З чого почне Сергій Собянін?

Оперативний, без тяганини, вступ на посаду глави найбільшого російського регіону — міста Москви — Сергія Собяніна, на церемонії якого були присутні перші особи держави, підтверджує висловлювану експертами з самого моменту звільнення Юрія Лужкова з посади думку: справи в російській столиці настільки заплутані, що розплутувати їх потрібно негайно. Питання в іншому: а як це зробити? Іншими словами, які пріоритети розвитку 12-мільйонного гігантського мегаполісу вибере для себе його новий керівник?

Треба відразу сказати, що ні сам вибір кандидатури на вакантну посаду мера Москви, ні хід його затвердження на засіданні регіонального парламенту — Московської міської думи — особливо не здивували. Після «самобутнього» Юрія Лужкова, здатного левову частку своєї енергії та часу, необхідного для здійснення посадових повноважень, витрачати, скажімо, на організацію вельми сумнівних з точки зору міжнародного права та практики міждержавних відносин кампаній в тому ж Криму — вибір керівного в Росії «тандему» припав на «людину команди», застебнутого «на всі ѓудзики» високопоставленого федерального чиновника. Треба сподіватися, що колишній керівник президентської адміністрації при Путіні, а згодом його ж заступник в уряді навряд чи дозволить собі сумнівні дії на міжнародній арені.

Що стосується затвердження його на посаді, то в нинішній Росії, де будь-які структури партії «Єдина Росія» слухняно беруть «під козирок» при будь-якій команді зверху, жодних сумнівів у результатах голосування по кандидатурі Собяніна в Мосміськдумі просто й бути не могло. Так і вийшло: всі депутати-«единоросы» дружно проголосували «за». У повній відповідності до своїх принципів і програмних заяв вчинили й представники головної опозиційної партії — комуністичної, яка в столичному парламенті взагалі представляє єдину противагу «Єдиній Росії» (у Московській міській думі, нагадаємо читачам, всього дві фракції). Виступаючи в принципі проти призначення глав суб’єктів Російської Федерації замість обрання їх всенародним голосуванням, депутати-комуністи висловилися проти запропонованої кандидатури. Таким чином, голосування пройшло абсолютно передбачено.

Зараз, коли мер Собянін приступив до виконання своїх повноважень, усіх, зрозуміло, хвилюють пріоритети його майбутньої політики. А якщо говорити в ширшому сенсі — як буде використаний величезний економічний, а також політико-адміністративний потенціал російської столиці.

Найважливішою проблемою, яку відзначив сам Собянін вже у своєму виступі перед депутатами Мосміськдуми в ході процедури його затвердження, проблемою, яка останнім часом в буквальному розумінні не сходить із вуст політиків, політологів і дикторів Центрального телебачення, — це корупція. Дійсно, і в москвичів, і в гостей столиці — варто їм пожити у нас хоч би деякий час — складається стійке (і, варто сказати, небезпідставне) враження, що в Москві корумповано все і вся — знизу доверху: будь-які міліційні та інші правоохоронні структури, освіта й охорона здоров’я, пожежна охорона і, нарешті, чиновницький апарат.

Все перераховане, справді, має місце. Але ключове питання: а хіба Москва — це окрема держава поза Росією? Так, рівень життя й економічне благополуччя столиці, де зосереджено до 80 відсотків всіх російських капіталів, різко контрастує з можливостями переважної більшості всіх інших регіонів Росії. Проте при всьому тому Москва — невід’ємна частина сьогоднішньої Російської Федерації, саме частина, а не лише столиця. У Москві діють закони і звичаї, що утвердилися сьогодні по всій Росії, і московські проблеми (корупція чиновництва, наприклад) — це одночасно й проблеми всієї Росії. Просто у тих же московських корупціонерів можливостей більше, ніж де-небудь ще в країні.

Звідси цілком природний висновок: боротися з тими ж корупціонерами в межах однієї лише Москви, не зачіпаючи порядків, що при цьому склалися в рамках всієї Росії, — це просто даремне заняття. Більше того, виганяючи під виглядом «боротьби з корупцією» з «хлібних місць» чиновників, що представляють одну команду, при цьому нічого не міняючи в корені, нова влада просто розчищатиме ті ж самі «хлібні місця» для нових потенційних корупціонерів. Навряд чи москвичі чекають від нової влади такої боротьби з корупцією!

Насправді Москва здатна зіграти ключову роль не в показовій прочуханці окремих чиновників, що особливо «засвітилися», а в активізації по-справжньому модернізаційних процесів, про що давно говорять в Росії, та тільки поки мало що роблять. Що ж можна зробити на «московському полігоні» в плані модернізації? Дещо можна вже сьогодні — правда, за однієї умови: якщо будуть політична воля і бажання. Наприклад, якщо величезний московський бюджет буде перероблений таким чином, що вперше за майже 20 років буде направлений не на «латання дір» в соціальній сфері, а на її перспективний розвиток (особливо це стосується науки і освіти, де Москва як і раніше утримує найпотужніший у Росії потенціал), то ось тоді в гігантському мегаполісі по-справжньому створяться умови для модернізаційного прориву хоч би на одному — спершу! — напрямі.

За цим проривом — в разі його реального успіху — можна буде вже планувати й інші, причому вперше ці плани «підпиратимуться» не порожніми словами і гаслами, а реальними справами. Звичайно, передбачається, що позитивний московський досвід буде поширений і на інші російські регіони — інакше в ньому не буде жодного сенсу, — і це буде справді реальна справа. А ось чи буде все це під силу новому московському мерові, чи потенціал мегаполісу знову буде використаний виключно для нескінченного незавершеного будівництва та проїдання нафтогазових доходів, ми дізнаємося вже найближчим часом.