Чого ми хочемо навчити своїх дітей?
Нині хороша освіта сприймається як одна з головних путівок у благополучне життя. І це, природно, добре. Гірше те, що в нашій традиції доводити будь-яку хорошу справу до абсурду. І ось вже до першого класу дитини не пускають без обов'язкового тестування, у школах максимально збільшують кількість обов'язкових предметів - а, значить, і навантажень. Дорослі в турботі про своїх чад змушені підстроюватися під "веління часу" - просто як у минулі часи... А чого ж самі батьки хотіли б насамперед навчити своїх дітей, і скільки готові витратити на це коштів?, - запитали кореспонденти "Дня" у киян.
Людмила Єфименко, кіноактриса:
- На перше місце поставила б знання мов (як мінімум, дві іноземних) і володіння комп'ютером. За п'ять років важко без цього буде знайти роботу.
Коли старший син Пилип навчався в молодших класах, ми брали репетиторів. 1986-87 років 5 карбованців за годину були величезними грошима. Потім, коли йому виповнилося 13 років, нам невимовно пощастило. Друзі з діаспори запропонували пожити у них, і він півроку вчився у Лос-Анджелесі. Англійською не просто вільно говорить, а навіть думає. Без проблем вступив до нашого університету.
Молодшому Ільєнкові - Андрієві - 10 років. Я його водила до музичної школи і на групові заняття з англійської мови. Зараз навчається у 47(8???) школі, де, крім англійської, вивчає польську мову з першого класу. Навчання хороше, і поки що ми за нього не платимо.
Мені здається, що освіта, отримана в Україні, глибока і всеосяжна. Навіть занадто дітей завантажують. У Америці учні отримують мінімум стандартної програми, а далі вибирають на свій смак, які предмети вивчати. Добре, що в у нас почалася спеціалізація для старшокласників.
Анатолій Хостікоєв, актор:
- Чим більше зайняті справою діти, тим спокійніше батькам. Грошей на освіту гріх жаліти. Старший син цього року закінчує школу. Навантаження в нього - будь здоров! Школа з поглибленим вивченням мови, займається спортом і музикою. Ми знайшли чудового педагога з гітари, раз на тиждень ходить до нього на урок, за який ми платимо від 15 до 20 доларів. Дорогувато, але крім гри на самому інструменті, син проходить повний курс музлітератури, сольфеджіо, і займаються вони не 45 хвилин, а декілька годин.
Володимир Бистряков, композитор:
- У першому класі, відправивши дочку до приватного платного ліцею, ми з дружиною зіткнулися з тим, що рівень навчання там заслабкий. Довелося терміново шукати інший навчальний заклад. Зараз Іринка ходить до школи № 51, або, як зараз її називають, Ліцей міжнародних відносин. Навантаження пристойне, мови і точні науки - все на рівні. Але оскільки прийшла вона туди не відразу, англійську довелося доганяти з викладачем. І хоч зараз проблем вже немає, ми вирішили, що нехай мову вивчає поглиблено. Ходить після уроків до викладача додому. За це задоволення платимо $40 на місяць. Іра встигає ще навчатися в музичній школі, що обходиться недорого - 30 гривень.
Наталя Чорнолуцька, журналіст
Дочці 6 років. З трьох років ходить до різноманітних "дитячих" шкіл - з викладанням іноземної, логіки, малювання, етики, хореографії тощо. За що платимо від 25 до 35 гривень на місяць. Два роки навчається англійської з викладачем удома ($4-5 за урок). Восени віддали ще до танцювального гуртка при ЖЕКові (12 гривень на місяць), удома сусідка - викладач музшколи - займається з Катрусею на скрипці та піаніно (30 гривень на місяць). Ми не маємо наміру робити з дочки ні професійного музиканта, ні танцівниці, ні спортсменки... Але хочеться дати їй щонайбільше можливостей для саморозвитку. Однак спільна біда нашої дошкільної освіти: установка на натаскування для проходження тестування при вступі до I класу. Тому дітей вчать багато в чому абсолютно непотрібним, у 4-5 років, речам - наприклад, знанню фонетики, математичним діям тощо. А ось такого предмета, як пізнання світу, на уроках якого дітей би потроху знайомили і з історією, і з географією, літературою, мистецтвом - немає ніде. Як і книг - пізнавальних, багатопредметних, написаних за якоюсь певною системою і доступною дітям мовою!
Ольга, студентка
- Сина воджу на гімнастику, а бабуся навчає французької мови. Спортом довелося зайнятися не від хорошого життя. На масажі, трави, втирання йшли величезні суми, а ніжки у Артема слабкі. Тренерові намагаюся додатково робити невеличкі презенти до свят: він буквально поставив дитину на ноги.
Лариса, бізнесмен:
- "Вкладаємо гроші" в дітей з перших днів їхньої появи на світ. Тільки заїкнувся син про теніс, будь ласка: "прикид", ракетки, м'ячики. Набридло, пішов до басейну, а зараз нове захоплення - мотоцикл і комп'ютер. Змінили трьох "англійок", ніяк мови Матвія не могли навчити. Влітку з друзями поїздив Європою. Тепер треба знайти репетиторів, щоб підготували до університету. Сорбона або Кембрідж - у фінансовому плані не проблема. Інша справа, чи зуміє син там вчитися, чи вистачить запасу знань?
Молодшому - 5 років, із ним займається гувернантка. Німецькою вже трохи говорить. У чотирнадцять років віддамо до закритої школи для хлопчиків.
Микола, водій:
- Музика, танці, теніс, іноземна мова - джентльменський набір освіченої людини. Але я подивився на свою Пашку - дівча красиве, тямуще і без усілякої премудрості в житті прорветься. Витрачатися на викладачів ми з дружиною не будемо. Краще одягнемо її, як лялечку, і з хорошим хлопцем раніше одружимо.
Ганна, сторож:
- У нас у країні поки що, слава Богу, безкоштовна обов'язкова середня освіта. З якого побиту повинна розщедрюватися? У сім років син поставив перед фактом, що гратиме на скрипці. Теж мені, інструмент знайшов! Ні, щоб на баяні або акордеоні - завжди жива копійка. Це його татко-сурмач зі шляху збив. П'ять років він же платив за музшколу, а зараз спився, сам гривню стріляє у знайомих. Я "концерти" Богдана ліквідувала. Грає, коли мене немає вдома, у метро і переходах підробляє, сам платить за своє навчання, а залишок мені віддає на харчування.
Євген, менеджер:
- Дочка ходить до звичайної середньої школи. Два роки платив 30 гривень на місяць за спеціалізацію - економічний клас. Вчиться за програмою курсів політехнічного інституту. Самостійно Марійка вивчила французьку мову. Щоліта їздить до Франції, там у неї друзі. З усіх курсів найкращі - при інформаційному культурному центрі, організованому Посольством Франції. За один семестр платимо 100-120 гривень. Хотів би, аби дочка продовжила освіту в Сорбоні.
Катерина, службовець:
- Ще у дитячому садку визначили у дочки абсолютний музичний слух. У сусідів напрокат взяли піаніно, записали до музичної школи. Вже п'ять років мучить домашніх своїми гамами, мріючи стати вчителькою музики. Дивлюся на неї і думаю, в кого ж уродилася. Хіба ж це професія сьогодні?
Оксана, двірник:
Син у мене - золотий хлопець, допомагає прибрати у дворі, добре вчиться, а малює - напрочуд гарно. Сам навчився грати на гітарі. Скільки не просив грошей на музичну школу - не дала. Посадила його, тоді першокласника, і, як дорослому, пояснила: "Або їсти, або грати".
Зараз життя розділило людей на білих і чорних, за все доводиться платити. Хочу, щоб син не літав у хмарах, набув грошовитої професії.
Олександр, педагог:
- Як професіонал, що пропрацював 10 років у звичайній школі, а зараз викладає в ліцеї, повинен констатувати, що загалом рівень знань дітей знизився. Не читають книг, переказують телесюжети, фільми і статті з газет. Батьки думають, що заплативши від $20 до 500 на місяць (в залежності від "крутості" навчального закладу), вони вирішать всі питання. Доки сам учень не захоче, будь-які суми просто викидаються на вітер.
Погано, що середня школа стає калькою американської муніципальної. Читати й лічити навчать, а там - хочеш вчися, а хочеш - дурня валяй. Стиснення програми штовхає педагогів на хитрощі, організацію факультативів. Зібравши навіть по 1 гривні з учня, набігає пристойна сума. Дії не зовсім законні, а як проконтролюєш 36 і більше дітей у класі? У гімназіях і ліцеях простіше працювати. Туди вступають ті, хто хоче чогось домогтися у житті.
Звичайно, діти переобтяжені. Найперше завдання батьків - підготувати їх до дорослого, зовсім не тепличного життя.
Фото: У центрі розвитку та творчості дітей УНВО "Борисфен" (Дарницький район) дошкільнят навчають азам найрізноманітніших наук.
Випуск газети №:
№12, (1998)Рубрика
Тайм-аут