«Довічне ув’язнення» крокодила Васі
Нині крокодил Вася відзначає свою 46-у річницю життя в Миколаєві. У кінці травня 1952 року до зоопарку його, тоді ще молодого, зеленого, метрового крокодильчика, приніс моряк далекого плавання. Алігатора помістили в металеве «корито» — ящик два на три метри зі скляно-дерев’яною «настройкою». Там він живе й понині. Певний час Вася був відкритий для відвідувачів, а потім зоопарк отримав нове місце, куди й переїхав з усіма своїми мешканцями. У своєму кориті переїхав і Вася, та оскільки тераріум побудований іще не був, він «тимчасово» оселився в операційній ветлікарні на відшибі зоопарку.
Немає нічого більш постійного, аніж тимчасове. Із заступником директора зоопарку Володимиром Топчим ми йдемо в гості до Васі. Його «ящик» займає половину «операційної», яка в зв’язку з постійним проживанням у ній живності так і не стала такою. На дні «корита» в воді, відвернувшись від гостей, лежить величезна туша: майже за півсторіччя Вася встиг вимахати під три метри й зробитися повністю чорним. Поки крокодила за допомогою тичини повертали до світла, киваю на відкриті дверцята в тераріум:
— Можна заглянути?
— Можна.
За цей час Вася неохоче-ліниво розвернувся, глянув якось сумно-філософськи, відкрив пащу й показав зуби. Заглядати чомусь розхотілося.
У зоопарку Васю поважають. За його характер і власну думку. Розповідають, що років тридцять назад він був дуже прив’язаний до однієї жінки, яка доглядала за ним і годувала. Одного разу жінка звільнилася із зоопарку, і Вася засумував, довго відмовлявся від їжі. Потім усе влаштувалося, однак сильної симпатії вже немає ні до кого. Хоч іноді Вася не проти попустувати. Особливо під час годування. Усі знають: коли Вася відкрив пащу — м’ясо треба кидати туди, а якщо водить мордою з боку в бік — кидай шматок у воду, крокодил «полювати» буде. Правда, затісно в кориті для полювання.
— З точки зору догляду, утримання, то це влаштовує, — говорить Володимир Топчий. — Не влаштовує те, що алігатора, занесеного до Червоної книги, найстарішу тварину зоопарку — не бачать відвідувачі. Будівництво тераріуму не провадиться: немає грошей. Одна надія на ювілей, сторіччя зоопарку, яке буде відзначатися через чотири роки — можливо, хтось допоможе.
Сподівається на новосілля і сам Вася: жити йому ще років тридцять, і до того часу він досягне в довжину 4,5-5 метрів — уже занадто тісно буде в кориті. А ще крокодил Вася трохи заздрить своєму колишньому сусіду по «операційній» — пітону Петі. Через відсутність тераріуму Петю змушені були обміняти. Тепер він живе в іншому зоопарку і, з чуток, почуває себе добре.
