Високоякісний діалог

Ялтинська європейська стратегія (YES) стає все більш популярною і значимою. Більше того, вона набирає стратегічного виміру, стаючи важливим майданчиком не лише для обговорення подій на нашому континенті, а й загалом у світі. Слід зазначити, що Віктор Пінчук як організатор саміту дещо спровокував гостей і учасників, представивши їм картину, де відому трійку гостей знаменитої Ялтинської конференції 1945 року потіснив Мао Цзедун, на якого Черчілль, Рузвельт і Сталін дивляться зі здивуванням. Такою ілюстрацією український меценат підкреслив, що локальна ситуація може впливати на глобальну. Пінчук досить вдало процитував генерала де Голля, який майже 50 років тому сказав, що Європу об’єднає Китай. Багато хто звертався до цієї теми, але найбільш вдало вона прозвучала в промові екс-прем’єра Великої Британії Тоні Блера, який зокрема відзначив, що не лише Україна зацікавлена в Європі, а й навпаки. Склад учасників цьогорічного Ялтинського саміту і теми пленарних засідань говорять самі за себе.

Зокрема, в цьогорічному саміті брали участь виконавчий директор Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан, президент Грузії Михаїл Саакашвілі. Спеціальним гостем був Тоні Блер, прем’єр-міністр Великої Британії (1997—2007 роки), спеціальний представник «близькосхідного квартету» з урегулювання ситуації на Близькому Сході. Учасникам ялтинської зустрічі надіслали звернення три президенти: від України Віктор Ющенко, від Франції, яка головує в Європейському Союзі, Ніколя Саркозі, а від Польщі — Лех Качиньський, який не зміг через внутрішні обставини безпосередньо взяти участь у цьогорічній ялтинській зустрічі.

Назви пленарних засідань також вражають, починаючи від таких, як «Новий світовий економічний устрій та його вплив на Україну», «Майбутнє Європейського Союзу» і «Бачення Європи та України». Традиційним було засідання «Україна: порядок денний 2020». До речі, й модераторами на цьому саміті були зірки. Крім екс-президента Олександра Кваснєвського, цю роль виконував президент Ради з міжнародних питань США Рiчард Хаас.

Слід зазначити, що Віктор Пінчук як організатор саміту дещо спровокував гостей і учасників, представивши їм картину, на якій відому трійку гостей знаменитої Ялтинської конференції 1945 року витіснив Мао Цзедун, на якого Черчілль, Рузвельт і Сталін дивляться зі здивуванням. Такою ілюстрацією український меценат підкреслив, що локальна ситуація може впливати на глобальну. Тому, на його думку, Ялта є тим місцем, де можна спілкуватися, дізнаватися про нове, діяти, щоб впливати на глобальну ситуацію.

Загалом усі учасники зійшлися на тому, що жодна країна не може закритися від глобалізації. І глобальні проблеми потребують глобального вирішення. Таким був основний меседж виконавчого директора Міжнародного валютного фонду, який брав участь у нещодавньому засіданні Великої вісімки на Хоккайдо і звідти прибув до України. Говорячи про проблеми України, він, зокрема, зазначив, що нинішній рівень інфляції може мати тривалі наслідки для економіки країни. На думку Стросс-Кана, Україні потрібно в першу чергу послабити прив’язанiсть до долара, крім цього, надзвичайно важливою є стабілізація політичної ситуації в країні.

До речі, на факторі стабілізації політичної ситуації наголошували практично всі учасники саміту. Оскільки, на їхню думку, це заважає Україні провадити необхідні реформи. З другого боку, ніхто з європейських парламентарів і експертів не ставив під сумнів те, що Україна одного дня буде в складі Європейського Союзу. Багато європейських депутатів наголошували, що проблема ратифікації не повинна зашкодити інтеграції України в ЄС. Досить красномовним знаком підтримки європейської інтеграції України є слова Ніколя Саркозі, який у зверненні до учасників саміту зазначив, що нова посилена угода між ЄС і Україною може бути підписана наступного року. На думку французького президента, нова угода «позначить нову еру в розвитку відносин України та ЄС, оскільки дозволить зміцнити співпрацю у всіх сферах спільних інтересів — політичному діалозі, міжнародній політиці та політиці безпеки, економіці та співпраці в енергетичній сфері, безпеці та законності, включаючи візове питання і зміцнення спільних інституцій». Тим часом директор програм Німецької ради з питань зовнішньої політики і член правління YES Александер Рар вважає, що Україні потрібно формувати програму інтеграції в ЄС з урахуванням тих змін, які відбудуться в самому ЄС до 2020 року.

Але чи прислухаються українські лідери до подібних порад і застережень — незрозуміло. Як зазначив у своєму виступі голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, зараз деякі політики «приміряють на себе президентський костюмчик». Сам же він покладає надію на те, що зміни Україні принесе нове покоління, яке прийде через п’ять років. Хоча й він не виключає того, що компроміс із ключових питань може бути знайдений за півгодини до голосування. До речі, говорячи про успіхи України за останній рік, спікер майже жартома сказав, що свідченням цього є присутність високоповажних учасників на цьому саміті, які не втратили інтересу до України. Слід зазначити, що все більше українських представників, беручи участь у дискусіях, розмовляють англійською мовою.

На противагу попереднім щорічним ялтинським зустрічам, цього разу відчувалась велика американська присутність. Крім згаданого вище модератора, тут були присутні радники Барака Обами і Джона Маккейна, які змагаються за місце у Білому домі. Вони брали участь у пленарному засіданні «Вибори у Росії та США: який їхній вплив на Україну та Європу». Фактично це є свідченням того, що США уважно стежать за тим, що відбувається в Україні, попри президентську кампанію. Утім, не було нічого дивного в тому, що представники демократичного і республіканського табору продовжили тут передвиборну боротьбу, характеризуючи своїх лідерів із кращого боку. Колишній заступник голови служби Джорджа Буша, головний стратег виборчих кампаній Джорджа Буша Карл Роув зауважив, що Барак Обама у передвиборній статті для журналу Foreign Affairs жодного разу не згадав про Україну та Грузію. На що негайно відреагував політичний консультант і старший науковий співробітник Вищої школи державної служби ім. Вагнера Університету Нью-Йорка Боб Шрам. Він, зокрема, зазначив, що Україна присутня в політиці Обами, який, на противагу Маккейну, більше вірить у переговори, в тому числі навіть з Іраном. І така відкритість не є м’якістю на противагу конфротанційності Маккейна, наголосив Шрам.

Зі свого боку, посол України в Росії, заступник секретаря РНБО Костянтин Грищенко, який свого часу був послом у Вашингтоні, зазначив, що для України, незалежно від того, хто стане наступним президентом, важливо не бути на периферії дебатів з питань зовнішньої політики у новій американській адміністрації. «Україна повинна стати центром обговорення ситуації в регіоні і, зокрема, — в трикутнику США—Росія—Україна, наголосив він. Український дипломат також удало пожартував, коли директор російського Інституту нової економіки Сергій Глазьєв назвав американського посла Вільяма Тейлора агентом впливу Америки на Україну. «Коли б тут був Віктор Черномирдін, хто б тоді сумнівався, що Росія є менш впливовою країною», — сказав Грищенко.

До речі, найбільший інтерес визвала секція, присвячена газу. Для бажаючих взяти у ній участь не вистачило стільців. І на цій секції блискуче виступили українські учасники директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар і заступник Голови Секретаріату президента Олександр Чалий. Останній зокрема заявив, якщо Україна буде притиснута до стінки російським монополістом з постачання газу, тоді вона може «як загнаний у глухий кут заєць, почати кусатися». Іншими словами, у відповідь на необґрунтоване підвищення ціни на газ запропонувати монопольну ціну на транзит газу.

І чудову крапку на цьогорічному саміті поставив Тоні Блер, який, до речі, головував на саміті ЄС—Україна у грудні 2005 року. У своєму 23-хвилинному виступі він сказав, що починаючи з 2005 року багато сталося у відносинах між ЄС та Україною. Однак увагу він зосередив на тому, як Європа й Україна реагують на нинішні виклики. На його думку, обставини — фінансова криза, ріст цін на нафту і продукти, проблема зміни клімату, глобальний тероризм — вимагають глобального вибору розвитку. Блер звернув увагу на те, що у світі відбувається не лише зміна економіки, а й суспільства, і глобальний тиск змінює спосіб життя не лише в економічному, але й у соціальному вимірі. Він вважає, що провальний ірландський референдум є реакцією людей на зміни, що відбуваються. Іншою тенденцією, за його словами, є зміна балансу сил і піднесення Китаю, вплив якого відчувається фундаментально. І загалом відбувається переміщення центру політичної та економічної потуги на Схід.

Утім, на противагу багатьом американським експертам, Блер вважає, що зміцнення Китаю є можливістю, яку потрібно використати. Причому таку можливість можна використати, створюючи стратегічні альянси. Особливо зважаючи на те, що зараз у світі немає одного центру влади, а існує декілька й вони суперничають між собою. Якщо ми розглядатимемо Китай як загрозу, то люди стануть боротися за ресурси, замість того, щоб зустрічати і справлятися зі спільними викликами, застеріг він.

Загалом, Блер наголосив на необхідності зустрічати виклики відкритістю, а не закритістю. На його думку, ЄС представляє величезний потенціал для країн, щоб збільшити свій вплив перед колективною загрозою. І тому Євросоюз має діяти разом у сфері безпеки і оборони, зробити єдиний ринок реальністю, провести реформи в сфері охорони здоров’я та сфері обслуговування. А Лісабонський договір потрібен для того, щоб Європа була сильною і конкурентною у сьогоднішньому світі, підкреслив Блер. На його думку, ЄС має запропонувати Україні перспективу. «І якщо Україна буде відкритою, реформованою, конкурентоспроможною, транспарентною, доведе, що є добрим союзником, тоді вона змусить Європу поставити її у свій порядок дня. Бо це матиме сенс для Європи, а також і для України. Зважаючи на те, що політична карта змінюється, очевидно, що Україна буде в Європі. Я думаю, що Європі буде потрібна Україна», — сказав у своєму виступі екс-прем’єр Британії. Водночас він зазначив, що для цього треба багато зробити. «Якщо Україна буде відкритою і скористається змінами, що відбуваються, як можливістю, то я сподіваюся, що такий виклик буде подолано», — сказав Блер.

До речі, досить цікавим був його приклад того, як у Британії переконували сприймати зміни. За його словами, при ухваленні рішення про закриття шахт на північному сході Англії один впливовий місцевий лідер, у минулому відомий страйкар, сказав: «Минуле позаду, а мені потрібно майбутнє для моїх онуків». «Треба зустрічати майбутнє. Людям треба показувати, що в новому є величезні можливості. А чинити їм опір означає зраджувати майбутньому», — вважає Блер.

Коментуючи заяву Глазьєва, що розширення НАТО створює нову Берлінську стіну, екс-прем’єр поділився враженнями про розмову з російським лідером, у якій він сказав: «Я знаю, ви думаєте, що Захід і США хочуть оточити Росію країнами, які вступають в НАТО. Він відповів: «Саме так ми думаємо». Я намагався йому пояснити, що це не так, що це вибір, який зробили люди, базуючись на цінностях. І, зрештою, я вважаю, що головна проблема — розвиток відносин з Росією залежатиме значною мірою від розуміння того, в якому напрямку рухаються Росія і Захід. Якщо ви висловлюєте занепокоєння щодо США, ми також висловлюємо занепокоєння щодо Росії. Ми хочемо бути певними, що з часом зможемо вирішувати ці проблеми. Ми розуміємо стурбованості одне одного. Я знаю, що бажання України вступити до НАТО не має відношення до побоювань Росії. Мова йде про спільні цінності. Я також знаю, що багато людей в Росії можуть сказати, зокрема, британцям: «Ви нас не розумієте. Декілька років тому ми були розбитими. Зараз ми відчуваємо нашу силу. До нас повернулася гідність». Але в сьогоднішньому світі немає проблем, яких ми би не могли вирішувати в стратегічному партнерстві. Як ми бачимо у відношенні Ірану, нам потрібне ваше залучення, а вам — наше. Ми маємо знайти спосіб вийти з цих труднощів. Інакше ми зітнемося з новою формою розподілу, але цей розподіл базуватиметься на відсутності спільних цінностей, спільного розуміння, а не бажання Європи і Заходу орієнтуватися проти Росії. Люди не хочуть цього робити», — сказав Блер.

Претендент на посаду президента Європейського Союзу продемонстрував, що у нього є й бачення вирішення близькосхідного конфлікту. «Щоб вирішити таку складну проблему, яка була в Північній Ірландії, потрібно почати зі спільних процедур. Нам вдалося досягти миру в Північній Ірландії, тому що в нас була спільна процедура і угода полягала в припиненні насильства в обмін на розподіл влади. Я вважаю, що єдиний спосіб вирішення мирного процесу на Близькому Сході — це знаходження спільної процедури. І найкраща полягає в спільній концепції, як розвиватися політично і економічно», — сказав він.

Напевно, українській владі та еліті треба багато чого навчитися в європейських колег. Але чи взяла вона відповідні уроки з нинішнього саміту YES? Адже рецепт Блера може стати в пригоді на внутрішній арені України для вмілого переконування владою в необхідності проведення реформ. З іншого боку, чому б не попросити росіян, які у різних формах демонструють неприйняття інтеграції Україні до НАТО, вислухати занепокоєння української сторони? Адже обидві сторони повинні слухати. І, звісно, українська влада також мусить навчитися користатися змінами у балансі влади, зокрема, переміщенні її на Схід. А в цьому напрямку розташована й Росія. З іншого боку, саме від згуртованості українських політиків залежить те, чи скористається наша країна можливостями, які відкриваються перед нею, зокрема, в зв’язку з подорожчанням продовольства.