Давид ЧЕРКАСЬКИЙ: «Між раєм і пеклом одна відмінність — різниця в температурі»

Особистість Давида Яновича одна з найколоритніших і найпривабливіших на теренах столиці України. Як людина дотепна, він відразу ж включився у гру: його абсолютно не бентежив трохи провокаційний і абсурдний характер запитань рубрики.

— Скільки грошей вам потрібно для повного щастя?

— Рівно стільки, щоб мене не полишало відчуття безтурботності. Щоб мій настрій не затьмарювався думками про шляхи їх заробітку.

— З ким iз казкових персонажів ви б пішли у розвідку?

— Першим би у супутники взяв не казкову, а легендарну особистість — Річарда Левове Серце. А другим Іванка-дурника. Річард — професійний військовий. Я б із радістю звалив на нього всі тягарі походу і з задоволенням би плентався позаду. А Іванко-дурник завжди знає, як добратися врешті-решт до потрібної точки. У першого — професійні навички, у другого — інтуїція. Тому в результаті мені залишилося б тільки пожинати плоди нашої спільної розвідки.

— Який соціальний лад, на ваш погляд, існує в раю?

— Диктатура. Одновладдя Бога. Те, чого і нам не вистачає для нормального існування. Хоч і у пеклі, в принципі, також одновладдя, тільки диктатура диявола. Між раєм і пеклом, у цьому розумінні, одна відмінність — різниця у температурі. У пеклі — спекотніше.

— З якої частини тіла, крім ребра, міг би Бог створити жінку?

— З пальців. Вони досить гнучкі, що відповідає жіночій натурі. А якщо бути ще точнішим — із вказівного пальця, оскільки дами люблять вказувати.

— Якби ви були падишахом і мали гарем, яку кількість жінок ви б вважали оптимальною?

— Двадцять років тому — тисячу.

Десять років тому — п'ятсот.

А зараз, коли мені 68 — сто п'ятдесят.

— Чи зраджували б ви своєму гарему з чужим?

— Поза всяким сумнівом.

— Де комфортніше себе почувають створені вами персонажі: у реальному світі чи мультиплікаційному?

— Звісно, у мультфільмах. До реальності вони зовсім не пристосовані. Думаю, сутичка супермена з «Пригод капітана Врунгеля» з бригадою базарних рекетирів для нього б закінчилася сумно.

— Якби Езоп написав байку про вас, яка з тварин найточніше відобразила б ваш характер?

— Дуже веселий, незлобливий... лев.

— Якби у вашому розпорядженні був вічний двигун і ви могли підживлюватися від нього енергією, куди б ви її спрямували: на суспільно- корисну працю чи на особисте життя?

— На особисте життя. Навіть більше, я б прямо його підключив до органу, що відповідає за нього. Я б погодився навіть на цілодобовий режим.

— Якби ви повернулися у дитинство, у яку гру ви б хотіли пограти?

— У футбол. Та я, власне, і грав у нього до 60-ти років.

— З якою історичною особистістю ви б хотіли побазікати?

— З Рабле. Про що? Про їжу і жінок. Про те, у чому він тямив. Рабле для мене ідеал.

— Чи доводилося вам після бурхливої вечірки прокинутися у незнайомій обстановці?

— Неодноразово. Кількість «забуття» була прямо пропорційною до кількості випитого. Одного разу я так і не дізнався, де ж я прокинувся. Пішов, зовсім не уявляючи, де я, власне, був.

— Хотіли б ви у майбутньому житті втілитися у жінку?

— Так. Мені дуже цікаво, що жінка відчуває у мить зачаття. Я навіть цікавився у них з приводу цього. Вони кажуть, відчувають щось таке, що висловити складно.

— Що краще: мало відразу чи багато, але потім?

— Багато і весь час. Або принаймні якомога довше.

— Яке відкриття людства для себе вважаєте найважливішим?

— Мультиплікацію. А якби людство не встигло її відкрити, довелося б мені винайти її самому.

— Чи можете ви двічі подивитися мексиканський серіал «Просто Марія»?

— Навряд чи. Хоч уривки з нього бачив. А загалом я до серіалів ставлюся позитивно. Сам мрію зняти якусь довгу епопею. Однак, на відміну від «мила», мій «розчин» буде більш концентрованим.

— Чи вживаєте ви міцні вирази?

— Рідко. Хоч, буває, міцне слово, підібране доречно, може десятикратно посилити ефект від фрази.

— Найнезвичайніша процедура, у якій ви брали участь?

— Купання в ополонці у 20-градусний мороз. Мене здивувало, що вода здалася теплою. Аж кров закипіла! Найнеприємнішим було почуття, коли я біг від лазні до ополонки. Для мене не вистачило дерев'яних капців, і я цю відстань пробіг босоніж. Таке враження було, що частина ступнів обморозилася і перетворилася на підошву. Хоч загалом купання сподобалося.

— Повторити не бажаєте?

— Поки що не тягне. Та й цей випадок був спонтанним. Випили, закусили...

— Від кого вам завжди приємно почути похвалу?

— Від жінок.

— А як ви ставитеся до лестощів?

— Терпіти їх не можу. Втім, підлабузник завжди сам себе викриває. Наприклад, він говорить: «Ви такий гарний...». — Добре. — «...стрункий...». — Відмінно. — «..молодий..». — Стоп! Явна брехня. Значить, негідник збрехав і перші два рази.

— Від кого вам не образливо почути осуд?

— Від друзів. Шлях до досконалості без критики неможливий, і я завжди спокійно до неї ставлюся. Без образ. У зв'язку з цим пригадується випадок, коли Чарлі Чапліна вирішили розіграти друзі і сказали, що у нього немає почуття гумору. Він досить серйозно образився.

— Чому ви на екрані втілюєте переважно чоловічі образи: Врунгель, Айболить, Бармалей?

— Напевно, я краще розбираюся у чоловічих характерах. Та й сценарії траплялися відповідні. Хоча, звичайно, якби мультфільм про Врунгеля знімався у Голлівуді, то неодмінно б йому підшукали якусь наречену або дружину.

— Якого кольору, на ваш погляд, гумор ваших мультфільмів?

— Світлого. Це може бути зелений, блакитний, жовтий, жовтогарячий. Усі райдужні і переважно теплі тони.