Філософія споживача

Після цілого року скромної дієти, пожирачів реклами знову нагодували. Цими вихідними в столичному розважальному комплексі «Ультрамарин» пройшла чергова щорічна акція «Ніч пожирачів реклами». Цього разу ювілейна — колекції ідеолога акції, француза Жана Марі Бурсіко, виповнилося 25 років. «Ніч...» мандрує по світу, починаючи з 1981 року. В Києві «Ніч...» пройшла всьоме та зібрала близько двох тисяч криейторів, рекламщиків, піарщиків і тих, хто їм всіляко співчуває. Всі присутні сплатили за задоволення усю ніч споглядати на творіння своїх братів «по рекламному перу» в середньому по двісті гривень.

Колекція пана Бурсіко складається з найоригінальніших, найвинахідливіших рекламних фільмів, незважаючи на їхній бюджет і країну виробництва. Ювілейний показ запропонував рекламоїдам меню з найвідбірнішою рекламою усіх часів та народів поряд із свіжими роликами — 2004 року виробництва. Від мультиплікації про «Веселого чоботаря» 1938 року народження, який рекламував крем для черевиків до мультиплікації 2004 року про швидкі дизельні мотори, де співається про те, що якщо ви щось дійсно ненавидите, змініть це. Отже, мсьє Бурсіко (адже це він суворо і ретельно відбирає найкраще) — рекламний гурман. Улюблена його страва та, яка подається під пісенним соусом, із філософськими спеціями та в посуді, зліпленому з гумору.

«Відкриттям нинішньої «Ночі...» виконавчий продюсер «Ночі рекламопожирачів» Томас Лекує назвав серію соціальної реклами, присвяченої боротьбі за мир на Близькому Сході. «Ці ролики зроблені дуже професійно, з незвичним креативним підходом, вони повністю руйнують стереотип про соціальну рекламу, як про безлику обов’язковість», — зазначив Лекує. Дійсно, зал принишк, коли транслювали ролик виробництва держави Ізраїль про мрію, коли єврейський солдат зможе обнятись із палестинським малолітнім хлопцем. Вразила своїм філософським смислом реклама під слоганом «Змінимо слова, чи наші дії?», де під звук чеського національного гімну, про квітучі сади і широкі лани, показували відеоряд із сміттєзвалищами, стоками та брудом. Збентежила грою слів реклама Інформаційної програми Міністерства внутрішніх справ РФ, яку супроводжував слоган «Якщо їхати на червоне світло, то можна попрощатися із білим».

Не дивлячись на те, що Україна виглядала на цьогорічному показі досить-таки блідо, показово, що вона насамкінець таки була презентована. До цього року українські рекламісти жодного разу не були представлені на «Ночі рекламожерів». На цьогорічний показ чудом (як кажуть українські рекламісти, опитані в залі) потрапила реклама українського прального порошку «DAX», (якщо пам’ятаєте, та, де показано ціле містечко, яке масово пере білизну та хором співає невигадливу пісню). Народ у залі перебував у легкому двозначному шоці, реагував саркастично, запитував, чи не є це знущанням, вказуючи на невдалий вибір пана Бурсіко. Згодом, справу виправили трансльовані ролики «Roshen», «Київстар», «Life» та Oхоронної служби України. Перший, з перерахованих роликів, був дійсно якісно зроблений, останній виявився напрочуд оригінальним. Ця реклама — ще свіжа, тому масова українська аудиторія її ще не бачила. Крім того, зарубіжні експерти, що входять до числа організаторів заходу, кажуть, що Україна вже зрівнялася із світовим рекламним простором і за якістю, і за кількістю реклами, яка виробляється.

Так, наприклад, за словами директора по роботі з клієнтами рекламного агентства Euro RSCG New Europe, вартість одного рекламного ролика може складати від 5 до 125 тисяч доларів. Але, для порівняння, вартість ролика автомобіля Mercedes, який відкривав «Ніч...» складає більше одного мільйона євро. Цей рекламний фільм наповнений різними спецефектами, тому, можливо, такий дорогий. Але, Україна, за словами знавців, на вірному шляху. Так, ми вже практикуємо участь кінозірок світових масштабів у рекламному виробництві. Слід лише згадати Жерара Депардьє в рекламі одного з відомих українських мобільних операторів. На Заході, наприклад, уже давно перекваліфікувалися в рекламні герої Дастін Хоффман, Девід Боуі, Жан Рено, Шерон Стоун... А в списку найцікавіших рекламних режисерів уже можна знайти славетного Еміра Кустуріцу, який не так давно зняв рекламу (виробництва Сербії і Чорногорії) про фруктовий сік. По сюжету — майже бойовик: Адам і Єва мандрують сучасним світом в пошуках свого улюбленого соку.

Судячи з минулорічної «Ночі...», споживацькі потреби світової спільноти не змінились. Німеччина так само активно продовжує рекламувати авто, Росія — стільниковий зв’язок та презервативи, країни Африки — локшину та вермішель, Румунія — телеканал MTV. До слова, в рекламі нині дуже популярно відтворювати стиль радянських фільмів. Буквально у декількох роликах різних країн (США, Велика Британія, Сингапур) відтворювали радянську дійсність, рекламуючи, наприклад, горілку. А загалом, здалось, що реклама західного світу — ближча до народу, ніж наша. Там показані пересічні люди: заклопотані домогосподарки, капризні діти та лінькуваті чоловіки. Відтак, така реклама краще сприймається. Наша ж... Що тут казати, якщо достатньо лише ввімкнути телевізор? Можливо, жага до неодноманітної та розумної реклами і стала рушійною силою для двох тисяч українських громадян, які так легко пожертвували ніччю вихідного дня? Адже основним месиджем вечірки стало: «Реклама повинна бути ближчою до народу! І, бажано, безслівною!» Шкода, що на акції не було помічено жодного політика. Їм цей слоган особливо згодився би напередодні передвиборчо-агітаційної кампанії-2006.