ДОВІДКА «Дня»

Ельжбета-Гальшка Острозька народилася 1539 року в День святої Єлизавети і, за давнім звичаєм, була названа на її честь, проте в історію увійшла під народним варіантом імені. Батько помер ще до її народження, залишивши дружині та ще ненародженій доньці великі маєтності: міста, містечка, замки, маєтки роду Острозьких — некоронованих володарів Волині. Пізніше ці володіння стануть причиною трагічної долі княгині. Уже в 13 років Гальшка стала найбажанішою нареченою для представників багатьох феодальних родів, які бажали поріднитися із заможною та впливовою династією Острозьких. В інтригах навколо одруження Гальшки брали участь її дядько Василь-Констянтин Острозький, мати Беата Костелецька, король Сигізмунд-Август. Дядько Гальшки, князь Василь-Констянтин Острозький, мав власні плани щодо одруження племінниці. Він підтримував кандидатуру родича князів Острозьких Дмитра Федоровича Сангушка, що походив з роду Ольгердовичів та належав до адміністрації Великого князівства Литовського.

1552 року відбулося сватання Дмитра Сангушка та Гальшки, якій на той час виповнилося лише 13 років. Беата спочатку підтримувала цей шлюб, проте король Польщі Сигізмунд-Август був проти такого поєднання двох магнатських родів, під впливом чого вона змінила свою думку. Василь-Констянтин Острозький разом із Дмитром Сангушком збройним чином зайняли Острог, і, всупереч волі Беати, у вересні 1553-го Гальшка обвінчалася з молодим князем в Богоявленській церкві. Скривджена тим, що її волю знехтували, Беата написала скаргу королю на Дмитра Сангушка та Василя-Костянтина Острозького. Королівський суд виніс суворий вирок: Дмитра присудили до позбавлення честі, маєтностей та життя, а дядько Гальшки втратив опікунські права над нею. Дмитро Сангушко з Гальшкою покинули Острог і рятувалися втечею в Чехію, прямуючи до Рудицького замку, який був у володінні тестя Василя-Констянтина Острозького Яна Тарнавського. Слідом за втікачами вирушив збройний загін на чолі з Мартином Зборовським, який також був претендентом на руку Гальшки. Сангушка з його невеликим загоном захопили та відвезли до сусіднього міста Яромір, де його було вбито. Мартин Зборовський з сином і збройним загоном відвіз молоду вдову до матері. Після цього, знову ж проти своєї волі, з примусу короля, Гальшку видали заміж за вдівця, старого графа Лукаша Гурку. Проте мати княгині не погодилася з вибором короля і видала дочку за князя Семена Слуцького, який разом з Гальшкою втік у львівський домініканський монастир, де відбулося їхнє вінчання. Але навіть після цього Гурко не відмовився від претензій на Гальшку і після збройної облоги монастиря захопив її та відвіз у свій замок у Шамотулах. Гальшка не підкорилася своєму чоловікові, за що була жорстоко покарана. Її замкнули в башті замку, де вона провела 14 років в повній ізоляції від зовнішнього світу. Люди називали Гальшку «чорною княгинею», оскільки вона постійно носила жалобний одяг. Лише після смерті чоловіка Гальшка переїхала до Дубно, а потім до Острога, де і прожила до смерті.