Багатолика особистість

У галереї «Кольори», у Лаврі, відкрилася персональна виставка відомого київського художника Олександра Павлова. Слово «персональна» тут — не тільки доречний традиційний епітет; персональна — в цьому випадку майже в буквальному значенні — що представляє персону, тобто особистість.

Особистість — у всій її багатогранності, багатоликості і парадоксальності — смисл нинішньої виставки в «Кольорах», її стержень.

У творчості своїй Олександр Павлов — вільний. Тому вона така різноманітна і водночас — така цілісна. Експозицію в «Кольорах» складають графіка і живопис, причому умовність і відносність цих визначень — стосовно Олександра Павлова — безперечні. Незалежно від вигляду, жанру і техніки, в його роботах є все — і первісна тотемна міць («Риба»), і мереживна легкість.

У елегантній графіці Олександра Павлова вікове питання про лінію і колір вирішується просто і витончено — лінії, що створюють зображення, самі стають кольоровими — кольороносними. І тоді (напевно — тільки тоді) ними, лініями, створюються вітрильники, що нагадують про Олександра Гріна, або вершники, що нагадують про Майн Ріда.

Живопис Олександра Павлова міняється залежно від мети і бажань художника. «Хорал», «Сяйво лісу», «Маски», «Блакитні метелики» — могутні колористичні симфонії, одночасно ємні і лаконічні. Незалежно від наявності або відсутності сюжету, колір тут цілком самодостатній і самоцінний. Київські ж пейзажі Олександра Павлова змушують пригадати швидше про імпресіоністів, про їх розуміння кольору і світла, а ще — про найтонші зміни на небі і в душі («Крутий спуск. Київ»). І за всім цим сам Олександр Павлов спостерігає не тільки ззовні (як художник), але і зсередини — як один з учасників намальованих подій — зі свого «Автопортрету».