Чи потрiбнi нашому суспiльству герої?

Наша країна має дуже багато офіційних героїв. Але чи всі вони є героями реальними? Від більшості наших офіційних героїв країні, м'яко кажучи, стало погано. Народ уже зневірився в нашій владі, героях, Президентові. Людям вже все одно, бо вони думають не про наступну реформу, а про те, як заробити на хліб.

Герої повинні приносити користь народу. Чи можна порівняти користь, принесену лікарем-кардіологом і чиновником міністерства? Офіційно, здається, так, бо їх обох нагородив Президент. Але лікаря нагородили за тисячі врятованих життів, а чиновника — до чергового ювілею. Мабуть, різниця є.

Минуле суспільство, при всіх його вадах, завжди турбувалося про своїх героїв. Ця турбота виражалася в пенсії, на яку можна було спокійно жити й не думати, на що завтра купити хліба.

А як сьогоднішнє суспільство поводить себе з реальними героями? Пенсія в сто гривень або борг із зарплати за вісім місяців і втрачені гроші на ощадкнижках. Люди все життя відкладали гроші, щоб їхнім дітям потім було краще жити. Але, мабуть, краще стало жити комусь іншому. Якщо суспільство не захищає своїх громадян, то герої йому не потрібні.

У житті кожної людини бувають ситуації, коли їй потрібен герой, з якого можна брати приклад. Для багатьох людей таким героєм став славетний австралійський письменник Алан Маршалл. Після того, як він перехворів поліомієлітом, у нього віднялися ноги, але письменник зміг перемогти свою хворобу, тим самим показавши, що з будь-якої ситуації можна вийти переможцем, ставши героєм не одного людського життя. У житті існує багато проявів героїзму не такого великого масштабу. Тому, може, нам слід краще придивлятися до своїх близьких, друзів, сусідів, може, і в них ми знайдемо маленьку часточку героя...

Вираз «герой нашого часу» означає людину, яка є втіленням духу своєї епохи. Людина-герой свого часу поєднує і позитивні, й негативні риси, які поширені у певний час. Наша епоха — це епоха техніки, коли людина все більше відривається від природи. Спілкування з усім живим заміняють комп'ютер, телевізор, тамагочі... Але ніщо не може замінити спілкування з природою, бо людина сама є її часточкою. Найстрашніший герой нашого часу — це людина, подібна до машини: бездушна й суха, байдужа й жорстока. Вона може стати серійним убивцею (як Онопрієнко), віддати своїх рідних батьків до будинку престарілих, покинути дитину, вигнати домашню тварину на вулицю... У цьому жорстокому світі важливо залишитися людиною, зберегти душу. Тому героєм нашого часу я вважаю людину чуйну, добру до всього живого.

Усе ж таки героями мого часу є всі українці, які, незважаючи на такі важкі часи, все ж таки живуть, народжують дітей. А потім виховують їх так, щоби вони любили й поважали свою рідну землю Україну.

Мати мету в житті і старатися досягти її, і разом з тим завжди залишатись Людиною. Здобути освіту, мати цікаву роботу, багато друзів, знайомих, які підтримують тебе і поважають твою індивідуальність. Мати змогу реалізувати свої мрії, знайти тільки своє місце в житті й бути потрібним людям — це і є геройство в наш час.

Герой нашого часу фізично може бути слабким чи інвалідом, але він повинен бути сильним духом. Він повинен допомагати людям, бо якщо кожен буде сам за себе, то цивілізація перетвориться на ще один вид тварин із високим інтелектом. Герой нашого часу повинен допомагати Україні чи тій державі, у якій він народився, бо це обов'язок кожного сина своєї землі. Він повинен бути розумним, бо нерозумна людина не досягне в житті нічого.