Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Алкіс РАФТIС: «...Це форма національної пам’яті»

Президент Міжнародної ради при ЮНЕСКО — про роль танців у сучасному суспільстві
01 квітня, 16:37
ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА

Професор Алкіс Рафтіс, президент Міжнародної ради танцю (CID) при ЮНЕСКО, вперше приїхав в Україну з неофіційним візитом, щоб зустрітися з членами CID і зрозуміти нашу «танцювальну» ситуацію. Міжнародна рада танцю — це найвища офіційна організація, яка об’єднує людей і організації, пов’язані з танцями у всьому світі. Її було створено 1973 року у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.

Алкіс Рафтіс — автор близько 30 книжок з історії танцю, культури і менеджменту. Народився 1942 року в Афінах. Перш ніж вирішив остаточно зосередитися на танцях, був заступником голови Національного банку. Досліджує історію пластичного мистецтва у Греції, визначаючи місце танцю в літературі і мистецтві. Серед тем, які цікавлять пана Рафтіса, є багато оригінальних. Зокрема, про відносини між містом і людиною на рівні ритму, музики, пластики.

У інтерв’ю «Дню» професор Рафтіс розповів, чому уряд повинен якнайшвидше сформулювати державну політику щодо танців, яким є справжній народний танець.

УРЯД МОЖЕ НЕ ДАВАТИ ГРОШЕЙ, АЛЕ ДОПОМАГАТИ ІНАКШЕ

— Україна — дуже багата на танці: тут більше двох тисяч танцювальних шкіл. Танцівники дуже мобільні — легко їздять за кордон для того, щоб вчити нові танцювальні техніки чи шукати роботу. Вони дуже відкриті до світу.

Але у вас немає не те що підтримки уряду, а навіть визначеної політики щодо танців. А мати таку політику — дуже важливо. І ми можемо допомогти уряду визначити її. Чи ви хочете розвинути навчання танців або фестивалі, чи мати танці в найменших селах, чи в усіх школах (година танців на тиждень у кожній школі — це пропозиція ЮНЕСКО, яку прийняли деякі країни і їх може прийняти також Україна)? Чи хочемо ми експортувати український танець за кордон? Будь-що може бути політикою, але її потрібно визначити, бо без неї неможливо досягти поставлених цілей. Уряд може не давати грошей, але допомагати інакше.

МОЛОДЬ, ЩО ТАНЦЮЄ, НЕ БУДЕ ВЖИВАТИ НАРКОТИКИ, ВОНИ НЕ СТАНУТЬ ХУЛІГАНАМИ

— 29 квітня у всьому світі святкують День танцю. Якщо місто вирішить відсвяткувати, то це не коштуватиме йому грошей. Потрібно закликати усі організації, які займаються танцями в місті, зробити щось цього дня. Наприклад, усі танцівники збираються на площі і танцюють. Просто оголосіть про це, і люди прийдуть дивитися.

Канада, наприклад, вкладає багато грошей у танці. Вони розуміють, що молодь, яка танцює, не буде вживати наркотики, не стане хуліганами. Даючи тисячу доларів на танці сьогодні, вони економлять десять тисяч на злочинності завтра.

Я ВЖЕ НЕ БАЧУ НАРОДНИХ ТАНЦІВ

Уявімо українське село 50 років тому. Там було небагато контактів з іншим світом. Там був дуже повільний ритм життя. І візьмемо сучасне місто, Київ: ми живемо дуже швидко. Величезний потік інформації, газети, телебачення, телефони, Інтернет — все це змінює нас. Ці зміни відображаються в танцях. Танці міста — швидкі. А народні танці завжди були повільними. Ті народні танці, які ви бачите сьогодні, неправдиві, це підробка. Хореографи роблять їх дуже швидкими, оскільки вони — люди міста і хочуть задовольнити свою аудиторію. Я вже не бачу справжніх народних танців. Хореографи не намагаються показати танці у їхньому історичному контексті, якими вони були раніше. Модернізуючи танець, ви робите його смішним.

ЯК ЇХ ЗБЕРЕГТИ

— Немає такого, що одна форма танцю хороша, а інша — ні. Люди думають, що є високі танці, як балет, і низькі, як народні чи еротичні танці, але це не так. У кожному танці ти можеш знайти якість, якщо знаєш, як дивитися. Цю якість неможливо пояснити — це може бути духовне наповнення, окраса. Часто танцівники володіють технікою, роблять фантастичні речі, але не мають цієї окраси.

Є багато танців, які вимирають. Важливо записати їх на відео для наступних поколінь, зібрати в одну бібліотеку і чекати, доки люди зацікавляться ними. Якщо ви втратите їх, ви уже не зможете відновити. Танець — це форма національної пам’яті.

ПРО МІЖНАРОДНУ РАДУ ПРИ ЮНЕСКО

Всього у світі CID має 6 тисяч членів, в Україні — близько 30-ти. Більшість наших членів — це професіонали, звичайно. Але ми відкриті для всіх. Усі танцювальні організації безкоштовно можуть залишити нам свої контакти, щоб бути у списку, де є всі танцівники світу. Все, що потрібно зробити, — це заповнити форму на сайті cid-portal.org.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати