Буковинська Атлантида

На межі XIX—XX століть кожен четвертий, ба навіть кожен третій чернівчанин був євреєм. На Буковині їм жилося дуже комфортно. На той час у краї склалася унікальна не лише для України, а й для цілої Європи ситуація. Багатовікова мрія євреїв бути рівними серед рівних, що згодом знайшла вислід у сіонізмі й ідеї власної держави, збулася на Буковині австрійської доби. Якщо деінде повноправного становища у суспільстві досягали хіба що окремі представники єврейського народу, у кращому разі — його окремі родини, то на Буковині йшлося про цілу субетнічну групу.

ТВОРЦІ «ОАЗИ ЄВРОПЕЙСЬКОСТІ НА СХОДІ»

— Відколи у середині XIX століття євреї в Австрійській імперії отримали рівні з іншими громадянські права, вони стали повноцінними членами місцевих громад і почувалися на буковинських теренах удома, — каже директор Чернівецького музею історії та культури євреїв Буковини Микола Кушнір. — Відтоді історія буковинських євреїв — це історія не остракізму та гонінь, а історія успіху. Інтеграція у всі сфери суспільного життя вплинула на їхній світогляд. Євреї були патріотами Габсбургів і водночас — патріотами Буковини. Саме з ними значною мірою пов’язаний тогочасний економічний і культурний розквіт Буковини, особливо Чернівців, їхній імідж «оази європейськості на Сході».

Буковинською або чернівецькою Атлантидою назвала феномен місцевого єврейства місцева поціновувачка та дослідниця єврейської культури Наталія Шевченко. Адже з початком Голокосту цей феномен безслідно зник. У роки війни чимало буковинських євреїв було депортовано, інші емігрували, скориставшись такою нагодою наприкінці Другої світової. Хоча їхнє місце зайняли одноплемінники з інших регіонів, феномен було втрачено. Буковинське єврейство, як його ідентифікували навіть усередині єврейського середовища, доживало віку дрібними уламками нечисленних корінних родин.

— Коли після тривалих років вигнання у повоєнний час повернувся до Чернівців, під моїми ногами плакало каміння, — пригадував патріарх єврейської громади міста, письменник Йосип Бург. — Довкола були знайомі з дитинства будівлі, проте зовсім інше місто: докорінно змінилася навіть його атмосфера.

З ДРУГОЇ СПРОБИ

Тугу за навік втраченими Чернівцями, милою серцю Атлантидою, її колишні мешканці передали своїм нащадкам. Три роки тому — на початку жовтня 2008 року — вона трансформувалася у Музей євреїв Буковини. Його фундатором є засновник першої в СРСР неурядової єврейської організації, голова Асоціації єврейської громади України Йосип Зісельс. Власне, музей відкрили з другої спроби. Першу було датовано 1998 роком. Купка ентузіастів літнього віку створили тоді у Чернівцях музей-кімнату. Буковинські євреї, вони усвідомлювали значення призабутих уже подій і історичних постатей, мали намір повернути їх із невідомості. Однак ентузіастам бракувало професійності. Зібрані артефакти не було систематизовано, музей не мав будь-якої концепції. Відтак він проіснував недовго. Наразі навіть невідомо, куди поділися зібрані для нього речі. Тому новий музей довелося створювати із нуля.

— Завдяки Й. Зісельсу до розробки концепції музею, який мав стати пам’ятником феномену буковинського єврейства, долучилися науковці не лише України, а й з-за кордону, — каже М. Кушнір. — Серед них — знавець синагогального мистецтва й архітектури Борис Хаймович та відомий лінгвіст Вольф Москович (обидва з Ізраїлю). Оскільки на Буковині не залишилося носіїв втраченої культури, а залишені ними артефакти у 50—60-ті роки вагонами вивезли в невідомому напрямку, створення експозицій було надзвичайно складною справою. Експонати збирали буквально з миру по крихті, купували коштом спеціально створеного фінансового фонду. Довідавшись про намір відкрити музей, розсіяні світом вихідці з Буковини надсилали нам документи та речі сімейних архівів із Росії, Ізраїлю, Німеччини, Великобританії, США тощо. Немов своєрідні пазли, вони поступово склали цілісну картину напівзабутого минулого.

ЕКСПОЗИЦІЯ — СИНТЕЗ ТРЬОХ РІВНОЦІННИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Минуле відтворено на 60 квадратних метрах музейної площі. Попри невеличкі розміри, експозиція музею дуже змістовна. Особливої тональності її сприйняттю надає прохання екскурсовода торкнутися мезузи перед входом. Мезуза — це написана на шматочку пергаменту стародавня єврейська молитва. Її згортають у сувой, ховають у спеціальну капсулу, щоб причепити біля дверей. Торкнутися мезузи-оберега — єврейська традиція. Також традиційно для євреїв, не зліва направо, а — навпаки, справа наліво, розміщено музейну експозицію. Вона є синтезом трьох рівноцінних елементів — фризу із фотографій найбільш значущих в історії євреїв Буковини будівель, дванадцяти тематичних стендів-планшетів та вітрин із артефактами. Експозицію присвячено релігійному та світському життю єврейської громади. Зокрема, вона розповідає про дві гілки буковинського хасидизму, демонструє зразки місцевого синагогального живопису, фрагмент сувою Тори — цього, сучасною мовою, GPS-навігатора євреїв у світі, як несподівано визначив її роль у сьогоденні головний рабин Чернівців Менахем Мендель Гліценштейн.

Цілі два стенди музею присвячено події, завдяки котрій про Буковину довідалися у цілому світі. 1908 року у Чернівцях відбувся Всесвітній конгрес з ідиш. На ньому мали визначити, яка мова для євреїв головніша — іврит, якою написано священну Тору, чи ідиш, котрим розмовляють мільйони.

З іншого боку, літературної, всесвітньої слави Чернівці зажили завдяки своїм колишнім мешканцям Розі Ауслендер та Паулю Целану. Разом із байкарем і педагогом Еліезером Штейнбаргом їхні постаті є центральними на сусідньому планшеті музею. А поруч — за склом вітрини з предметами побуту — представлено датований 1921 роком оригінал букваря, написаний буковинським Корчаком — Е. Штейнбаргом. Цього порівняння він удостоївся за своє педагогічне подвижництво. Крім букваря, Е. Штейнбарг написав чимало п’єс для шкільних театральних гуртків (в одному з них під його орудою займався майбутній німецький Карузо, славетний співак родом із Буковини Йозеф Шмідт), організовував літні табори відпочинку в Карпатах для дітей із незаможних єврейських родин.

Представлено в музеї історію політичного життя буковинських євреїв, зміни, яких зазнала громада у довоєнний період. Передостанній стенд, присвячений трагічним подіям 1939—1941 років, промовисто-порожній.

ВІД АУДІОГІДІВ ДО ЕЛЕКТРОННОГО КАТАЛОГУ

— Він є таким через брак документальних матеріалів, — пояснює М. Кушнір. — За різними оцінками, у цей період постраждало від 70 до 90 тисяч буковинських євреїв. Власне, Друга світова поклала край буковинській Атлантиді. Документи доводиться збирати по крихтах, а листування з архівами, наприклад, Росії, триває роками. Є інформація, що цікаві для нас матеріали знову засекречено, та маємо надію, що все-таки їх одержимо.

За словами директора, три роки існування музею були дуже плідними. Щороку кількість відвідувачів зростає удвічі. Цьому сприяє створення власного музейного сайта й розголос про його роботу. Відтак і новий сайт «Дня» «Україна Incognita» викликав щирий інтерес співробітників музею. М. Кушнір зауважив: «Вітаю новий проект газети «День». Він дуже цікавий і потрібний. На мою думку, сайт «Україна Incognita» сприятиме популяризації музейної справи в Україні, буде тією сполучною ланкою, що поєднає наші музеї та користувачів Інтернету. Сучасні засоби комунікації відкривають для цього величезні можливості. Зважаючи, що значний відсоток користувачів Інтернету становить молодь, сайт «Україна Incognita» відіграватиме особливу роль у просвітництві й вихованні духовності. Матимемо за честь представити на сайті Музей історії та культури євреїв Буковини, ознайомити його відвідувачів із нашими експозиціями, детально розповісти про видатних людей втраченого минулого, перегорнути з ними сторінки напівзабутої історії».

Особливий інтерес до музею — в іноземців, колишніх вихідців із Чернівців і Буковини. Зважаючи на це, аудіогіди, які нещодавно з’явилися у музеї, «розмовляють» шістьма мовами. Незабаром планується створення музейного електронного каталогу. До нього увійдуть матеріали діючої експозиції та зібрання фондів. Завдяки дарувальникам, експонатів у фондах накопичилося чимало, та через брак музейної площі показати їх ніде. Мимоволі розширить експозицію електронний каталог, який створять завдяки підтримці Європейської асоціації музеїв єврейської культури, повноправним членом якої торік став молодий музей із Чернівців.