, ми були її частиною. Однак питання в іншому: чи були ми задоволені цим? Принаймні я не був задоволений. І тому я зробив усе можливе для того, щоб цю систему змінити. Будучи прем'єр-міністром, я підготував реформу Конституції, що передбачає парламентсько-президентську форму державного устрою, інакше кажучи, дуже «європейську», демократичну й ефективну модель.

Однак нам не вдалося своєчасно втілити в життя цю реформу. Нагромадилося негативне ставлення людей до влади. Той факт, що тоді саме я обіймав посаду прем'єра, не є причиною. Значна частина населення мене підтримувала, а економічні показники були найкращими за весь час незалежності. У 2004 році зростання економіки становило понад 12%. Розмір пенсій збільшився вдвічі, доходи зростали. Коли я в той час розмовляв із людьми, вони нічого не говорили про помилки мого уряду. Вони лише говорили, що треба змінити систему влади, — і я був повністю згоден.

— І все-таки, під час президентських виборів 2004 року, де вашим конкурентом був Ющенко, спостерігачі ОБСЄ відзначили масштабні фальсифікації результатів на вашу користь.

— Фальсифікацій там не було, були порушення правил — при цьому теж не настільки серйозні, як заявляли з метою пропаганди. У суді нічого не було доведено.

— Верховний Суд визнав результати виборів через обвинувачення у фальсифікації недійсними. Ви визнаєте вашу особисту відповідальність за це?

— Повторюю: фальсифікацій не було, хоча порушень я не заперечую. Масової фальсифікації так і не довели. Тогочасне рішення Верховного Суду сьогодні варто розглядати не як юридичне, а як політичне. Парламентські вибори, що відбулися в березні цього року, в результаті яких моя Партія регіонів стала найсильнішою фракцією, це підтвердили. Але якщо ви мене запитаєте, що принесла людям помаранчева революція...

— Люди хотіли свободи?

— Так, причому мої прихильники не менше за прихильників Ющенка. Цінності, які захищала помаранчева революція, відстоюю і я. В результаті революції до влади прийшла команда «помаранчевих».

— Що в цьому було позитивного? Чи побільшало сьогодні в країні демократії?

— Так, безсумнівно.

— Чи побільшало в країні свободи слова?

— Так.

— Чи були парламентські вибори в березні 2006 року більш демократичними та прозорими?

— Так.

— Але що ж тоді було негативного в тих подіях?

— Переслідування політичних противників, а також сфабриковані кримінальні справи проти мене та моїх однодумців. Нас позбавили наших функцій. Крім того, відзначено різкий спад в економіці. Цей недолік ми вимушені зараз усувати.

— Цієї п'ятниці в Гельсінкі відбудеться саміт ЄС та України. Чого ви чекаєте від цієї зустрічі?

— На цій зустрічі повинні бути закладені основи для нової угоди про партнерство та співпрацю на найближчі 10 років. Це стане початком нашого шляху до стратегічної мети — вступу до ЄС. Можливо, через десять років ми зрозуміємо, що доведеться почекати ще десятиріччя, але ми рішуче налаштовані не звертати з цього курсу.

— Вступ до ЄС є, таким чином, стратегічною метою України, яку ставить ваш уряд?

— Безсумнівно.

— Однією з умов для цього є вступ до СОТ. Коли Україна буде готова до цього?

— Ми щодня працюємо над цим. Ми розробили календарний графік для прийняття законопроектів. Однак у нас є певні проблеми, пов'язані з низькою ефективність енергоспоживання в деяких галузях економіки. Через це велика частина нашої продукції після вступу стане неконкурентоспроможною. Щоб змінити ситуацію, ми повинні інвестувати час і гроші. У зв'язку з цим у протоколі про вступ до СОТ ми повинні окреслити терміни для приведення у відповідність зі стандартами СОТ деяких галузей нашої промисловості.

— Стосовно НАТО ви домовилися з Президентом Ющенком, що питання вступу до Альянсу вирішуватиме на референдумі народ України. Як би ви самі проголосували?

— Україна не змінила своєї орієнтації. Як і раніше, нашою стратегічною метою залишається входження в євроатлантичний простір.

— Чи означає це «членство»?

— Так. Цієї мети ніхто змінювати не хоче. Але ми повинні бути відкритими. Прискорення двох останніх років принесло з собою лише негативні наслідки. За останні два роки кількість тих українців, які негативно ставляться до вступу в НАТО, зросла майже на 20%.

— Чому?

— А тому, що народу не пояснили, що таке НАТО.