«Єдина Росія» міняє програму

Давно відомо, що чим більше декларується змін, тим довше все залишається по-старому. Так і в сусідній Росії розмови про зміни поки що залишаються словами, за якими йдуть не справи, а їхня імітація.

Дві близькі за часом події — послання президента Дмитра Медведєва Федеральним зборам та з’їзд партії влади «Єдина Росія» були задумані й здійснені як органічне продовження один одного. До того ж було ще одне важливе пропагандистсько-іміджеве значення XI з’їзду партії, що пройшов у Санкт-Петербурзі. На ньому з довгою доповіддю виступив її лідер, який не має партійного квитка, прем’єр-міністр Володимир Путін. Його промова повинна була зіграти роль послання прем’єра і стати поряд із посланням президента. Медведєв перед Федеральними зборами виступав близько 1,5 години, Путін перед з’їздом дещо менше — близько години. Але все одно дуже натомив присутніх на з’їзді. До кінця його виступу багато хто від нетерпіння збився біля виходів. До того ж Путін відхилився від мікрофона і його голос у навушниках пропав на половині виступу, і про що він говорив, присутні не чули й не розуміли.

Ці, на перший погляд, технічні накладки відображають досить-таки складні процеси, що за наростаючою відбуваються в середовищі російської бюрократичної та бізнес-еліти. Важко було повірити в таке ще зовсім недавно, але і Медведєв, і Путін піддали у своїх виступах критиці нинішнє та найближче минуле Росії. Звичайно, в дусі та за формою з’їздів КПРС прем’єр-міністр багато говорив, що у важкий кризовий час вдалося те, що не вдалося іншим країнам. І пенсіонерів підтримали, і банкам не дозволили впасти, мономіста і провідних автовиробників урятували, оборонно-промисловий комплекс, незважаючи на кризу, виріс на 4%, інфляція зростає, але з нею ведеться боротьба, житло для військових будується, власників автомобілів утішили чеком на 50 тис. руб. при здаванні старого та придбанні нового, що становить приблизно 5% від вартості недорогої машини, тощо. Успіхи, хоча й скромні, в наявності. Хочеться більше, і партія «Єдина Росія» повинна засукавши рукава разом з урядом над цим працювати. Вся ця благосна картинка повинна була стати фоном, на якому обидва лідери намітили плани перетворення партії. Хоча голова Російського Союзу промисловців та підприємців Олександр Шохін, який вступив на з’їзді в партію, з тривогою зауважив, що підвищення пенсій 2010 року на 46% призведе до соціального перевантаження бюджету, до підвищення платежів бізнесу, що може сповільнити вихід країни з кризи. Але чого лишень не наобіцяєш заради підтвердження близького виходу зі складного становища.

Напередодні з’їзду був створений медіа-форум, на якому навколокремлівські політологи у формі настановної лекції розповідали 500 зібраним у Петербурзі провінційним газетярам і телевізійникам особливості нинішнього часу. Взагалі організатори заходу передбачали прославляння путінского курсу та необхідність переходу до медведєвськой модернізації. Але вийшло зовсім навпаки. Horribile auditu — страшно почути було те, що сказав Гліб Павловський. «Президент кличе молодих, здібних, активних людей до дій задля модернізації... Уявіть собі, що буде з цими молодими людьми, здібними, розумними, активними, коли вони почнуть діяти? ... Ми це добре розуміємо, тому чекаємо і навіть вимагаємо від виконавчої влади, щоб вона захистила тих людей, які діятимуть, які висунуться як перший загін активістів модернізації, від, наприклад, долі Магнітського (обвинувачувався у сприянні інвестиційному фонду Hermitage Capital в ухиленні від сплати податків на 100 млн. руб. — Авт.) якого вбили в Бутирській в’язниці... Наша прокуратура, наша міліція не поліпшилися, а погіршилися після 1991 року. Вони непрозорі, вони засмічені кримінальними елементами. Слово «корумпований» є, я б сказав, елегантним евфемізмом того, що ми могли б сказати про ці органи». Коли ж було задане доречне після його промови запитання, хто в цьому винен, із Павловським сталася істерика. У стилі столичного хама він назвав журналістку, яка це запитала, «провінційною дурочкою».

Була приділена увага на з’їзді і навколо нього ідеологічним питанням. Партія здійснює чергове коливання і стає консервативною. І не просто так, а сповідатиме російський консерватизм. Щоправда, ніхто з її лідерів не зміг виразно пояснити, що це за звір такий. У своєму виступі формальний голова партії Борис Гризлов визначив його так: «Російський консерватизм — відкритий консерватизм. Тобто готовий до дискусії — і внутрішньопартійної, і з опонентами. Консерватизм, що готовий сприймати нові ідеї, а значить — здатний забезпечити модернізацію країни. Здатний зберегти і примножити. Нашу ідеологію можна виразити і в таких простих словах: ми створюємо нове і зберігаємо краще! Російський консерватизм — це та ідеологія, що веде не назад, а вперед». Зрозуміти що-небудь з такого визначення неможливо. Напевно, і сам виступаючий не зовсім володів матеріалом. Вочевидь, питання залишили для опрацювання і пояснення добродіям Павловському, Леонтьеву і Ко. Поки ж для журналістів та народу обмежилися прикладами інших партій, країн та лідерів. Для повпреда президента на Далекому Сході Віктора Ішаєва такою є Консервативна партія в Англії. Для голови міжнародного комітету Державної думи Костянтина Косачева ідеалом служить Німеччина: «Консервативна модернізація? Та скільки завгодно... Класична консервативна ідеологія у ХДС-ХСС, а модернізація Німеччини, їй може позаздрити будь-яка країна».

Звичайно, все це не більш ніж інформаційний синій туман, як у пісні, схожий на обман. Порівняння англійської Консервативної партії та німецької ХДС-ХСС з «Єдиною Росією» звучить просто знущально. Насправді новий ідеологічний курс означає, що партія влади зайшла в глухий кут. Центризм, що декларувався на попередньому з’їзді, нічого не дав, оскільки реально не був реалізований. Проголошене в посланні Медведєва оновлення вимагало відмови від старого гардероба. Не лише ідеологічного. До статуту партії внесений обов’язок членів організації та її керівників брати участь у передвиборчих дебатах і проводити партійні primaries при висуненні кандидатів у депутати та на керівні посади. Новому статутному одягу знадобився й новий ідейний зміст. Ось і витягли те, від чого раніше всіляко відхрещувалися.

Глибша причина звернення до російського консерватизму полягає в тому, що необхідно було примирити декларації про модернізацію та збереження всього того, що вже створене за попередні роки. Затушувати протилежні послання у виступах Медведєва та Путіна. «Здатний зберегти та примножити». Все це для того, щоб, як сказав політолог Андрій Піонтковський, медведєвські вовки були ситі, і путінські вівці цілі.

Є ще один чинник, уже український, що отримав відображення на з’їзді. Буквально напередодні Юлія Тимошенко і Володимир Путін вкотре домовилися щодо газу. Суть цих домовленостей — окрема та велика розмова. Було абсолютно очевидно, що північний сусід, незважаючи на обіцянки та застереження, знову взяв участь у нашій виборчій кампанії. За Цицероном, укотре вирішили bis ad eundem lapidem offendere — двічі спіткнутися об той самий камінь. Можна уявити настрій Віктора Януковича, який прямував на з’їзд майже братської партії після переговорів прем’єрів, особливо їхньої спільної прес-конференції та подальшої вечері з розмірковуваннями про Чехова. Вибір головної людини в Першопрестольній був настільки очевидний, що для Януковича політ до Петербурга та виступ на тамтешньому з’їзді втратили будь-яке політичне значення. Замість демонстрації нерозривного зв’язку та єдності, він попав як за розтрату. Партія влади в Росії змінила ідеологію, і тепер вона не відповідає установкам у цій сфері Партії регіонів. Остання декларує себе як центристська. Тепер Януковичу та його партії потрібно шукати інших партнерів. Ближчою виявилася інша партія російської влади — «Справедлива Росія». Але в такі тонкощі лідеру Партії регіонів входити ніколи, потрібно було терміново продемонструвати, що Ялта та її результати для нього є дрібницями. Тому «З «Єдиною Росією» ми співпрацюємо вже багато років, і сподіваємося, що ця співпраця в майбутньому лише зміцниться». На якій ідеологічній основі? Чи можна собі уявити англійських лейбористів на з’їзді австрійської Народної партії? Якась нерозбірливість у зв’язках у наших регіоналів.

Узагалі, таке враження, що промова Януковича в Петербурзі готувалася занадто недбало. «Партія регіонів послідовно відстоює ідею позаблоковості України. Разом із тим, я та мої соратники повністю розділяємо ідею створення єдиної європейської системи колективної безпеки, що виключила б будь-які загрози розколу і протистояння». Але якщо позаблоковість, тобто нейтралітет, тоді в жодних системах колективної безпеки брати участь не можна. І це не випадкова lapsus linguae — обмовка, а теза, що постійно повторювалася. Або не розуміють, що кажуть, або свідомо вводять слухачів та глядачів в оману. Така собі маніпуляція свідомістю.

Фаворити нашої виборчої гонки не встояли перед спокусою і знову звернулися за підтримкою за кордон. Виборцям же потрібно керуватися Горацієм: Quidquid delirant reges, plectuntur Achivi — щоб не творили навіжені царі — страждають ахейці. Тобто, ми з вами.