Фешн часів потрясінь

Учора в «Мистецькому Арсеналі» завершився 29-й Український Тиждень Моди. Сьогодні як фінальний акорд відбудеться показ колекції весна-літо 2012 відомого європейського дизайнера Антоніо Бернарді, що вперше була представлена на London Fashion Week.

Найяскравіші події 29-го Українського Тижня Моди (на наш суб’єктивний погляд): нова колекція Лілії Пустовіт, показ за участю трьох італійських дизайнерів — Cristiano Burani, Francesca Liberatore, Mauro Gasperi та несподівана для багатьох (зокрема, як виявилося, і для організаторів) поява на подіумі заморської тусовщиці Періс Хілтон.

Андре Тан, якого можна зарахувати до середнього покоління українських дизайнерів, ніколи не залишається поза увагою публіки. На його показах завжди яблуку ніде впасти. Чим пояснити цей ажіотаж? Гадаю, окрім дизайнерського таланту, ще й маркетингом. Цього разу маркетинговий геній дизайнера за підтримки мільйонера Олександра Онищенка знову забезпечили показу Андре Тана (до речі, навіть не першої, а другої лінії A.Tan) аншлаг. У центрі уваги, щоправда, була не нова колекція, а одна з моделей — Періс Хілтон, яка, нагадаємо, не так давно вперше приїздила до Києва. Цілу ніч команда дизайнера шила сукню для дорогої (особливо з фінансового погляду) гості, переважна більшість публіки (щоправда, не вся) не тямила себе від щастя, а колеги-журналісти на прес-конференції «дуже-дуже дякували» заможній спадкоємиці за те, що вона знову приїхала до України. У цій гламурній ідилії з провінційним душком не було б нічого особливого, якби не кілька «але». Усе це розгорталося саме в той день, коли Європа та світ переживали сотні погромів та акцій протесту. Усвідомлення цього бекграунду додавало картинці з Періс Хілтон на першому плані та реакції на неї нашої публіки нових відтінків. Друге «але» — суто етичне. У позаподіумних розмовах у контексті приїзду зірки лунало число «півмільйона». Звісно, це неперевірена інформація. До того ж ніхто, безумовно, не позбавляє мільйонерів права витрачати кошти як їм заманеться, але ж є загальноукраїнський контекст (не кажучи вже про Європу). І в такому контексті цей «імпортний гламур» є проявом звичайного несмаку та нечутливості до імпульсів часу.

Утім, Український Тиждень Моди та український дизайнерський світ — контрастні, як і саме життя. Колекція Лілії Пустовіт, яка традиційно відкривала модну подію № 1 у країні, несла принципово інший світогляд, що набагато органічніше вписується і в українське, і в світове сьогодення та, наважмося сказати, майбутнє. Принаймні те майбутнє, яке уявляється нам. Колекція «У юності й минулого в полоні» — це чисті, навіть цнотливі, просвітлені образи, що, зрештою, притаманні кожній колекції Лілії, переважно монохромні кольори — чорний, білий, густий синій, яскраві вкраплення коралово-червоного, який, судячи з усього, стане трендом весняно-літнього сезону наступного року.

У сенсі, який має творчість, зокрема, Лілії Пустовіт, українська мода виявилася значно ближчою до прогресивного світу, ніж привезена з «прогресивних світів» зірка.

У глобалізованих нетрях набагато простіше виявитися попереду, та водночас дуже просто «загубитися».

«День» скористався нагодою, щоб поспілкуватися з білоруським дизайнером Юлією ГІЛЕВІЧ та представником Палати моди Італії Елеонорою МАНГОТТІ.

— Розкажіть про фешн-бізнес у Білорусі. На якому етапі розвитку він зараз?

— Останні приблизно два роки відчувається пожвавлення інтересу до моди. Раніше нього не було. Якщо порівнювати Україну та Білорусь, то різниця дуже істотна навіть у зацікавленні населення та, відповідно, у просуванні продукту.

Зараз кожна країна переключається на те, що виробляє сама. І Білорусь рухається в цьому напрямку. Люди почали набагато активніше цікавитися тим, що виробляється в нашій країні, а не орієнтуватися виключно на відомі дорогі світові бренди.

— А як же економічна криза? Невже білоруський фешн її не відчуває?

— Звісно ж, відчуває! Ми всі в цій кризі!

— Ви як представники бізнесу як реагуєте на політику країні, зокрема економічну?

— Політика і мода — це настільки невзаємопов’язані речі, що їх просто не можна якось стикувати. Моя особиста думка така: мода в Білорусі аполітична.

— Тобто ви хочете сказати, що можете собі дозволити не реагувати на те, що відбувається в країні? І політичний режим ніяк не відображається на творчості дизайнерів та їхньому бізнесі?

— Ні! Чому? Просто нам ніколи про це думати. Ми робимо свою справу, роботи в нас чимало. Часу думати про політику у нас немає!

— Відомо, що левову частку економіки Італії становить фешн-сегмент. Як почувається італійська мода сьогодні, в умовах кризи?

— Справді, сьогодні в Італії дуже складні економічні умови, і працювати доволі складно. Тому дизайнери, особливо молоді, намагаються переорієнтовуватись, працювати не в преміум-сегменті, а робити речі для ринку доступного одягу. А це, в свою чергу, спричинило проблему перекосу, адже внаслідок такої переорієнтації у нас сьогодні добре представлений і, відповідно, розвивається, лише сегмент ринку. Тому ми, Національна палата моди Італії, намагаємося допомогти нашим молодим дизайнерам просувати себе на інших ринках, привозимо їх на подіуми різних країн. Наприклад, роботи нашого молодого дизайнера Крістіана Бурані краще продаються на ринках Східної Європи, ніж у Італії. Інколи ми навіть практикуємо створення спеціальних колекції для таких ринків. Зокрема, нещодавно було реалізовано схожий проект у Росії.

— Чи маєте практику створення схожих проектів спеціально для українського ринку?

— Наприклад, цю колекцію (представлена на Українському Тижні Моди 14 жовтня. — Ред.) перед тим, як вона мала поїхати на Ukrainian Fashion Week, було дещо змінено, було враховано певні особливості, оскільки тут інша аудиторія, інша публіка.

— Українська мода позиціонує себе як явище позаполітичне. А як щодо італійської моди?

— Національна палата моди Італії є неполітичною організацією. Тому озвучити нашу офіційну позицію щодо урядової політики я не можу, бо її немає. Хоча, звичайно, влада Італії має значний вплив на моду. І було б добре, якби вона нас підтримувала ще й фінансово.

Однак як громадянин Італії я можу сказати, що ситуація у нас справді трагічна. Є багато економічних питань, вирішенням яких має займатися уряд, але він не робить цього. Тому країна насправді страждає від цієї бездіяльності. У нас з’явилося багато безробітних, у нас низькі зарплати. Зараз складно виживати в Італії.

— Ви вперше познайомилися з українським подіумом тут, у Києві. Поділіться враженнями від побаченого.

— Я побачила хороший рівень, дуже креативно, дуже свіжо і круто водночас.

Гадаю, українські дизайнери — дуже мотивовані, можливо, це якась суто внутрішня мотивація, можливо, ні, але те, що в їх роботах присутня особлива й сильна енергетика, — це факт.