Бразилія — в лихоманці. Не тільки в економічній, а й у футбольній
На одну заявку для проведення цього турніру претендують вісім країн — Німеччина, Англія, Бразилія, ПАР, Єгипет, Марокко, Нігерія й Гана. Парламентери від них приїхали на виставку лише з однією метою — довести, що тільки їхня країна є найкращим кандидатом для організації цього найбільш представницького і популярного у світі турніру. Утім, на думку фахівців, хороші шанси мають лише дві держави — Англія й Німеччина. Мабуть, у цю суперечку могла б втрутитись і батьківщина Пеле — Бразилія, але представники південноамериканського континенту самі вважають, що їхні шанси в цій боротьбі невисокі. І насамперед через надзвичайно жорстоку економічну кризу, яка вибухнула недавно в цій країні. Кандидатів від Африки також ніхто сьогодні серйозно не розглядає, оскільки на цьому спекотному континенті поки що немає потужної інфраструктури, яка змогла б очолити цю серйозну справу.
Залишаються Англія й Німеччина. Представник Туманного Альбіону Боббі Чарльтон амбіційно заявляє, що його країна — лідер у цій боротьбі. А його німецький колега Франц Беккенбауер намагається переконати всіх у протилежному й каже, що його країна підготувалася краще, ніж остров’яни, і її шанси приймати в себе розіграш Кубка світу вищі. До того ж, як підкреслив відомий захисник у своєму інтерв’ю кореспонденту впливового тижневика «Штерн», Німеччина перша з восьми країн подала заявку на проведення футбольного форуму 2006 року. Це символічно, й він переконаний у своїй перемозі.
Словом, боротьба за цей турнір у розпалі. І якщо вона ще більше розжариться, то знайдеться принаймні одна людина, котрій це буде вигідно — це президент ФІФА Блаттер. І він не приховує цього, заявляючи пресі: «Ви либонь погляньте — як поводяться ці кандидати. Вони готові вчепитися одне одному в горлянку за цей «жирний шматок». А якщо чемпіонат світу, як я пропоную, проходитиме не щочотири, а щодвароки, то кожен континент раз на декаду матиме право на його проведення». І, як вважають навчені досвідом спортивні провісники, сьогодні Блаттер має більше прихильників, ніж супротивників. Його підтримують відомий футбольний фундатор американець Ян Блейзер, більшість представників Африки й Азії, навіть певна частина в штаб-квартирі УЄФА.
Словом, кожен розв’язує свої власні проблеми. Виконавчий директор союзу великих бразильських клубів Сайні Франку цими днями зробив безпрецедентну заяву: «Я побоююся, що незабаром у бразильському футболі вибухне дуже велика криза». Неспокій Франку легко пояснити: 2001 року представники національної федерації футболу планують запровадити правило, за яким гравці, котрі досягли двадцятирічного віку, матимуть змогу безперешкодно виїжджати за рубіж після закінчення термінів своїх контрактів із клубами, а самі клуби не отримуватимуть за це аніякої компенсації. Ясна річ, істинні патріоти бразильського футболу перешкоджатимуть цьому нововведенню, адже інакше почнеться масова втеча талантів у Європу. Нині понад 400 молодих бразильців віком до 18 років виступають за клуби Старого Світу — переважно в Німеччині, Бельгії і Швейцарії. Намовлені європейськими футбольними агентами вони залишили батьківщину до підписання свого першого професійного контракту. І що найсумніше: потрапляючи в Європу, вони розчиняються в безликій масі середнячків, і про них швидко забувають. А в світлі економічної кризи, яка охопила Бразилію, кількість охочих пограти за команди чужих країн, певна річ, збільшиться.
За матеріалами закордонних агентств підготував Олександр ГОНЧАРУК, «День»
