Французька мода для простаків
Звісно ж, трохи незручно говорити про триденне шикарне свято супердорогих суконь, знаменитих топ-моделей і перманентних урочистих ланчів і обідів у той час, коли більшість населення країни майже забула, як взагалі цей самий обід виглядає. З іншого боку — все закономірно — ми ж як-не-як перебуваємо лише у фазі побудови капіталізму, коли соціальні контрасти особливо кричущі. І у нас, повірте, вже кілька років існує прошарок суспільства, який може — і навіть вимагає — дивитися видовища такого рівня, з чотиризначною (у гривнях) ціною за квитки і, не сумнівайтеся, навіть з можливістю все ці «haute couture» одразу ж купити (щоправда, цього разу нічого продаватися не буде).
Але проблема в іншому. При найближчому розгляді програми цього «Тижня моди у Києві» (яка, між іншим, триватиме всього лише три дні, «Тиждень...» — це хитра назва хитрої організації, яка французів привозить і сподівається відтепер робити це кожні півроку) одразу кидається у вічі, що нас тримають за дурнів. Перелічувати запрошених дизайнерів не будемо. По-перше, вони настільки молоді й невідомі, що їхні імена нічого не скажуть читачам, а по-друге, ще за три дні до початку заходу їхній список уточнювався і змінювався. Досить сказати, що родзинкою програми будуть 4 (чотири) сукні Крістіана Лакруа, який, при всій до нього повазі, все ж перебуває у другому ешелоні французької моди. Однак, щоб ми не вважали себе обділеними, все це буде приправлено виступом балету Національної опери на тлі кліпу Труссарді, показом Сергія Бизова, піснею Дмитра Малікова і дивним почесним гостем — цитую за прес-релізом: «Її величністю Анною, Принцесою Бурбонською Сицилійською» (титул на кшталт «губернатора острова Борнео»).
Але й це ще не все. На єхидне запитання журналістів, чому не було запрошено Гольте чи, скажімо, Мюглера, було отримано незворушну відповідь, що ці дизайнери дали принципову згоду, але організатори вважають їхній приїзд передчасним, оскільки їхні моделі... могли шокувати українську публіку. «Відмазку» можна було вигадати й іншу, але річ у іншому: нам наше місце вказали. Залишилося лише вирішити — займати його чи ні.
№212 05.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
