Авангард життя

У галереї «Кольори», в Лаврі, проходить персональна виставка відомого київського художника Руслана Пушкаша. Експозицію складають його монотипії й живописні роботи.

Загальний настрій нинішньої виставки, як і слід було очікувати, — пізньовесняний-ранньолітній. Визначальних обставин дві — час (існування виставки) і манера (власне живопис і графіка). Щоправда, важко сказати, що тут причина, а що — наслідок. Іншими словами — чи то для експозиції були спеціально відібрані твори, з огляду на сезон (що означає не тільки погодні умови, в яких існують предмети й персонажі художника, але й пануючий у його роботах настрій), чи то Руслан Пушкаш навіть під новий рік здатен повністю зануритися в невизначено радісне травнево-червневе мереживо і перекласти його на мову живопису (або графіки). А проте, друге припущення здається все-таки більш імовірним.

Руслан Пушкаш — безумовний художник-романтик, але романтик досить своєрідний. Його світ одночасно дуже поетичний і дуже неспокійний. Тут у всьому — від букета квітів до загадкової красуні, що промайнула, як сон, — відчувається різної сили внутрішнє напруження, щоб не сказати — невпевненість. Це — не самодостатнє марення, в яке можна піти й зачинити за собою двері. Тим паче, це не повсякденність, що раптом повернулася до художника своїм справжнім, світлим боком. Швидше за все, це — мрія, яка важко й хворобливо, шляхом нескінченних поступок і компромісів, намагається «вписатися» в реальність. Загалом, стара казка, яка щосили боїться здатися не старою — старомодною.

Проте виглядає цей «авангард життя» все одно ось як: море («Вітрило»), прекрасні дами («Вона», «Діана») і навіть квіти в місячному сяйві («Місяць. Квіти»).