Гіві Турабелідзе знає про Олімпійські ігри все. У філателії

— Гіві Лукич, скажіть, будь ласка, чому ви вирішили колекціонувати «олімпійські» марки?

— Знаєте, відповідь на це запитання досить проста: в молоді роки я був активним спортсменом. Крім того, ще змалку я захоплювався історією, особливо античними часами та всім, що з ними пов'язане. І так сталося, що мої уподобання переплелися між собою саме у філателії.

Зараз уже важко сказати, що більш суттєво позначилося на моїй долі: спорт чи захоплення античністю. Проте я вважаю, що мені вдалося гармонійно поєднати свої захоплення.

— Чи вдалося зацікавити когось із ваших студентів любов'ю до колекціонування олімпійської символіки?

— Я сподіваюся, що так. Коли викладаю в університеті, то всі мої учні із цікавістю ставляться до історії олімпійських ігор. Крім того, я можу продемонструвати їм свою велику колекцію. Мені щиро хотілося б, аби серед моїх теперішніх учнів були ті, які б продовжили мою справу.

— Скільки марок з олімпійською символікою вам вдалося зібрати?

— На даний момент моя колекція складає понад дві тисячі марок та 200 книг, присвячених Олімпійським іграм. Вже зовсім скоро відбудеться моя виставка, присвячена XXVIII Олімпійським іграм у Греції, яка матиме назву «Все про олімпійські ігри в філателії».

— Як близькі сприймають ваше рідкісне хобі?

— Я щасливий, що всі мої рідні та друзі підтримують мене та намагаються самотужки віднайти рідкісні примірники олімпійських марок. Крім того, напередодні кожної Олімпіади ми з родиною та друзями проводимо урочисте запалення символічного вогню та невеличкий марафон. Олімпійський вогонь — це символ миру, сили людського духу, а для нас — символ нашої родини.

— Яким чином ви опинилися в Україні?

— У 1956 році я з відзнакою закінчив Тбіліський політехнічний технікум і поїхав на практику до Кривого Рогу. Вже тут я зустрівся з колишніми випускниками нашого технікуму, які й порадили мені вступати в Криворізький інститут, який став для мене рідним на все життя. З тих пір я живу та працюю в Україні. Хочу сказати, що Україна по-справжньому стала для мене другою Батьківщиною.

— За кого з українських спортсменів ви будете вболівати на Олімпійських іграх у Греції?

— Як колишній спортсмен, звичайно ж, я буду вболівати за гімнастів та важковаговиків. Проте я бажаю всім українським спортсменам «золотих» спогадів про Олімпіаду. На мою думку, зараз немало уваги приділяється розвиткові спорту в Україні. І я вірю, що на цьогорічних іграх ми побачимо вагомі, світові звершення українського спорту.

— Чи є у вас, як у професійного колекціонера, якась нездійсненна мрія?

— Звісно ж є. У 1896 році, на перших Олімпійських іграх сучасності, були випущені 11 марок. У моїй колекції не вистачає лише двох. Звісно, мені хотілося б зібрати всі примірники. Чи вдасться це — побачимо, адже ці марки настільки рідкісні, що їх вартість становить не одну тисячу доларів.

— Не так давно ви стали факелоносцем від компанії «Кока-Кола». З якими почуттями ви сприйняли цю звістку?

— Мене номінувала моя донька, яка знає, що означатиме для мене участь в Естафеті. Ще з дитинства я читав їй історії про древні олімпіади, вона бачила мої марки, конверти, листівки із олімпійськими кільцями. Може, це не дуже скромно, але мені приємно, що журі вибрало саме мене. Повірте, я навіть гадки не мав, що зможу стати учасником Естафети аж поки мені не зателефонували з Києва і не повідомили, що я бігтиму з Олімпійським факелом. Коли я спитав свою доньку, чому вона це зробила, вона відповіла: «Тату, ти із щирим серцем віриш в олімпійські ідеали і тому мусиш стати учасником Естафети». Мені приємно було це почути.

Я хочу побажати всім українським спортсменам, аби олімпійський вогонь надихнув їх на перемоги. А я в свою чергу триматиму за них кулаки!