Архімедова проблема режисера Жолдака
«Дайте мені на два роки будь-який, хай навіть найзанедбаніший провінційний театр, і я врятую від загибелі українське театральне мистецтво», — не без пафосу заявив позавчора на прес- конференції український режисер Андрій Жолдак-Тобілевич, відомий не лише своїми неординарними виставами «Не боюся сірого вовка», «Кармен», «Швейк», «Три сестри», а й нестримною пасіонарністю, внутрішньою потребою глобальних висловлювань та естетичних вибриків. Недаремно його «Три сестри», які Жолдак показав цього року на петербурзькому фестивалі «Балтійський дім», однозначно характеризували в російській пресі як найскандальнішу подію фестивалю, проте надали київському режисерові грант «Театр. ХХI век» (25 тис. доларів) на постановку п'єси на сцені «Балтійського дому». Тож поки проблема із найзанедбанішим театром лише обговорюється (більш досвідчені колеги Жолдака скептично бажали йому успіху в безнадійній справі, щедро обіцяючи проблеми з податківцями і профспілками), Андрій Жолдак збирається ставити в Росії «Тараса Бульбу», залучивши до постановки відомих пітерських акторів.
У Петербурзі — «Бульба», в Києві — «Ідіот». Прем'єра вистави за Достоєвським, яку Андрій Жолдак репетирує нині в Театрі на Подолі, призначена на лютий 2000 року. Тож плани глобальної гальванізації театрального життя в Україні не заважають режисерові готувати черговий естетичний вибух: його творчі ідеї вимагають утілення, не бажаючи чекати на кращі часи.
