Доля клону

Після майже 300 невдалих експериментів 5 липня 1996 року на світ з'явився перший клонований великий ссавець, хоча світ дізнався про його народження лише 23 лютого 1997 року, коли фотографії ягняти обійшли весь світ, нагадують РІА «Новости». Спочатку вівця породи Finn Dorset мала безособовий номер 6LL3. Потім одного з вчених осяяло: він запропонував назвати вівцю Доллі на честь кантрі-співачки Доллі Партон, відомої, крім вокальних даних, своїм пишним бюстом — бо клітка для клонування була взята з молочної залози шестирічної вівці.

Донор зіграв із Доллі злий жарт — у віці шести років вівця й померла, хоча звичайний овечий вік триває 11 — 12 років. У неї розвинувся артрит і хвороба легень, властиві тільки старій тварині. Вчені зробили невтішне припущення, що природу обдурити не вдалося, і генетичний вік Доллі при народженні вже був рівний віку донора.

Крім того, все життя Доллі з міркувань безпеки провела в загороді в стінах інституту й вела малорухомий спосіб життя наукового експоната. А хвороба, через яку Доллі довелося приспати, частіше за все розвивається в овець, що мешкають у приміщеннях і позбавлені можливості прогулюватися просторими зеленими пасовищами. Як і годиться зірці, Доллі була оточена безліччю чуток. Якщо вірити одній з них, перший клонований ссавець відрізнявся на рідкість злою вдачею, кусав журналістів і нападав на фотокореспондентів.

Незрозуміло, звідкіля взялися ці домисли — Доллі була покірливою і флегматичною, як і всі її родичі. Друга чутка про порушення в клонованої вівці репродуктивних здібностей також не мала під собою підстав: від валійського гірського барана на прiзвисько Девід народилося потомство. Спочатку — у квітні 1998 року — ягня Бонні, яке досі живе в Рослінському інституті, а потім — у 1999 році — ще три ягняти.

Доллі прожила трохи більше за свого донора, її приспали 14 лютого 2003 року. Після усипляння Доллі дискусія про перспективність технології клонування розгорілася з новою силою, і сама вівця відійшла на задній план. Від неї відмовився навіть її «батько» — Іен Вiлмут, який вважався творцем легендарної Доллі, визнав, що експеримент із клонування був заслугою іншого вченого, Кейта Кемпбелла.

Пам'ять про Доллі в шотландському Рослінському інституті, де вона з'явилася на світ, ніяк не увічнена — немає ні фотографій, ні пам'ятної таблички на стінці загороди, де вона провела свій короткий вік. Проте Доллі удостоїлася честі стати музейним експонатом — її опудало виставлене в Шотландському національному музеї.