«Боже — вільний» Роман Віктюк

У Романа Григоровича вже давно склався «роман» із Києвом. Тут він дуже частий і бажаний гість. Цього разу свій творчий вечір він назвав «Роман зі скандалом». Який скандал? Загадка... Вечір було побудовано таким чином, що уривки з фільму про Віктюка, чергувалися коментарями та спогадами режисера. Фільм «Уроки Майстра» складається з безлічі розділів- уроків: про кохання, ворогів, музику і подібне. З екрана про Віктюка сказали: модельєр Зайцев, актори — Рутберг, Шифрін, Філіппенко і Бозін. Всі вони хвалили режисера і на всю силу захоплювалися його талантом і енергією. Наприклад, Юлія Рутберг призналася, що для неї Роман Григорович асоціюється з «непосидючим і невгамовним джмелем: Віктюк і спокій — речі несумісні». А улюблений актор режисера Дмитро Бозін признався, що для нього є величезною насолодою спостерігати за майстром, коли Роман Григорович слухає оперу. До речі, улюблений твір режисера — увертюра до опери «Травіата» Дж.Верді. Йому навіть циганка в дитинстві наворожила, що Роман буде диригентом. На що його мама відповіла: «Не вигадуйте, він не вчиться музики і не знає жодної ноти». Проте музика завжди притягала до себе майбутнього режисера, і, вже навчаючись у ДІТМі, він став серйозно займатися грою на фортепіано з Галиною Рождественською — (тіткою знаменитого диригента Геннадія Рождественського). Пристрасть до музики була такою великою, що в гуртожитку Роман грав добу за добою і студенти вивісили плакат: Ромко, не грай так голосно! А через чотири роки Віктюк уже грав на знаменитому роялі Рахманінова, нині з успіхом ставить опери...

Те, що Роман Віктюк — прекрасний оповідач — відомо багатьом. Майстер багато жартував, розповідав про комічні ситуації та історії, які траплялися під час роботи з багатьма відомими акторами. Зізнався, що терпіти не може всі технічні новації. З екрана Юхим Шифрін розповів, що помешкання Віктюка напхане суперсучасною дорогою технікою, але Роман Григорович абсолютно не вміє нею користуватися, і, якщо йому потрібно ввімкнути, скажімо, мікрохвильову піч — він телефонує друзям і прохає вже вкотре розповісти, на яку кнопку йому потрібно натискати. До речі, саме Віктюку Шифрін зобов’язаний своїм театральним (не естрадним) успіхом. Коли хлопчиком Фіма вступав до Театрального училища ім. Щукіна (при Театрі ім. Вахтангова), Олександр Ширвіндт його «забракував», висловившись, що з таким обличчям йому в цьому театрі не місце. Почувши це від Юхима через багато років, Віктюк загорівся ідеєю поставити на сцені цього театру виставу з Шифріним у головній ролі. І поставив. І був успіх. Юхим плакав, а Віктюк на поклонах шепотів акторові: «Ну, що, Фімку, підійшло ж обличчя»!

Потрібно сказати, що внаслідок своєї величезної популярності Роман Віктюк дуже часто дає інтерв’ю, де практично повторюється — воно й зрозуміло, біографія ж у нього одна. Тому на творчому вечорі багато які факти з життя майстра не були новинкою. Дещо пожвавила програму вечора присутність у залі (а потім і на сцені) Ади Роговцевої, Ольги Сумської та Віталія Борисюка. Гості признавалися в любові до режисера. Сумська з Борисюком дуже душевно виконали романс...

Багато розповідав Роман Григорович про початок свого творчого шляху. Як приїхав із рідного Львова підкоряти Москву, де на нього ніхто не чекав. Як поступив відразу до ВДІКу і ДІТМу. Розгубився: що ж вибрати? Послав телеграму до Львова своїй учительці. Та відповіла: «Кіно — халтура. Йди до ДІТМу». Коли Роман розповів про це Тамарі Макаровій, на курс до якої поступав до ВДІКу, та повернулася до свого чоловіка Сергія Герасимова і зітхнула: «Сергію, ти чуєш? Як ця вчителька має рацію»...

Згадував Віктюк і про ті легендарні особистості, з якими його зводила доля. Наприклад, із легендарною Фаїною Раневською ( Фуфа, як її всі звали), як мріяв із нею поставити виставу в театрі Моссовєта. Але ревнива Віра Марецька не дозволила (на той час вона була в театрі примою). Розповів, що був у помешканні великого режисера Таїрова. Його дружина Аліса Коонен вела в інституті курс і саме завдяки їй Віктюкові дали «червоний диплом» (хоч за сценмову у нього було «4» через українізми). Але Коонен особисто за Романа попрохала комісію.

Наприкінці вечора Роман Георгійович попросив глядачів ставити йому запитання. У залі було багато молоді, студентів і питання, в основному, посипалися від них. Віктюк відповідав швидко, лаконічно. На запитання: «Яким би одним словом ви себе схарактеризували», — не задумуючись, парирував — «Сумасшедший! Дивіться, в українській мові — божевільний. Геніально! Вдумайтеся лишень: боже — вільний!». На запитання, що для вас головне в житті, зворушливо вимовив: «Кохання. Саме на ньому тримається світ. Моя подруга Валентина Терешкова розповідала мені свої враження про Космос, як самотньо виглядає наша планета, прозора тендітна кулька, як згусток світла, як незахищений метелик летить в просторі». А гасло в творчості, вважає він, у всіх повинно бути одне: розчиняйся і священнодій!