Долучіться до європейської традиції якісного читання! Сiємо «нове поколiння»

Разом із ними прийшов привiтати Тараса й директор школи № 132, в якій той навчається, Микола Савченко.

— Голови нинішніх школярів часто забиті порожніми ідеями, а такі конкурси примушують їх інтелектуально розвиватися, — сказав

Микола Савченко . — Мені приємно бачити серед фіналістів нашого учня. І, скажу вам, це сталося не випадково: в нас у школі є своя газета, яку роблять на комп'ютері самі учні. На її сторінки не так легко потрапити — об'єм обмежений, а авторів у нас близько п'ятдесяти. Коло ж питань, до яких звертаються наші юнкори, надзвичайно широке.

— Аби висловлювати розумні речі, необов'язково бути дорослим, — продовжила головний редактор «Дня» Лариса Івшина . — Спроби діалогу з читачем, які робить наша газета, показують, що наша інтелектуально багата країна ще не розкрила своїх можливостей. І в такі моменти ми звертаємо свої погляди на молодь. Зараз настає час нової тверезості. Сценарії майбутнього закладаються сьогодні. Тому ми були приємно вражені тим рівнем осмислення проблеми майбутнього України, який продемонстрували роботи конкурсантів. Тут ми не побачили полегшеного розуміння «поколінням Пепсі» свого місця та ролі в житті.

— Ваш конкурс ми вирішили підтримати саме тому, що він зорієнтований на майбутнє України. Це важливе й приємне для нас співробітництво, — сказав генеральний менеджер агентства Via Kiev-представництва Via Riga в Україні Ріхард Зарінш .

— Те, що я прочитав у відповідях учасників конкурсу, справило на мене велике враження. Це не наукова фантастика, це тверезі роздуми щодо реального майбутнього. Ви не боїтеся літати, — підтримав його думку генеральний представник компанії Air Baltic в Україні Валерій Приходько .

Передріздвяна Рига в момент, коли вручали квитки й путівки Дмитру Головку та Станіславу Людкевичу (як ми вже повідомляли, переможець «Уїк-енду в Ризі» Михайло Зубар не зміг прийняти приз, відмовившись від нього на користь двох наступних за списком фіналістів заради наукового семінару в Німеччині), здалася усім присутнім надзвичайно близькою. А реакція Станіслава на нагороду — «Я обов'язково повернуся» — викликала сміх, але вивела розмову на проблему еміграції молоді. І тут усі присутні підтримали Ларису Івшину в тому, що газета не повинна підштовхувати до еміграції. «Уїк-енд у Ризі» надав молодим людям унікальну можливість — «прозвучати» на всю Україну, бути почутими суспільством.

Усім фіналістам було вручено ексклюзивні дипломи від «Дня», річна підписка на нашу газету й пам'ятні призи — клубні футболки «Дня».

— Я спочатку був здивований, коли побачив свою відповідь надрукованою, а потім здивувався іще більше, коли почув про неї у прес-огляді «Нового каналу», — розповів про свою реакцію Дмитро Шереметьєв .

— Зараз рідко коли цінується власна думка, тому приємно, що існує таке видання, яке дає можливість висловитися. Крім того, «День» — глибока газета, не для читання в метро, — вважає Ігор Лаптєв.

Дмитро Головко сказав, що він зважився на участь у конкурсі, ознайомившись із запитаннями. «Зазвичай для молоді пропонують конкурси полегшеного типу: зберіть кришечки та відправте їх за такою-то адресою. Добре, що «День» орієнтує нас на по-справжньому творче змагання», — зазначив він.

А ось що по телефону нам повідомив Максим Брюханов , випускник Сумського університету, котрий, на жаль, не зміг приїхати на церемонію:

— Я радий призу — підписці на «День», адже самому мені вона поки не доступна. Ваша газета мені цікава, тому що охоплює широке коло питань, схильна до об'єктивного висвітлення тенденцій. У вашому конкурсі мене зацікавила сама проблематика. Її напрям відповідає моїй сфері професійних інтересів — постіндустріальній економіці.

Ну, а ближче познайомитися з нашими фіналістами читачі «Дня» можуть через їхні відповіді на два запитання «Дня»:

— У своїх роботах ви підкреслювали, що Україна має увійти до числа розвинених європейських країн. Чому, на вашу думку, саме «європейським» шляхом повинна йти наша держава?

— Якою буде ваша конкретна участь у розв'язанні формули успіху для України?

Михайло ЗУБАР, студент історичного факультету КДУ імені Т. Шевченка:

— Сучасний рівень життя розвинених європейських країн показує, що саме обраний ними шлях є одним із найпрогресивніших в історії людства. Кажучи словами Уїнстона Черчилля: «Демократія, можливо, й не найкращий лад, але це найкраще, що вигадало людство на даний момент». — Однією з складових успіху України буде формування єдиної політичної нації. Як майбутній історик намагатимуся відшукати позитивні історичні приклади й зробити все можливе для піднесення їх у ранг національної ідеї.

Станіслав ЛЮДКЕВИЧ, студент юридичного факультету КДУ імені Т. Шевченка:

— Україна повинна розвиватися «українським» шляхом, але — за якомога більшого співробітництва з Європою. Більшість наших сусідів — європейські країни, з якими нам жити вічно. — Мій особистий внесок у розвиток України полягатиме в наполегливiй праці й поширенні ідеї пріоритету здорового глузду серед українців. 50 мільйонів я на себе не візьму, але кілька тисяч — щонайменше.

Дмитро ГОЛОВКО, студент філологічного факультету КДУ:

— Навіть якщо Україна не буде ніколи членом європейської співдружності, свідоме дотримання багатьох європейських прикладів розвитку суспільства, прагнення досягнути «еталону» буде дуже корисним. — Намагатимуся докласти зусиль для успіху України незалежно від того, як складеться життя й на якому місці працюватиму. А користь можна принести по-різному: від роботи у громадській організації, школі — й до високої політики. Головне — бажання.

Тарас ОПАНАСЕНКО, десятикласник київської школи № 132:

— Нам не треба шукати іншого шляху ще й тому, що європейський ринок для нас найвигідніший. — Я буду й надалі писати в газету «День». Хочу стати агрономом і вивести такий сорт рослини, який би сам міг боротися з хворобами та шкідниками. Ще я хочу зробити свій внесок у перетворення «технологічних сходів» на «ескалатор», тобто об'єднати сільське господарство з важкою промисловістю, з високими технологіями й космічною галуззю.

Ігор ЛАПТЄВ, аспірант КНУБА:

— На прикладі наших сусідів — поляків, чехів — ми бачимо, яких успіхів досягли їхні держави, обравши саме цей шлях розвитку.

— Кожен повинен займатися саме своєю справою, тим, що він уміє робити найкраще.

Дмитро ШЕРЕМЕТЬЄВ, студент факультету економіки й управління Київського національного економічного університету: — По-перше, центр Європи — в Україні, і тому було би безглуздо цьому чинити опір. А ще — просто хочеться жити в європейській державі й почуватися громадянином, причому громадянином із великої літери. На мою думку, це найвагоміший аргумент.

— Звичайно, хотілося би бути «причетним до процесу»: адже не даремно ж я цих п'ять років провчився. А взагалі — краще оцінювати результати, а не наміри.

Що ж, ділова порада! І краще за все її втілювати разом — газеті «День» зі своїми читачами.