Ескіз музею Революції
Серед усіх виставок, що було відкрито в річницю Майдану, однією з найважливіших стала «Майдан. Україна. Шлях до свободи»
Ця виставка незвичайна. Вона покликана показати, в першу чергу західному глядачеві, що відбувалося в нашій країні цієї зими. Проект ініційовано активістом, відомим рок-музикантом, лідером гурту «Мандри» Сергієм Фомою Фоменком. «Шлях до свободи» вже побував у Берліні, Лондоні і Нью-Йорку, причому в Америці термін експонування було продовжено. Наразі черга дійшла до Києва.
Фома цілеспрямовано збирав усе, що стосується революції, тож експозиція, що зайняла перший поверх Українського дому, вийшла багатожанровою; «Шлях до свободи» — сполучення живопису, фотографії, плакатів спільноти «Страйк-плакат», книжок, документального кіно і справжніх артефактів з Майдану. Погнуті, заіржавілі щити, розписані каски, оплавлені в нескінченних пожежах предмети, обгоріла бруківка, ломи й лопати, якими ту бруківку виколупували з тротуарів, здаються чи не найбільш цінними експонатами.
Ці предмети майже ідеально римуються з візуальним матеріалом. Треба зауважити, що вернісаж дещо розширений. Наприклад, через складності логістики київський художник Матвій Вайсберг був представлений за кордоном лише чотирма великими полотнами, а в Києві йому вдалося повністю показати свій уже легендарний цикл «Стіна» із 28 картин, присвячений подіям революції. Кінематограф, звісно, представляла група «Вавилон 13», котра документувала Майдан з перших його днів. Відео їхніх зимових короткометражок (а вони продовжують знімати — вже війну на сході) демонстрували нон-стоп на великому екрані, відгородженому залізними «їжаками» на кшталт тих, що захищали знамениту барикаду №1, яка перекривала Інститутську. Кіно крутилося без звуку: звукова доріжка всієї експозиції — вдала знахідка організаторів — звуки революції: стукіт маніфестантів у діжки на вулиці Грушевського, перестрілка, скандування на мітингах тощо.
Безумовно, основний жанр «Майдану» — документальні світлини. Особливо хочеться виділити Максима Дондюка і Олександра Гляделова. Це два дуже несхожі, навіть контрастні автори. Гляделов подає не так подію, як певний настрій — його ригористичне чорно-біле фото зосереджено на емоційній атмосфері, на стані героїв — так, запам’ятовується жінка, що котить шину на барикаду, або «Самооборона», котра прямує з палицями до місця сутичок. Дондюк у своїх кольорових роботах акцентує місткі, яскраві образи повстання. Таким є, наприклад, його фотографія прогорілого в кількох місцях прапора на тлі задимленого Майдану 20 лютого, або «беркутівця», що цілиться у натовп, стоячи на машині.
Загалом «Майдан. Україна. Шлях до свободи» цілком гідно передає красу, жах і піднесення зимових подій; однак на експозиційному турі існування виставки не має припинитися — бо це, по суті, готовий ескіз музею революції, про який так багато говорять. І ці розмови мають, нарешті, дати якийсь відчутний результат.
Євген НIЩУК, міністр культури:
— Безперечно, 21 листопада стало початком дуже трагічних, але водночас героїчних подій, котрі змінили хід історії в Україні, а можливо, навіть в Європі і світі. Та боротьба і той Майдан тривають. Ми маємо потужного агресивного великоімперського ворога, котрий продовжує зазіхати на нашу гідність, на наші землі. Мене інколи запитують, як усе було. І починаєш згадувати — вечір 21 листопада і 24 листопада, коли вперше прийшли 100 тисяч на Європейську площу, потім — 30 листопада, коли ми сказали «Ганьба!» Януковичу за те, що він так принизив українців у їхньому прагненні бути у європейській родині; штурми, Новий рік і так далі. Ми згадуємо це — але є люди, які це закарбували.
Сергій ФОМЕНКО, гурт «Мандри»:
— Завдяки режисерам, фотографам ми можемо знову згадати про ті події. Ми прагнемо, щоб у всьому світі дізналися про нас, про те, що тут було, про подвиг наших простих людей. Хочу подякувати всім воїнам, які прийшли сьогодні в Український дім, бо вони зараз тримають незалежність України. Виставка проїде світом: планують її відкриття в ООН, в Канаді, Швеції, Італії, Польщі. Однак, думаю, це ще не все. Друга частина буде присвячена війні на сході — так само через кіно й фотографії.
У найближчих номерах «Дня» читайте інтерв’ю з одним із учасників виставки «Шлях до свободи», відомим українським фотографом-документалістом Олександром Гляделовим.
